10 червня 2014 року № 9104/147967/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Мікули О.І., Ніколіна В.В.
за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.
представника позивача - Гординського Р.К.
представника відповідача - Михайлова А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
30.03.2011 позивач - ПАТ «Закарпаття-Авто» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у м. Ужгороді в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2011 № 0000632341/235/23-1/05495458/1847.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що протиправними є висновки податкового органу, щодо порушення ним пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), внаслідок не нарахування та не включення до валового доходу умовних процентів на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої від ТзОВ «Дженерал Авто Груп» за договором поруки, оскільки ці кошти не можна вважати поворотною фінансовою допомогою. За договором поруки, позивач не отримував від поручителя кошти в користування, як це випливає з визначення поворотної фінансової допомоги, а такі останнім перераховані банку, що не дає підстав вважати ці кошти отриманою позивачем поворотною фінансовою допомогою. Також, позивач не погоджується з виключенням із валових витрат сум роялті, оскільки вважає помилковими висновки відповідача, що такі витрати можуть відноситись до валових у межах фактично сплачених сум. Згідно п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат вважається одна із подій, яка відбулась раніше: або дата списання коштів або дата отримання послуги, а тому вважає законним включення до складу валових витрат нарахованої винагороди по роялті за використання торгової марки саме по першій події - при нарахуванні роялті на підставі актів виконаних робіт.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 позов задоволено.
Із постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така не ґрунтується на фактичних обставинах справи та прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно вказує на те, що кошти за договором поруки не можна вважати поворотною фінансовою допомогою, оскільки договір поруки не передбачає нарахування процентів, є строковим та безоплатним, що свідчить про наявність усіх ознак поворотної фінансової допомоги, на яку виходячи з положень пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР нараховуються умовні проценти, які включаються до складу валового доходу, чого позивачем зроблено не було. Також, апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції, щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат роялті на підставі актів виконаних робіт, без фактичної їх сплати, оскільки відповідно до положень пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного вище Закону, платник податків, який сплачує роялті, має право відносити таку винагороду до складу валових витрат у межах фактично сплачених сум. Оскільки під час перевірки встановлено відсутність виплати роялті на користь ПАТ «Українська автомобільна корпорація» в сумі 273975 грн, податковим органом правомірно виключено такі зі складу валових витрат відповідних податкових періодів.
У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Представник позивача апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
Прокурор у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення повістки, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України це не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Судом встановлено, що у період з 14.12.2010 по 26.01.2011 працівниками ДПІ у м. Ужгороді проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ «Закарпаття-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, результати якої оформлені актом від 28.02.2011 № 244/23-1/10/05495458.
Згідно висновків акта перевірки, позивачем порушено, зокрема: абз. 1 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп.пп. 5.4.2, 5.4.10 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року в сумі 1132867 грн (в тому числі частково зменшено збитки за 2009 рік на суму 252745 грн, які були відображені у рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкт оподаткування попереднього податкового року» Декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року в сумі 361058 грн).
До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що позивачем занижено валові витрати на суму 1176466 грн, у т.ч.: за ІІ кв. 2009 року на 226799 грн, за ІІІ кв. 2009 року на 205405 грн, за IV кв. 2009 року на 198765 грн, за І кв. 2010 року на 194444 грн, за ІІ кв. 2010 року на 192968 грн, за ІІІ кв. 2010 року на 158085 грн. Вказане порушення мало місце, внаслідок ненарахування та не включення позивачем до складу валового доходу умовних відсотків за користування поворотною фінансовою допомогою в сумі 1176465,51 грн, яка виникла згідно угоди б/н від 31.01.2009 укладеної з ТзОВ «Дженерал Авто Груп» у зв'язку з погашенням останнім, як поручителем, за позивача кредиту перед АК «Брокбізнесбанк».
Крім того, під час перевірки встановлено завищення валових витрат в сумі 741539 грн, у т.ч.: за ІІ кв. 2009 року на 47802 грн, за ІІІ кв. 2009 року на 48833 грн, за IV кв. 2009 року на 57534 грн, за І кв. 2010 року на 100012 грн, за ІІ кв. 2010 року на 160943 грн, за ІІІ кв. 2010 року на 326415 грн. 02.04.2007 між ПАТ «Закарпаття Авто» та ПАТ «Українська автомобільна корпорація» укладено ліцензійний договір № 801 на використання торгової марки (невиключна ліцензія). Протягом періоду з 01.04.2009 по 30.09.2010 позивачем по вказаному договору нараховані роялті на суму 273975 грн, згідно актів виконаних робіт та віднесено до складу валових витрат у згаданих вище податкових періодах. Однак, податковим органом встановлено, що виплату роялті на вказану суму позивач не здійснив, у зв'язку з чим у нього не було правових підстав для їх включення до складу валових витрат у відповідних податкових періодах.
Разом з тим, у акті перевірки встановлено, що позивачем під час формування валових витрат не дотримано вимог пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, згідно якої не включається до їх складу 50% витрат на придбання мастильних матеріалів для легкових автомобілів. Позивачем у І-ІІІ кв. 2010 року списано пального на легковий автомобіль в сумі 26126,91 грн, при цьому підприємство не зменшило валові витрати на 50%, тобто на 13063,45 грн, у т.ч.: за І кв. 2010 року - 5186 грн, за ІІ кв. 2010 року - 3192 грн, за ІІІ кв. 2010 року - 4685 грн.
Також, в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено завищення задекларованого суб'єктом господарювання показників рядку 04.2 Декларації «Убуток балансової вартості запасів» на загальну суму 198922 грн, у тому числі: І кв. 2010 року - 49580 грн, ІІ кв. 2010 року - 117167 грн, ІІІ кв. 2010 року - 32175 грн.
У порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПАТ «Закарпаття-Авто» у IV кв. 2009 року безпідставно віднесено до складу валових витрат суму 2834 грн, за відсутності будь-яких документів, що засвідчували б нарахування або виплату внесків на довгострокове страхування життя, недержавне пенсійне страхування.
Крім того, під час перевірки встановлено завищення амортизаційних відрахувань за IV кв. 2009 року в сумі 478590 грн, оскільки при проведені перевірки правильності визначення амортизаційних відрахувань по основних фондах 1 групи за нормою амортизації 1,25% встановлено, що їх балансова вартість станом на початок IV кв. 2009 року становить 12688688 грн, сума амортизаційних відрахувань за розрахунковий квартал - 158609 грн, сума амортизаційних відрахувань наростаючим підсумком 966564 грн, а згідно Декларації поданої до ДПІ за 2009 рік, балансова вартість по основних фондах 1 групи станом на початок IV кв. 2009 року становить 12688688 грн, сума амортизаційних відрахувань за розрахунковий квартал - 637199 грн, сума амортизаційних відрахувань за звітний період наростаючим підсумком 1125173 грн. Отже, відхилення становить 478590 грн.
Перевіркою показника, відображеного у рядку 04.9 Декларації з податку на прибуток підприємств «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» за 9 місяців 2010 року в сумі 361058 грн, встановлено, що ПАТ «Закарпаття-Авто» у цьому рядку відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону № 334/94-ВР відображено 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке утворилось станом на 01.01.2010 в сумі 1805291 грн (1805291 х 0,2 = 361058). У той же час, з урахуванням порушень порядку формування валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань, від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке ПАТ «Закарпаття-Авто» задекларовано станом на 01.01.2010 в сумі 1805291 грн, зменшено на 1263728 грн, у зв'язку з чим, його значення за результатами перевірки станом на 01.01.2010 становить 541563 грн, а тому у рядку 04.9 Декларації підлягає відображенню сума 108313 грн (541563 х 0,2 = 108313), що свідчить про завищення від'ємного значення за 9 місяців 2010 року на 252745 грн (361058 - 108313 = 252745).
На підставі акта перевірки, ДПІ у м. Ужгороді винесла податкове повідомлення-рішення від 18.03.2011 № 0000632341, яким зменшено ПАТ «Закарпаття-Авто» від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств усього на суму 1132867 грн, у т.ч.: І кв. 2010 року - 294456 грн, ІІ кв. 2010 року - 353911 грн, ІІІ кв. 2010 року - 484500 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки після виконання поручителем зобов'язання відбувається заміна кредитора, а саме: кредитором стає не банк-позичальник, а поручитель, при цьому банк-позичальник вручає поручителю документи, які підтверджують обов'язок боржника. Ніяких податкових наслідків для підприємства-боржника в даному випадку і в даному податковому періоді не виникає. Таким чином, про поворотну фінансову допомогу у спірних правовідносин не йдеться, оскільки згідно з пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону № 334/94-ВР поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. А поручитель кошти підприємству не передає, а лише гасить його зобов'язання перед банком-кредитором. Щодо включення до складу валових витрат, витрат по нарахуванню роялті, то суд першої інстанції також дійшов висновку про правомірність дій позивача, оскільки дата збільшення валових витрат виробництва (обігу) визначена підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР. Підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 ст. 5 вказаного Закону не встановлено іншої, ніж визначеної наведеним підпунктом, дати збільшення валових витрат за рахунок витрат, пов'язаних із виплатою роялті, при цьому, в матеріалах справи наявні письмові докази (акти приймання-передачі, які складалися сторонами угоди щомісячно за період з квітня 2009 року - по вересень 2010 року), що підтверджують дату фактичного отримання позивачем результатів послуги з надання права на користування знаками на товари, за якою позивачем правомірно формувались валові витрати.
Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.
Правовідносини, щодо оподаткування прибутку підприємств, на час виникнення спірних відносин були врегульовані Законом № 334/94-ВР.
Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Частиною першою ст. 553 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до положень частини 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 558 ЦК України поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.
Із матеріалів справи вбачається, що спірний договір «поруки» не передбачає одержання прибутку поручителем.
Відповідно ж до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Всупереч висновку суду першої інстанції, наведеною нормою не передбачено обов'язковості передання платникові коштів безпосередньо, а відтак і вчинений на користь третіх осіб платіж замість платника може вважатися поворотною фінансовою допомогою за умови наявності у такого платежу інших ознак останньої, як-от поворотності, строковості, безоплатності надання.
Як вбачається із матеріалів справи, в обліку позивача станом на 01.04.2009 обліковується кредиторська заборгованість по ТзОВ «Дженерал Авто Груп» (платник перебуває на загальній системі оподаткування; код - 32160371, ІПН 321603726556, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2), яке є правонаступником ТзОВ «УкрАвтоЗАЗ-сервіс» в сумі 7695267,96 грн. Кредиторська заборгованість перед ТзОВ «Дженерал Авто Груп» (поручитель) утворилася в результаті виконання ним зобов'язань перед АК «Брокбізнесбанк», а саме: відповідно до договору поруки від 26.12.2008 за №1//2008 ТзОВ «Дженерал Авто Груп» (поручитель), було погашено 31.01.2009 кредит боржника (ПАТ «Закарпаття-Авто») згідно кредитного договору № 433/1 від 27.12.2007, в сумі 980000 дол. США.
Відповідно до Угоди б/н від 31.01.2009 (а.с. 118-120), укладеної між ТОВ «Дженерал Авто Груп» (кредитор) та ПАТ «Закарпаття-Авто» (боржник), загальні витрати кредитора, що виникли у зв'язку з виконанням ним умов договору поруки № 1/2008 від 26.12.2008 (погашення кредиторської заборгованості боржника, згідно кредитного договору № 433/1 від 27.12.2007) склали 7693471,38 грн (купівля валюти - 7670460,0 грн; 0,1% комісія банку за покупку валюти - 7670,46 грн; 0,2 Пенсійний фонд від купівлі валюти - 15340,92 грн). Відповідно до пп. 2.1 цієї Угоди, боржник зобов'язаний був у строк до 31.12.2009, одним платежем чи окремими частинами здійснити безготівковий перерахунок коштів кредитору в загальній сумі 7693471,38 грн. Додатковою угодою № 1 від 10.12.2009 п. 2.1. Угоди б/н від 31.01.2009 (а.с. 100) змінено граничний строк виконання боржником взятих зобов'язань до 31.12.2012.
Отже, з аналізу наведених вище умов договору поруки вбачається, що такий не передбачає нарахування процентів, тобто є безоплатним, є строковим, тобто передбачає повернення коштів у визначений строк, що з огляду на приписи пп. 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР дає підстави вважати, що сплачений поручителем на користь кредитора платіж (зобов'язання), має усі ознаки поворотної фінансової допомоги. Тому податковий орган дійшов правомірно висновку, що у відповідності до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, нараховуються умовні проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, які у свою чергу, як безповоротна фінансова допомога, включаються до складу валового доходу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правомірним збільшення позивачу скоригованого валового доходу на суму 1176465,51 грн, розрахунок якого наведено у акті перевірки (а.с. 12-13).
Щодо завищення позивачем валових витрат внаслідок безпідставного віднесення до їх складу суми виплачених роялті, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону № 334/94-ВР роялті це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Згідно пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат платника включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.
Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Крім того, підпунктом 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Враховуючи вищевикладене, за наявності обставин, визначених підпунктом 5.3.9 статті 5 Закону, платник податку, який сплачує роялті, має право відносити таку винагороду до складу валових витрат в межах фактично сплачених сум, за умови належного документального оформлення наданих послуг (складання актів про надання послуг із зазначенням факту їх отримання, сплата рахунків тощо) та зв'язку цих витрат з господарською діяльністю, після дати фактичного отримання результатів таких послуг.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем (ліцензіат) укладено ліцензійний договір № 801 від 02.04.2007 із ПАТ «Українська автомобільна корпорація» (ліцензіар) (а.с. 86-88), згідно якого ліцензіар видає ліцензіату невиключну ліцензію на використання торговельної марки (знак для товарів і послуг) захищеної свідоцтвом № 13940 для ідентифікації товарів і послуг, на які зареєстрована торговельна марка. Пунктом 2.4 цього Ліцензійного договору передбачено, що ліцензіат не має права самостійно видавати субліцензії, при цьому, будь-яке використання Торговельної марки ліцензіара може здійснюватися тільки за згодою ліцензіара шляхом укладення окремих ліцензійних договорів.
Також встановлено, що за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 позивачем по вищевказаному Ліцензійному договору нараховано роялті (згідно актів виконаних робіт) в сумі 273975 грн та останні віднесено до складу валових витрат у відповідних податкових періодах. Однак, виплату вказаних роялті позивач у вказаній сумі не проводив. Заборгованість перед ПАТ «Українська автомобільна корпорація» станом на 01.04.2009 становила 7333304,62 грн, а станом на 30.09.2010 - 1007279,99 грн.
За таких обставин віднесення позивачем до складу валових витрат нарахованих, але не сплачених роялті, є неправомірним, а тому податковим органом обґрунтовано зменшено валові витрати на суму нарахованих, але невиплачених роялті в сумі 273375 грн за період з 01.04.2009 по 30.09.2010.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час перевірки, окрім викладених вище порушень, також було встановлено порушення позивачем пп. 5.4.10 п. 5.4, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР. Вказані порушення податкового законодавства податковим органом враховувались під час зменшення від'ємного значення з податку на прибуток підприємств, що підтвердив представник відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Це вбачається також з наявної у матеріалах справи копії податкового повідомлення-рішення від 18.03.2011 № 0000632341 (а.с. 7), у якому у графі «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено та відповідно до якого був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань» міститься посилання на зазначені законодавчі положення. Однак, не зважаючи на те, що ці порушення податковим органом були враховані під час зменшення від'ємного значення, позивачем у позовній заяві не наведено жодних обґрунтувань, хоча податкове повідомлення-рішення просить скасувати у повному обсязі. Не дослідив цих порушень і суд першої інстанції, хоча податкове повідомлення-рішення скасував у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції по суті вказаних порушень пояснень надати не зміг, а тому це розцінюється, як їх визнання позивачем.
Як вбачається із матеріалів перевірки, позивачем під час формування валових витрат не дотримано вимог пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, згідно якої не включається до їх складу 50% витрат на придбання мастильних матеріалів для легкових автомобілів. Позивачем у І-ІІІ кв. 2010 року списано пального на легковий автомобіль в сумі 26126,91 грн, при цьому підприємство не зменшило валові витрати на 50%, тобто на 13063,45 грн, у т.ч.: за І кв. 2010 року - 5186 грн, за ІІ кв. 2010 року - 3192 грн, за ІІІ кв. 2010 року - 4685 грн.
Також, в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено завищення задекларованого суб'єктом господарювання показників рядку 04.2 Декларації «Убуток балансової вартості запасів» на загальну суму 198922 грн, у тому числі: І кв. 2010 року - 49580 грн, ІІ кв. 2010 року - 117167 грн, ІІІ кв. 2010 року - 32175 грн.
У порушення абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР ПАТ «Закарпаття-Авто» у IV кв. 2009 року безпідставно віднесено до складу валових витрат суму 2834 грн, за відсутності будь-яких документів, що засвідчували б нарахування або виплату внесків на довгострокове страхування життя, недержавне пенсійне страхування.
Крім того, під час перевірки в порушення пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334/94-ВР встановлено завищення амортизаційних відрахувань за IV кв. 2009 року в сумі 478590 грн, оскільки при проведені перевірки правильності визначення амортизаційних відрахувань по основних фондах 1 групи за нормою амортизації 1,25% встановлено, що їх балансова вартість станом на початок IV кв. 2009 року становить 12688688 грн, сума амортизаційних відрахувань за розрахунковий квартал - 158609 грн, сума амортизаційних відрахувань наростаючим підсумком 966564 грн, а згідно Декларації поданої до ДПІ за 2009 рік, балансова вартість по основних фондах 1 групи станом на початок IV кв. 2009 року становить 12688688 грн, сума амортизаційних відрахувань за розрахунковий квартал - 637199 грн, сума амортизаційних відрахувань за звітний період наростаючим підсумком 1125173 грн. Відхилення встановлено на 478590 грн.
Перевіркою показника, відображеного у рядку 04.9 Декларації з податку на прибуток підприємств «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» за 9 місяців 2010 року в сумі 361058 грн, встановлено, що ПАТ «Закарпаття-Авто» у цьому рядку відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону № 334/94-ВР відображено 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке утворилось станом на 01.01.2010 в сумі 1805291 грн (1805291 х 0,2 = 361058). У той же час, з урахуванням порушень порядку формування валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань, від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке ПАТ «Закарпаття-Авто» задекларовано станом на 01.01.2010 в сумі 1805291 грн, зменшено на 1263728 грн, у зв'язку з чим, його значення за результатами перевірки станом на 01.01.2010 становить 541563 грн, а тому у рядку 04.9 Декларації підлягає відображенню сума 108313 грн (541563 х 0,2 = 108313), що свідчить про завищення від'ємного значення за 9 місяців 2010 року на 252745 грн (361058 - 108313 = 252745).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а суд першої інстанції безпідставно його скасував, внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби - задовольнити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року у справі № 2а-0770/1015/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто».
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: О.І. Мікула
В.В. Ніколін
Постанова у повному обсязі складена та підписана 13 червня 2014 року.