Справа № 802/641/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
10 червня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Совгири Д. І.
суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -
Приватне сільськогосподарське підприємство "Поділля-Агро" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року адміністративний позов приватного сільськогосподарського підприємства "Поділля-Агро" задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу від 27.01.2014 р. за №27 та направлення від 27.01.2014 №13 головним державним ревізором - інспектором Власюком М.П., була проведена позапланова виїзна перевірка платника податків ПСП "Поділля-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Вітадар" по податку на додану вартість за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року. За результатами перевірки складено акт від 07.02.2014 р. за № 6-22-31380542.
Так, на думку податкового органу, зазначені порушення виникли у зв'язку із тим, що господарські операції позивача з ТОВ "Вітадар" не мають реального настання правових наслідків у фінансово-господарських відносинах.
На підставі викладених в акті перевірки даних, встановлено порушення п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, у зв'язку із чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 71111,00 грн., в тому числі за основним платежем 56889,00грн., та застосована штрафна санкція у розмірі 14222,00 грн. Разом із тим, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000152200, яким зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 53564,00 грн.
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача не відповідають вимогам Податкового Кодексу, тобто є протиправними, а рішення відповідача потрібно скасувати. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Як вбачається із акту перевірки, податковий орган робить висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, посилаючись на те, що проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вітадар" не підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач протягом періоду, що перевірявся, уклав договір продажу №45 від 03.01.2013 року із ТОВ "Вітадар".
Так, на підтвердження вищезазначених операцій, позивач надав видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, рахунок-фактури, видаткові накладні на реалізацію товару, платіжні доручення та товарно-транспортні накладні, які судом досліджені та містяться в матеріалах справи.
В свою чергу, в обґрунтування своєї позиції, податковий орган посилається на довідку ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.01.2014 року №4727/26-50-22-05-10 "Щодо підтвердження господарських відносин з платником ПСП "Агро-Поділля" за період 01.09.2013р. по 30.09.2013 року".
Суд окремо звертає увагу на те, що відповідно до зазначеної довідки, господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Вітадар" підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та відображені в податковому обліку контрагента.
Разом з тим, як вбачається із акту перевірки, єдиною підставою для висновків податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Вітадар" не підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, були зроблені на підставі того, що товарно-транспортні накладні на отриманий товар були заповнені з порушеннями та не були взяті до уваги.
Як вбачається із акту перевірки, податковим органом під час перевірки були досліджені первинні бухгалтерські документи, а саме: податкові та видаткові накладні, договір продажу, платіжні доручення про оплату товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерсько - господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
З гідно з ч. 2 ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" № 88 первинні та облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З врахуванням обставин, які були досліджені, слід зазначити, що документами, які підтверджують факт реальність здійснення операцій, є договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про оплату товару.
Разом з тим, в обґрунтування своєї позиції, податковий орган у акті перевірки посилається на порушення позивачем, зокрема "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні".
Суд критично ставиться до таких посилань податкового органу, так як зазначена норма не регулює правовідносини, пов'язані із веденням бухгалтерського та податкового обліку, а сама товарно-транспортна накладна є первинним бухгалтерським документом, який свідчить про переміщення товару, та не являється єдиним документом, на підставі якого можна зробити висновки про реальність, або відсутність господарської операції.
Отже, господарські операції, фактично здійснювані позивачем, підтверджуються оформленими належним чином документами.
Судом не вбачається порушення позивачем норм Податкового кодексу України, оскільки вчинення господарських операцій із контрагентом підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, які не суперечать нормам Законів.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність своїх дій. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 16 червня 2014 року .
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Білоус О.В.
Курко О. П.