11 червня 2014 року Справа № 2012/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 06 грудня 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про перерахунок пенсії,-
Позивач 29.10.2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання провести перерахунок і виплату державної та додаткової пенсії відповідно ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Посилається на те, що являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання яке пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Вказує, що відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на державну пенсію та додаткову пенсію у розмірі встановленому у цих законодавчих положеннях. Просить визнати право на отримання державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та зобов'язати відповідача зробити перерахунок таких пенсій та виплачувати їх у визначених Законом розмірах, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 06 грудня 2010 року в позові відмовлено.
Позивач дану постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріально та процесуального права, просило скасувати постанову, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI).
Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи, що підтверджується копією відповідного посвідченням серії та довідкою МСЕК.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права па державну пенсію. Розмір пенсій для інвалідів по ІІІ групі інвалідності не може бути нижчим від 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Згідно з положеннями частини 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню не підлягають постанови Кабінету Міністрів України, оскільки такі істотно звужують обсяг встановлених законом прав, і помилково невраховано, що застосуванню підлягає ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, подібне не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З наведеного випливає, що позовні вимоги щодо зобов'язання сторону відповідача провести нарахування та виплату державної і додаткової пенсії у відповідному процентному розмірі мінімальної пенсії за віком є аргументовані та підлягають задоволенню.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З наведеного випливає, що позовні вимоги щодо зобов'язання сторону відповідача провести нарахування та виплату державної і додаткової пенсії у відповідному процентному розмірі мінімальної пенсії за віком є аргументовані та підлягають задоволенню.
Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.
Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що в частині позовних вимог позивача за період до 28.04.2010 року включно - залишити без розгляду.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги за період з 29.04.2010 року по 30.09.2010 року являються обґрунтованими.
Отже, враховуючи що відповідач у справі повинен діяти лише в межах передбачених Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що останній в особі саме управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області має нести відповідальність за дії (бездіяльність) вчинені в межах належного йому правового поля.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 ч. 1 п. 3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області задовольнити частково.
Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 06 грудня 2010 року по адміністративній справі №2а-580/10 - скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності на користь ОСОБА_1 у відповідності до ст. ст. 50, 54 ,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області провести перерахунок та виплату пенсії на користь ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 50, 54, ч. 4 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» за період з 29.04.2010 року по 30.09.2010 року, як інваліду ІІІ групи у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю - 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахування виплачених сум.
Адміністративний позов в частині позовних вимог за період до 28.04.2010 року - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.М. Ліщинський
Судді О.І. Довга
І.І. Запотічний