11 червня 2014 року Справа № 2181/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 листопада 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
Позивач 14.10.2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Посилається на те, що являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІ групи, захворювання яке пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, проживає в зоні гарантованого добровільного відселення та є непрацюючим пенсіонером. Вказує, що відповідно до ст.ст.39, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на підвищення до пенсії, державну пенсію та додаткову пенсію у розмірі встановленому у цих законодавчих положеннях. Просить визнати право на отримання підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та зобов'язати відповідача зробити перерахунок таких пенсій (доплат) та виплачувати їх у визначених Законом розмірах, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 14.04.2010 року в розмірі 75% встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлених чинним законодавством протягом вказаного часу з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач дану постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріально та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.
Відповідач дану постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріально та процесуального права, просило скасувати постанову, та прийняти нову, якою в позові відмовити.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області, вважає за необхідне її відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач є особою, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, непрацюючим пенсіонером та є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією відповідного посвідченням та довідкою МСЕК.
Однак згідно ст.6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідом внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управління та отримує основну пенсію у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно цього колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії згідно ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» слід відмовити.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права па державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Згідно з положеннями частини 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню не підлягають постанови Кабінету Міністрів України, оскільки такі істотно звужують обсяг встановлених законом прав, і помилково неврахованно, що застосуванню підлягає ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зі статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, подібне не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З наведеного випливає, що позовні вимоги щодо зобов'язання сторону відповідача провести нарахування та виплату додаткової пенсії у відповідному процентному розмірі мінімальної пенсії за віком є аргументовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, проводиться доплата до пенсії в розмірі двох мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, було внесено зміни до окремих положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною 2 ст.152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 року визнав неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакції ст. ст.39 зазначеного Закону, з дня прийняття даного рішення діє його попередня редакція.
Однак позивачу доплата до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» в розмірі 10,50 грн.
Тобто, здійснюючи нарахування та виплату позивачу зазначених виплат, відповідач обчислював їх розмір не з розміру мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, встановлених законодавством, як це передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а керувався положеннями підзаконних нормативно правових актів - постанов Кабінету Міністрів України.
Такі дії відповідача є неправомірними, виходячи принципу з пріоритетності законів над підзаконними актами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу не підлягають застосуванню постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, передбачених ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.
Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що в частині позовних вимог позивача за період до 13.04.2010 року включно - залишити без розгляду.
А тому колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги за період з 14.04.2010 року являються обґрунтованими.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 ч. 1 п. 3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 22 листопада 2010 року по адміністративній справі №2а-519/10 - скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області щодо відмови в перерахунку додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення на користь ОСОБА_1 у відповідності до ст. ст. 39, 50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області провести перерахунок та виплату як інваліду ІІ групи додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за місяць на користь ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 39, 50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» починаючи з 14.04.2010 року з урахування виплачених сум.
Адміністративний позов в частині позовних вимог за період до 13.04.2010 року - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.М. Ліщинський
Судді О.І. Довга
І.І. Запотічний