03 червня 2014 р. Справа № 49890/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання Щербі С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 6823, 34 грн., -
Львівський міський центр зайнятості 02.03.2011 р. звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача кошти в сумі 6823, 34 грн.
В позові Львівський міський центр зайнятості покликається на те, що відповідачу на підставі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. Однак, в результаті перевірки достовірності даних, які були підставою для надання особі статусу безробітного, з'ясувалось, що відповідач в період надання допомоги, працював та отримував доходи в сумі 6823, 34 грн., але про даний факт не повідомив позивача, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.
Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року позов Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 6823, 34 грн. - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості кошти в сумі 6823 грн. 34 коп.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що відповідачу на підставі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. Однак, в результаті перевірки достовірності даних, які були підставою для надання особі статусу безробітного, з'ясувалось, що він в період надання допомоги, працював та отримав доходи в сумі 6823, 34 грн., але про даний факт не повідомив позивача, оскільки роботу виконував в нічний час, без запису в трудовій книжці, а тому згідний повернути кошти отримані ним за три місяці під час яких працював на тимчасовій роботі. Врешті вважає, що допомогу по безробіттю за період з січня по травень 2010р. отримував законно.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи позов Львівського міського центру зайнятості суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, затвердженого постановою КМ України від 20 березня 2006 року № 357, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку, як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Тобто, виходячи з наведених положень законодавства, поверненню підлягають всі кошти, які отримані певною особою за період з дня прийняття на роботу (під час отримання соціальних виплат за рахунок Фонду) по день зняття з обліку в центрі зайнятості (припинення соціальних виплат), у тому числі у разі якщо ця особа в цей період (до зняття з обліку) припинила трудові відносини з роботодавцем.
Враховуючи викладені обставини в сукупності, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що з моменту прийняття на роботу відповідач незаконно отримував допомогу по безробіттю та соціальні послуги.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
Судом встановлено, що 20.08.2009 року ОСОБА_1 на підставі власноручно написаної заяви надано статус безробітного.
У відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон), виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Як вбачається із Акта розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 38 від 21.01.2011 року, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ОСББ «Погулянка-22-Б»з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року згідно трудової угоди від 30.09.2009 року. Дохід отримав згідно форми 1ДФ за 4 квартал 2009 року. За період з дати прийняття відповідача на роботу по дату зняття відповідача з обліку та припинення виплати допомоги, ним отримано допомогу по безробіттю за період з 01.10.2009 року по 16.05.2010 року в розмірі 6823, 34 грн., на підтвердження наведеного позивачем надано додатки до персональної картки про прийняті рішення щодо нарахування та платежів, додатки про відвідування особою центру зайнятості, надані послуги та прийняті рішення, які скріплені підписом відповідача. Факт отримання цієї допомоги відповідачем не заперечується. У звязку з виявленням обставин, які свідчать про те, що відповідач працював в період надання забезпечення та соціальних послуг та не повідомив про наведене центр зайнятості, на підставі наказу від 26.01.2011 р. № 17 «про відшкодування коштів ОСОБА_1, відповідачу було направлено претензія щодо відшкодування коштів в сумі 6823, 34 грн. та запропоновано повернути суму безпідставно отриманої допомоги у розмірі 6823, 34 грн. протягом п'ятнадцятиденного терміну з моменту отримання претензії.
Положенням частини 1 статті 1 Закону «Про зайнятість населення»визначено поняття «зайнятість»- це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Частиною 3 статті 1 Закону 1 зазначено, що в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.
Щодо визначення поняття безробітний, частиною 1 статі 2, визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
З огляду на вищенаведені положення законодавства відповідач, який працював на підставі трудової угоди в ОСББ «Погулянка 22-Б» на посаді охоронника в період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року та отримав заробітну плату, належав до зайнятого населення та не підлягав реєстрації у державній службі зайнятості, як такий, що шукає роботу.
За змістом ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»матеріальне забезпечення та надання соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі Фонд). Тобто, виплачені відповідачу кошти належать до тих видів забезпечення та соціальних виплат, які фінансуються за рахунок Фонду.
Згідно з приписами ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі здійснення особою, зареєстрованою в установленому порядку як безробітна, діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, затвердженого постановою К М України від 20 березня 2006 року № 357, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку, як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг . Тобто, виходячи з наведених положень законодавства, поверненню підлягають всі кошти, які отримані певною особою за період з дня прийняття на роботу (під час отримання соціальних виплат за рахунок Фонду) по день зняття з обліку в центрі зайнятості (припинення соціальних виплат), у тому числі у разі якщо ця особа в цей період (до зняття з обліку) припинила трудові відносини з роботодавцем.
Враховуючи викладені обставини в сукупності, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що з моменту прийняття на роботу відповідач незаконно отримував допомогу по безробіттю та соціальні послуги.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач на час розгляду справи не повернув суми незаконно отриманої допомоги на законну вимогу центру зайнятості, а отже позовні вимоги щодо повернення незаконно отриманих сум є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 39 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.
Слід звернути увагу на те, що згідно положень статті 12 Закону України "Про зайнятість населення" громадяни мають право оскаржити дії працівників державної служби зайнятості до відповідного за підпорядкуванням органу цієї служби або до суду в порядку, встановленому законодавством. Проте, відповідач рішення, дії або бездіяльність позивача не оскаржував, законність цих дій і рішень не спростовано у встановленому порядку, у тому числі під час розгляду даної справи, а відтак, вимоги позивача є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року у справі № 2а-2363/11/1370 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.М. Гінда
Д.М. Старунський