05 червня 2014 року Справа № 121981/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Макарика В.Я.
суддів Большакової О.О..
Глушка І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 06 вересня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату основної, додаткової пенсії та підвищення до пенсії,-
01.08.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату основної, додаткової пенсії та підвищення до пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є інвалідом ІІІ групи в наслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, потерпілим 1 категорії від аварії на ЧАЕС та непрацюючим пенсіонером, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення. Відповідно до ст.ст. 39,50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», їй повинна виплачуватись державна пенсія в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Просить визнати протиправною відмови та зобов'язати здійснити перерахунок і виплату основної, додаткової пенсії в межах строку звернення до суду по день припинення права на ці виплати.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 06 вересня 2011 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 основну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, передбаченому ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18 листопада 2010 року по 22 липня 2011 року на підставі положень ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18 листопада 2010 року по 22 липня 2011 року з урахуванням проведених виплат.
Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Покликається на те, що при обчисленні щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу по справі Управління Пенсійного фонду керувалось Постановою КМ України №530 від 28 травня 2008 року, №654 від 16 липня 2008 року, № 836 від 26 липня 1996 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 с та визнана інвалідом ІІІ групи.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановами КМ України №530 від 28.05.2008р., №836 від 26 липня 1996 року та №654 від 16.07.2008р. всупереч положень ст.ст. 39,50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМ України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Частиною 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги по 22.07.2011р., судом першої інстанції вірно взято до уваги, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011р., доповнено прикінцеві положення пунктом 4, згідно якого в 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». При цьому, на виконання вимог вказаного закону Кабінетом Міністрів України 06.07.2011р. прийнято постанову №745, яка набула чинності 23.07.2011р.
Вищенаведені нормативні акти на даний час є діючими і неконституційними не визнавались, а тому нарахування та виплата у 2011 році позивачу державної та додаткової пенсії та доплата до пенсії як пенсіонеру який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а починаючи з 23 липня 2011 року виплати, передбачені, зокрема, ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинні здійснюватися в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 від 06.07.2011 року.
Також, слід зазначити, що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно - правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду визначений ст.ст. 99, 100 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин).
Судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 01.08.2011 року та не надав доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин, тому, з огляду на наведене, позовні вимоги в частині виплат за період з 18.11.2010 року по 31.01.2011 року включно слід залишити без розгляду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.02.2011 року по 22.07.2011р. включно.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 100, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області задовольнити частково.
Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 06 вересня 2011 року у адміністративній справі №2а-3788/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Адміністративний позов в частині позовних вимог ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату основної, додаткової пенсії за період з 18.11.2010 року по 31.01.2011 року включно - залишити без розгляду.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» за період з 01.02.2011 року по 22.07.2011 року включно, як інваліду ІІІ групи у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю - 50% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Я. Макарик
Судді О.О. Большакова
І.В. Глушко