10 червня 2014 року Справа № 9104/29461/10
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С.М.,
суддів Улицького В.З., Гулида Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служба Головного управління юстиції у Львівській області на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2010 року по справі № 2а-762/10 за позовом Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до відділу державної виконавчої служба Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні,-
У червні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служба Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні ВП №18755474 від 19.05.2010р.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись із даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена при неповному дослідженні обставин справи та з порушенням норм матеріального права. Зокрема, посилається на практику Європейського суду з прав людини та вказує на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах, не може бути поставлене у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань судами не повинні братися до уваги справа («Кечко проти України» від 08.11.2005р.). Відсутність ресурсів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду не може бути підставою для зволікання із його виконанням (справа «Михайленки та інші проти України» від 03.11.2004 р.).
Просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Сторони та їх представники в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга належить задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на примусовому виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області перебуває виконавчий лист № №2а-288/08, виданий 29.12.2009р Сихівським районним судом м. Львова про зобов'язання Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку призначеної ОСОБА_1 за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з врахуванням, що розмір такої становить прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, здійснивши виплату нарахованої суми з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до постанови державного виконавця від 19.04.2010 року про відкриття виконавчого провадження (ВП № 18755474) боржнику надано термін для самостійного виконання рішення суду в строк до 26.04.2010р.
05.05.2010 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на позивача як боржника у виконавчому провадженні, штрафу в розмірі 510 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк виконавчого документа.
19.05.2010р. державним виконавцем Гермачуком Р.В. повторно винесено постанову ВП №18755474 про накладення штрафу в розмірі 1020 грн. за невиконання судового рішення.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимо, суд першої інстанції виходив з того, що позивач - боржник по спірному виконавчому провадженні вжив всіх можливих заходів для виконання рішення суду, однак відповідні кошти не враховані в Законах України «Про державний бюджет України», таким чином рішення суду не виконано з поважних причин, а саме у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 124, 129 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.
Законом України «Про виконавче провадження», встановлені гарантії дотримання прав учасників виконавчого провадження, а на державного виконавця покладено обов'язок неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії.
Водночас, зазначеним Законом передбачені заходи реагування державного виконавця на ухилення боржника від виконання його законних вимог. Зокрема, державному виконавцю надано право застосовувати до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, та призначити новий строк для виконання.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених Законом.
Відповідно до ст.76 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 вищевказаного Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до Закону.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до наведених позивачем причин неможливості виконання рішення суду: у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань, оскільки, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як причину невиконання своїх зобов'язань.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності дій відповідача та відстуності підстав для скасування винесеної ним постанови. Позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, через що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служба Головного управління юстиції у Львівській області задовольнити.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2010 року по справі № 2а-762/10 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя : Кузьмич С.М.
Судді: Улицький В.З.
Гулид Р.М.