Справа: № 826/18558/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
12 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;
за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіфф Компані» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСиб-Фінанс» до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про визнання незаконними дій, скасування постанови про арешт коштів боржника ВП № 39131611 від 01.08.2013 року, -
У листопаді 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про визнання незаконними дій, скасування постанови про арешт коштів боржника ВП № 39131611 від 01.08.2013 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем у порушення діючих законодавчих норм, вчинені протиправні дії по накладенню арешту на кошти божника та винесена постанова про арешт коштів боржника, в той час, як відповідні кошти не є власністю боржника, тобто не є майном божника на яке може бути звернено стягнення, а належать позивачу, що порушує його права та законні інтереси. Просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо арешту коштів, які не належать ПрАТ «КУА-АПФ «УкрСиб Ессет Менеджмент» на рахунку №26515316743501, відкритому в АТ «УкрСиббанк»; скасувати постанову відповідача про арешт коштів боржника від 01.08.2013 року ВП №39131611.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 січня 2014 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві про арешт коштів боржника від 01.08.2013 року ВП №39131611 в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку №26515316743501 (АТ «УкрСиббанк»).
В іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіфф Компані» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконані відповідача знаходиться виконавче провадження ВП №39131611 про стягнення з ПрАТ «Компанія управління активами - адміністратор пенсійних фондів «УкрСиб Ессет Менеджмент» (боржник) грошових коштів у сумі 17 812 882,65 грн., яке відкрито на підставі ухвали Господарського суду м. Києва про забезпечення позову до вирішення спору по суті та набранням рішенням у справі законної сили шляхом накладення арешту на грошові кошти ПрАТ «Компанія управління активами - адміністратор пенсійних фондів «УкрСиб Ессет Менеджмент», що обліковуються на банківському рахунку № 26503316743502, відкритому в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), а також на інших рахунках у банківських установах, що будуть виявлені під час проведення виконавчого провадження, у межах суми у розмірі 17 812 882,65 грн.
Постановою відповідача від 01.08.2013 року про арешт коштів боржника, накладено арешт на кошти, що містяться на відкритих рахунках АТ «УкрСиббанк», у тому числі, на рахунок 26515316743501.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.
Згідно зі ст.6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.1 вищевказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч.1 ст.2 Закону).
Відповідно до ч.1-4 ст.52 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах
у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Згідно ч.1,2 ст.57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, судом не встановлено поршень з боку відповідача порядку накладення арешту на майно, отже вимога позивача про визнання незаконною дії відповідача щодо арешту коштів, які не належать ПрАТ «КУА-АПФ «УкрСиб Ессет Менеджмент» на рахунку №26515316743501, відкритому в АТ «УкрСиббанк» задоволенню не підлягає.
В той же час, порядок зняття арешту з майна визначений статтею 60 Закону.
Так, відповідно до ч.1, 3 ст.60 Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник у ВП № 39131611 ПрАТ «Компанія управління активами - адміністратор пенсійних фондів «УкрСиб Ессет Менеджмент» є компанією з управління активами, яка здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії НКЦПФР та, у даному випадку, діє, крім іншого, в інтересах ПНІФЗТ «УкрСиб Стабільні інвестиції 2».
Як вже зазначалося, оскаржуваною постановою відповідача накладено арешт на рахунки боржника, зокрема, на дипозитраний рахунок 26515316743501, який згідно довідки АТ «УкрСиббанк» від 20.08.2013 року №56-3-49/1056, відкритий ПНІФЗТ «УкрСиб Стабільні інвестиції-2» в гривні.
При цьому, позивач є учасником ПНІФЗТ «УкрСиб Стабільні інвестиції 2» (пайового недіверсифікованого інвестиційного фонду закритого типу).
Правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання активів, особливості розміщення та обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття інформації інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів визначає Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».
Статтею 3 передбачено, що в Законі України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» вживаються, зокрема, наступні терміни: - активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування; - компанія з управління активами інституційних інвесторів (далі - компанія з управління активами) - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія); - інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд; - кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру ІСІ (далі - реєстр ІСІ), ведення реєстру ІСІ здійснюється Комісією.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.
Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.
Статтею 23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», крім іншого, передбачено, що пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.
Бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, яка проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій та результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні.
Учасником пайового інвестиційного фонду є юридична або фізична особа, яка придбала інвестиційний сертифікат цього фонду (ст.25 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»).
Як підтверджується матеріалами справи, зокрема, випискою про стан рахунків в цінних паперах, позивач є учасником ПНІФЗТ «УкрСиб Стабільні інвестиції 2».
Згідно ч.1,7 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами. Компанією з управління активами є господарське товариство у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що створюється відповідно до законодавства України.
Компанія з управління активами може одночасно здійснювати управління активами кількох ІСІ.
Частиною статті 52 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» передбачено, що грошові кошти пайового інвестиційного фонду зараховуються на окремий рахунок компанії з управління активами у банку окремо від власних коштів компанії з управління активами, коштів інших пайових інвестиційних фондів та відповідно до умов договору про обслуговування ІСІ.
Отже, укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, у тому числі і з банківськими установами щодо відкриття банківських рахунків, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду, проте, грошові кошті, які обліковуються на таких рахунках належать на праві спільної часткової власності учасникам таких пайових інвестиційних фондів, а не компанії з управління активами, яка його обслуговує.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що грошові кошти, які обліковуються на рахунку 26515316743501, який згідно довідки АТ «УкрСиббанк» від 20.08.2013 року №56-3-49/1056, відкритий ПНІФЗТ «УкрСиб Стабільні інвестиції-2» в гривні не є власністю боржника у ВП № 39131611 - ПрАТ «Компанія управління активами - адміністратор пенсійних фондів «УкрСиб Ессет Менеджмент», тобто не є майном божника на яке може бути звернено стягнення.
Крім того, необхідно звернути увагу на положення ч.2 ст.30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», якою визначено, що компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права, крім іншого, безоплатно відчужувати активи ІСІ, а також використовувати активи ІСІ для забезпечення виконання зобов'язань, виникнення яких не пов'язане з функціонуванням відповідного ІСІ.
Як вбачається з матеріалів справи, стягнення у ВП №39131611 за ухвалою господарського суду м. Києва, здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором викупу інвестиційних сертифікатів пайового не диверсифікованого венчурного фонду закритого типу «Венчурний капітал», тобто з метою виконання зобов'язань, виникнення яких не пов'язані з функціонуванням ПНІФЗТ «УкрСиб Стабільні інвестиції-2».
Враховуючи вищевикладене, можливо дійти висновку, що грошові кошти, які обліковуються на рахунку №26515316743501, не належать боржнику, а дійсно належать на праві спільної часткової власності учасникам ПНІФЗТ «УкрСиб Стабільні інвестиції-2», зокрема, позивачу, що свідчить про порушення його прав та законних інтересів, а також унеможливлює здійснення викупу всього пакету інвестиційних сертифікатів, що належать позивачу та проведення розрахунків за інвестиційні сертифікати.
В той же час, скасування оскаржуваної постанови відповідача, якою накладено арешт на всі кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, в повному обсязі, може призвести до порушення права стягувача по виконавчому провадженню, в рамках якого було прийнято оскаржувану постанову, тому оскаржувана постанова підлягає скасування лише в частині, що стосується рахунку №26515316743501 ПНІФЗТ «УкрСиб Стабільні інвестиції-2», учасником якого є позивач.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіфф Компані» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 січня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 17 червня 2014 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено - 12 червня 2014 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Твердохліб В.А.
Троян Н.М.