27 травня 2014 року Справа № 136646/12
Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Улицького В. З., Гулида Р. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19.09.2011 року по справі № 2а-4707/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії,
Позивач 09.08.2011 року звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовує вимогами статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою суду від 23.08.2011 року позовні вимоги за період з 01.01.2008 року по 09.02.2011 року залишено без розгляду.
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19.09.2011 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до положень статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 09.02.2011 року із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Апелянт подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що нарахування та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проведено правомірно, відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити задоволити, а оскаржувану постанову - скасувати з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач належить до IV категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є особою, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Всупереч вимогам статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю проведено у фіксованому розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вказаних вище постанов Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
На виконання вимог п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року, якою встановлено порядок та розміри виплат, передбачених ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відтак позовні вимоги належать до задоволення до 22.07.2011 року.
У відповідності до статтей 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що виноситься ухвала.
З урахуванням даних статей та дати звернення позивача до суду позовні вимоги до задоволення належать за період з 09.02.2011 року по 22.07.2011 року.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції належить до скасування.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області - задовольнити частково.
Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19.09.2011 року по справі № 2а-4707/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до положень статі 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 09.02.2011 року по 22.07.2011 року із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Улицький В. З.
Гулид Р. М