03 червня 2014 р. Справа № 9104/16238/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Старунського Д.М., Гінди О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 04.07.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги за 2011 рік, -
08 червня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати дії відповідача щодо нарахування їй щорічної разової допомоги до 5 травня за 2011 роки в не повному об'ємі - неправомірними, стягнути з відповідача їй недоплаченої суми щорічної разової допомоги до 5 травня за 2011 роки у відповідності до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Оскаржуваною постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 04.07.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги за 2011 рік задоволено частково.
Постанову суду оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неврахування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що воно належним чином і відповідно до вимог Закону України про Державний бюджет України на 2011 рік та постанови Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року виконало свій обов'язок перед позивачем з виплати йому щорічної разової грошової допомоги, як учаснику війни. Просить врахувати, що воно не є головним розпорядником коштів для виплати спірної допомоги і що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування. Вказує на порушення судом першої інстанції норм бюджетного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що вона є учасником війни, якій відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 визнано, що звуження змісту та обсягу прав громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Обов'язок щодо нарахування і виплати спірної недоплати слід покласти на Залізничний відділ соціального захисту.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права і є правильними.
Встановлено, що позивач має статус учасника війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551-XII) щорічно до 5 травня має право на одержання грошової допомоги у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, обов'язок щодо виплати якої, за правилами ст. 171 цього ж Закону, покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» статті 14 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 такі положення визнані неконституційними.
Отже, з 22 травня 2008 року відновлено дію статті 12 Закону № 3551-XII, відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам війни має становити 5 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У 2011 році Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не зупинявся та не змінювався, тому позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у відповідності до ст. 14 цього Закону.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору щодо виплати допомоги до 5 травня у 2011 році необхідно керуватися Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постановою КМУ.
Таким чином, виплата щорічної допомоги до 5 травня за 2011 рік для учасників війни повинна становити 3 мінімальних пенсій за віком з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що правильно встановлено судом першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом
Згідно із ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом.
Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплатити позивачу передбачену ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком за 2011 рік.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 04.07.2011 року у справі № 2а-3374/11 - залишити без змін.
Ухвала є остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді Д.М. Старунський
О.М. Гінда