Справа: № 760/4651/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Українець В. В.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
12 червня 2014 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Шурка О. І., Василенка Я. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерство Оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 18.04.2014 року, -
Позивач звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату йому грошової допомоги при звільненні, з урахуванням означеної додаткової щомісячної грошової винагороди.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.04.2014 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постанову суду слід скасувати з таких підстав.
Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом Командувача Повітряних Сил України від 30.08.2013 року № 94-пм його звільнено з військової служби за станом здоров'я. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2013 року № 196 позивача виключено зі списків особового складу цієї військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №196 позивачу призначено до виплати грошову допомогу в разі звільнення з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення із розрахунку 25 календарних років.
Вважаючи, що відповідачами протиправно не включено до складу грошового забезпечення, з якого проведено нарахування грошової допомоги при звільненні з військової служби, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Такі ж положення містить і п.38.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260.
Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Так, постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 передбачено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
З аналізу наведеного вбачається, що даною постановою Кабінету Міністрів України передбачено виплату вказаним в ній категоріям військовослужбовців, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та у відповідності до положень ч.2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» включається до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при здійсненні розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби склад грошового забезпечення має бути визначений відповідно до положень ч.2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до якого має бути включена, зокрема, і щомісячна додаткової грошова винагорода встановлена постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
Доводи відповідача про необхідність визначення складу грошового забезпечення позивача, з якого здійснюється розрахунок одноразової допомоги при звільненні, відповідно до положень наказів Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595 та від 11 червня 2008 року №260 не заслуговує на увагу, оскільки норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають вищу юридичну силу порівняно з вказаними наказами.
Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених положень та обставин справи, колегія суддів вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позову, через що постанову суду першої інстанції слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 8, 12, 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 18.04.2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерство Оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 18.04.2014 року - скасувати та прийняти нову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерство Оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 12.06.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: О. І. Шурко
Я. М. Василенко
Повний текст постанови виготовлено 12.06.2014 року.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М.
Шурко О.І.