Справа № 2-а/683/3/14
Головуючий у 1-й інстанції: Цішковський В.А.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
11 червня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Боровицького О. А.
суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про призначення пенсії на пільгових умовах , -
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області про визнання незаконною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з 07.10.2011 відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області постановою від 16 січня 2014 року позовні вимоги задоволено, а саме визнано незаконною відмову управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах; визнано за позивачем право на пільгову пенсію відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язано відповідача призначити таку пенсію ОСОБА_1 , починаючи з 07 жовтня 2011 року.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції. В своїй апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області порушує питання про скасування постанови Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2014 року та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що відповідно до наданих документів ОСОБА_1 при зверненні за призначенням пенсії неможливо визначити кількість відпрацьованих днів та зону, в якій проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача (вх.№13639/14 від 11 червня 2014 року). В своїх запереченнях позивач вказує на те, що в процесі судового розгляду в першій інстанції в суд були надані всі необхідні докази, які підтверджені показами свідків, однак апелянт не обґрунтувавши свою апеляційну скаргу стверджує, що постанова суду першої інстанції незаконна і просить її скасувати без будь-яких підстав.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд , відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи і їх відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що згідно наказу начальника колійної машинної станції №27 Південно-Західної залізниці №181 від 27 червня 1986 року ОСОБА_1 відряджено строком на 10 днів на станцію Вільча для вигрузки думпкарних вертушок.
Зі змісту довідки колійної машинної станції 276 від 01 грудня 1992 року встановлено, що ОСОБА_1 з 28 червня 1986 року по 06 липня 1986 року перебував в зоні ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де виконував роботи на дільниці Вільча-товстий Ліс-Янів, місцем дислокації колійної машинної станції 276 була станція Вільча. За зазначений вище період позивач отримував подвійну заробітну плату.
Відповідно до довідки Старокостянтиніської колійної машинної станції 276 (ф. 122) №22 від 05.10.2011, ОСОБА_1 має право на державну пенсію на пільгових умовах за період перебування у зоні відчуження ЧАЕС з 28.06.1986 по 06.07.1986. Періоди зазначеної роботи до 01.01.1988 року зараховуються до стажу при призначенні пенсії у трикратному розмірі, а за період з 1988 по 1990 - у півтора кратному.
ОСОБА_1 , має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 02 червня 2011 року.
07.10.2011 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Управлінням Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії, оскільки з наданих документів неможливо визначити кількість днів роботи та зону, у якій працював позивач, про що повідомлено листом від 09.11.2011 № 10370/03.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано усі необхідні документи для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку на 10 років.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
У відповідності до частини 3 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
З огляду на вищезазначені норми Закону, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи, згідно зі статтею 65 Закону, за поданням районних державних адміністрацій Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС України, Радою Міністрів АРК, державними адміністраціями областей, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Зазначені посвідчення є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2)потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 14 зазначеного вище Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеними до 2 категорії, є особи, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 01.07.1986 - незалежно від кількості робочих днів; з 01.07.1986 по 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи.
Приписами пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 N 501 "Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а потім і пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 N 51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 01.07.1986 р. до 31.12.1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору серія А; при цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 02 червня 2011 року.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів зменшується пенсійний вік на 10 років.
При цьому, згідно з частиною 3 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, має загальний стаж роботи більше 15 років, досяг віку 50 років, що з урахуванням зменшення пенсійного віку, може надаватись пенсія.
Згідно підпункту "ґ" пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 N 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Суд апеляційної інстанції зазначає, що надання інших документів при зверненні за призначенням пенсії з вище зазначених підстав законодавством не передбачено.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що факт приймання позивачем участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 28 червня 1986 по 06 липня 1986 року підтверджується довідкою (ф. 122) №22 від 05.10.2011 та показами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також наказом начальника колійної машинної станції №27 Південно-Західної залізниці №181 від 27 червня 1986 року про відрядження ОСОБА_1 на станцію Вільча, довідкою колійної машинної станції 276 від 01 грудня 1992 року.
За таких обставин, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що по справі достатньо доказів для підтвердження факту перебування позивача в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 28 червня 1986 по 06 липня 1986 року та призначення йому пенсії на пільгових умовах. Ці ж документи, в підсумку, в повному обсязі надавалися відповідачу, які неналежно їх оцінили та прийняли необґрунтоване рішення про відмову в призначенні позивачу пільгової пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
За приписами частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старокостянтинівському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Граб Л.С.
Сапальова Т.В.