03 червня 2014 р. Справа № 81/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Святоскол-Інвест» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Святоскол-Інвест» про стягнення податкового боргу, -
Державна податкова інспекція у Сколівському районі Львівської області 08.10.2010 р., звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості з ТзОВ «Святоскол-Інвест» в розмірі 101814,45 грн.
В позові Державна податкова інспекція у Сколівському районі Львівської області покликається на те, що відповідач має заборгованість перед бюджетом у вищевказаній сумі, яка самостійно ним не погашається, а вжиті позивачем заходи по її погашенню не дають результату.
Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року позов Державна податкова інспекція у Сколівському районі Львівської області до ТзОВ «Святоскол-Інвест» про стягнення податкового боргу - задоволено. Стягнуто з відповідача в користь Державного бюджету України заборгованість в розмірі 101814 грн. 45 коп.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивач повинен був нараховувати відповідачу земельний податок, виходячи із того, що надана останньому в оренду земельна ділянка використовується для виробництва (деревообробна промисловість), внаслідок чого позивач мав би застосовувати іншу, а саме нижчу ставку земельного податку. Позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що до відповідача повинна застосовуватися ставка земельного податку, виходячи із категорії земель - землі комерційного призначення, у зв'язку з чим суд безпідставно стягнув із відповідача повну суму земельного податку.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи позов Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області суд першої інстанції виходив з того, що відповідно п.п. 5.4.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визначається сумою податкового боргу платника податків. Податковим боргом (недоїмкою), у відповідності до п. 1.3 ст. 1 згаданого Закону визначається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ "Святоскол-Інвест " " взято на облік 15.10.2003 року в ДПІ у Сколівському районі за №0101. На час розгляду справи судом, за відповідачем обліковується заборгованість по орендній платі за землю юридичними особами згідно декларації № 1096 від 30.01.10 р. на суму 21267,60 грн.; заборгованість по комунальному податку згідно розрахунку №10920 від 09.08.10 р. на суму 49,30 грн. та пеня на суму 5,63 грн.; заборгованість по податку з власників транспортних засобів юридичних осіб - згідно податкових повідомлень-рішень №0003191700 та №0003201700 від 02.06.2010р. на загальну суму 523,63 грн. та розрахунку №1907 від 17.02.2010 на суму 863,0 грн. Крім того, за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість згідно Декларації №7418 від 21.06.2010 р. в сумі 6424,07 грн. та несплачена штрафна санкція за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності відповідно до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 липня 2010р. №0000090220 в сумі 72856,84 грн.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, а відповідно до ст. 20 даного Закону контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Згідно положень п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пп. 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, за винятком випадків його апеляційного чи судового оскарження у визначені законодавством строки.
Відповідно до п.5.3.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, а саме за базовий податковий (звітний) період (календарний місяць, календарний квартал, календарний рік) день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків і підлягає сплаті.
Відповідно п.п. 5.4.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визначається сумою податкового боргу платника податків.
Податковим боргом (недоїмкою), у відповідності до п. 1.3 ст. 1 згаданого Закону визначається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Святоскол-Інвест» - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року у справі № 2а-8973/10/1370 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.М. Гінда
Д.М. Старунський