Справа: № 810/5227/13-а( у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
03 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Інжиніринг" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Інжиніринг" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
У вересні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю " МК Інжиніринг" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 12.09.2013 року № 0000722210, від 12.09.2013 року № 0000692210.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Інжиніринг" - задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Інжиніринг" задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані ТОВ «МК Інжиніринг» документи не є достатніми для підтвердження факту поставки товару та надання послуг саме товариством «Транс-Мотів ТК», адже позивачем не було надано на вимоги суду та посадовим особам відповідача до перевірки документи на підтвердження перевезення товару, актів його приймання-передачі; відсутня письмова згода на залучення ТОВ «Транс-Мотів ТК» для виконання договору позивача із дочірньою компанією «Укртрансгаз», що позбавляє, власне можливості ТОВ «МК Інжиніринг» залучати третіх осіб для виконання договору із дочірньою компанією «Укртрансгаз»; у видах діяльності за КВЕД у контрагента позивача відсутні такі види діяльності, що кореспондують з обов'язками за договорами із позивачем; позивачем також не надано доказів перевірки спроможності ТОВ «Транс-Мотів ТК» на виконання відповідних договорів; відсутні додаткові угоди під час проведення перевірки тощо.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він спростовується матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Інжиніринг» зареєстроване Бориспільською районною державною адміністрацією 04.09.2008 року за № 10701020000034337.
У період з 5 серпня по 16 серпня 2013 року посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Транс-Мотів ТК», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2013 року.
На підставі проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 87/22-1/3647490 від 23 серпня 2013 року, відповідно до висновків якого товариством «МК Інжиніринг» порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість на загальну суму 4490061,81 грн., а саме: за березень 2012 року - на 3523497,48 грн., за квітень 2012 року - на 274335,38 грн., за травень 2012 року - на 692228,95 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на загальну суму 4714565 грн. (за 1 квартал 2012 року на 3699672 грн., за 2 квартал 2012 року на 1014893 грн.).
Такі висновки податковим органом зроблені у зв'язку із непідтвердженням реального характеру операцій позивача із його контрагентом ТОВ «Транс-Мотів ТК».
На підставі Акта перевірки 12 вересня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000692210 із визначенням грошового зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем - 4490061,81 грн. і штрафних санкцій у сумі 1122515,45 грн., податкове повідомлення-рішення №0000722210 та визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 4714565 грн. і штрафні санкції у розмірі 1178641,25 грн. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.
Обговорюючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтями 3 та 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Так, з матеріалів справи вбачається, що у лютому 2012 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Мотів ТК» укладено договір купівлі-продажу №01/02/122 від 1 лютого 2012 року (т.1 а.с.98-101).
За умовами цього договору продавець (ТОВ «Транс-Мотів ТК») зобов'язується поставити та передати покупцю (ТОВ «МК Інжиніринг») виробничо-технічну продукцію, відповідно до специфікацій, а покупець - прийняти та оплатити товар у строки та на умовах, передбачених договором. Разом із поставленим товаром продавець надає покупцеві наступні документи: паспорт на кожний товар окремо; товарну накладну; податкову накладну.
Приймання товару по кількості і якості здійснюється у відповідності із діючими інструкціями Держарбітражу СРСР П-6 (Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості від 15 червня 1965 року), П-7 (Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості від 25 квітня 1966 року).
Відповідно до такого договору ТОВ «МК Інжиніринг» придбав обладнання вузлів зв'язку та регенераційні пункти. Загальна сума договору склала 15873035 грн.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії наступних документів:
- специфікації на поставку обладнання (т.1 а.с.102-105);
- видаткові накладні (т.1 а.с.110,113,116,119);
- податкові накладні (т.1 а.с.111,114,117,120) із доказами прийняття податковим органом;
- додаткову угоду №1 від 10 лютого 2012 року (т.1 а.с.106). Окрім того, 20 березня 2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Транс - Мотів ТК» (підрядник) укладено договір № 20/03/12, відповідно до умов якого замовник (ТОВ «МК Інжиніринг») доручає, а підрядник (ТОВ «Транс-Мотів ТК») зобов'язується надати послуги (роботи) з монтажу та пуско-налагодження обладнання зв'язку на 9 відомчих кабельних лініях зв'язку (Олишівка - Боярка, Сумська - Диканька, Богородчани - Битків (Пасічна), Ананьїв - Гребеники, Угерсько - Опари, Комарно - Угерсько, К.-Бузька - Львів, Угерсько - Долина, Павлоград - Пролетарка (т.1 а.с.122-125).
Загальна сума договору складає 11067335,74 грн.
З метою засвідчення факту надання послуг, товариством подано такі копії документів:
- протокол погодження договірної ціни (додаток №1 - т.1 а.с.126);
- кошторис по обладнанню і роботам (т.1 а.с.127);
- додаткова угода №1 від 23 березня 2012 року;
- план графік виконання робіт (додаток №1 - т.1 а.с.129);
- акти здачі-прийняття робіт/надання послуг (т.1 а.с. 130, 134, 138, 141, 145, 149, 153, 157, 161);
- податкові накладні (т.1 а.с.132,136,139,143,147,151,155,159,163) із квитанціями №1 про прийняття податковим органом;
- відомості обладнання та матеріалів, використаних на ремонт (т.1 а.с.131, 135, 138, 142, 146, 150, 154, 158,162);
- повідомлення про початок робіт з монтажу та пуско-налагодження обладнання зв'язку і про готовність до здачі (т.1 а.с.165-182).
Оригінали наведених вище документів ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом не досліджувалися, у зв'язку із їх вилученням ГУ СБ України у м. Києві та Київській області у ході обшуку, проведеного на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 5 вересня 2013 року у справі №757/19088/13-к, у рамках досудового розслідування кримінального провадження №12013110040007431 (т.1 а.с.76-85).
У свою чергу, ГУ СБ України у м. Києві та Київській області повідомлено про неможливість виконання судового запиту щодо надання інформації та документів через загрозу негативного впливу на всебічність, повноту і об'єктивність дослідження обставин кримінальної справи (т.1 а.с.211).
Разом з тим, належним чином завірені копії документів було досліджено судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентом позивача за результатами укладених договорів містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.
Окрім того, на підтвердження проведення розрахунків позивачем із ТОВ «Транс-Мотів ТК» подано завірені копії банківських виписок (т.1 а.с.183-192), а на засвідчення відображення таких операцій у бухгалтерському обліку - картку рахунку 631 по контрагенту «Транс-Мотів» (т.2 а.с.2-4). Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «МК Інжиніринг» судом першої інстанції було зазначено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та Акта про результати виїзної документальної перевірки №451/22-2/37867055 контрагента позивача від 26 листопада 2012 року, видами діяльності за КВЕД товариства «Транс-Мотів ТК» є:
- діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;
- загальне прибирання будинків; оптова торгівля офісними меблями;
- ремонт меблів і домашнього начиння; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;
- неспеціалізована оптова торгівля;
- інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;
- консультування з питань комерційної діяльності й керування;
- діяльність холдингових компаній (т.1 а.с.228, т.4 а.с.140, т.3 а.с.116).
Колегія суддів вважає не обґрунтованими зауваження суду першої інстанції, що повноваження із надання послуг та виконання робіт, покладені на ТОВ «Транс-Мотів ТК» за договорами із ТОВ «МК Інжиніринг», не кореспондують із видами діяльності такого контрагента позивача, з огляду на те, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ в останній вказується лише 5 основних видів діяльності товариства, проте це жодним чином не позбавляє суб'єкт господарювання здійснювати інші види господарської діяльності.
Також судом першої інстанції зазначено, що під час проведення виїзної перевірки посадовим особам податкового органу не було надано додаткових угод до договорів №01/02/122 від 1 лютого 2012 року та №20/03/12 від 20 березня 2012 року (т.1 а.с.13-14).
Так, в Акті перевірки перераховано усі документи, які подавалися позивачем, однак відповідні додаткові угоди №1 від 10 лютого 2012 року і №1 від 23 березня 2012 року - відсутні. Зауваження щодо не зазначення таких додаткових угод у Акті, у поданих на нього запереченнях, - також відсутні (т.1 а.с.29-40).
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на той факт, що ТОВ «МК Інжиніринг» було надано відповідні копії документів суду першої інстанції для дослідження
(т.1 а.с. 106 - 107, 128), що, власне не позбавляло можливості суд першої інстанції проаналізувати ці документи. Про причини не дослідження вищевказаних додаткових угод судом першої інстанції, суду апеляційної інстанції невідомі.
Незрозумілим є посилання суду першої інстанції на той факт, що останнім витребовувались у позивача копії документів, на підставі яких відбувалась перевірка товариства «Транс-Мотів ТК» на предмет компетентності та наявності потужностей для виконання договорів №01/02/122 від 1 лютого 2012 року та №20/03/12 від 20 березня 2012 року, з огляду на наступне.
Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
З наведеного вбачається, що жодним чинним нормативно - правовим актом не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання вимагати від свого контрагента надання доказів компетентності такого контрагента та наявності потужностей для виконання договорів, а тому посилання суду першої інстанції на ненадання ТОВ «МК Інжиніринг» документів, на підставі яких відбувалась перевірка товариства «Транс-Мотів ТК» на предмет компетентності та наявності потужностей для виконання договорів №01/02/122 від 1 лютого 2012 року та №20/03/12 від 20 березня 2012 року є необґрунтованими.
Не заслуговують на увагу доводи суду першої інстанції щодо того, що із наданих позивачем сертифікатів відповідності не можливо встановити факт походження таких документів саме від ТОВ «Транс-Мотів ТК» з огляду на наступне.
Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «МК Інжиніринг» подано до суду першої інстанції копії технічних завдань ТОВ «МК Інжиніринг» на виконання ТОВ «Транс-Мотів ТК» послуг, копії комплектів виконавчої документації та сертифікатів відповідності, що передавались позивачу (т.3 а.с.131-250, т.4 а.с.1-6).
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що надання вищевказаних документів прямо було передбачено умовами укладених договорів між ТОВ «МК Інжиніринг» та ТОВ «Транс - Мотів», окрім того, досліджуючи вказані сертифікати відповідності можна дійти висновку, що вони співвідносяться із характером укладених договорів.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що договори позивача із ТОВ «Транс-Мотів ТК» укладалися з метою виконання товариством «МК Інжиніринг» зобов'язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти №1109011016 від 8 вересня 2011 року із дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (т.2 а.с.26-30).
Так, його предметом були послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури для трансляції та ретрансляції передач (послуги з ремонту відомчих КЛЗ). Відповідно до п. 11.6 такого договору передбачено, що жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки по цьому договору третім особам без письмової згоди іншої сторони договору. За передачу (відступлення) будь-якою із сторін своїх прав по цьому договору третім особам без письмової згоди іншої сторони, сторона, що вчинила таку передачу (відступлення) своїх прав по договору, сплачує іншій стороні штраф у розмірі ста відсотків вартості переданих (відступлених) прав третім особам (т.2 а.с.29).
Судом першої інстанції було витребувано у правонаступника такого контрагента позивача - ПАТ «Укртрансгаз» відповідні документи, які б містили згоду на залучення ТОВ «Транс-Мотів ТК» до виконання договору №1109011016 від 8 вересня 2011 року, інші документи на підтвердження виконання робіт/надання послуг товариством «Транс-Мотів ТК» або ж відомостей про сплату штрафу.
Так, до суду першої інстанції було направлено письмову відповідь за підписом директора юридичного департаменту ПАТ «Укртрансгаз», згідно із якою письмова згода ДК «Укртрансгаз» про передачу прав та обов'язків від ТОВ «МК Інжиніринг» не надавалась (т.4 а.с.121-122).
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на той факт, що судом першої інстанції було не вірно інтерпретовано отриману від ПАТ «Укртрансгаз» відповідь, оскільки у ній чітко зазначено, що за умовами Договору, письмова згода ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на передачу прав та обов'язків від ТОВ «МК Інжиніринг» третім особам за Договором не надавалась, оскільки ТОВ «МК Інжиніринг» не здійснювало передачу прав та обов'язків третім особам за Договором.
Відповідно, у ТОВ «МК Інжиніринг» не виникло обов'язку зі сплати штрафу у розмірі 100 % вартості переданих (відступлених) прав, згідно Договору, через залучення до знання Договору третьої особи - ТОВ «Транс-Мотів ТК».
Крім того, приписами статті 838 ЦК України передбачено право підрядника залучати до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.
Таким чином, Договір не обмежував залучення ТОВ «МК Інжиніринг» ТОВ «Транс-Мотів ТК» як субпідрядника до виконання робіт за Договором.
З матеріалів справи також вбачається, що укладений договір між ТОВ «МК Інжиніринг» та ТОВ «Транс - Мотів ТК» за своєю правовою природою є договором підряду, а не договором заміни сторони у зобов'язані, як помилково зазначено судом першої інстанції.
У оскаржуваному рішенні суду першої інстанції також зазначено, що пропозиція суду надати товарно - транспортні накладні або ж інші документи на підтвердження перевезення товару - залишено без виконання.
З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського оліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).
При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, а тому податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається суд першої інстанції, не є тим законодавчим документом з питань оподаткування і не може регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.
Господарські операції позивача із контрагентами підтверджуються сукупністю інших документів, якими є договори, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, про що вказувалось вище.
У сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю «первинні документи», що визначено у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».
Дана правова позиція також відображена у рішеннях Вищого адміністративного суду України № 2а/0570/10520/2011 від 19 лютого 2013 року, № 1570/3290/2012 від 16 квітня 2013 року.
Варто також зазначити, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:
1. Встановлення факту здійснення господарської операції.
2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.
3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.
Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваних повідомлень - рішень у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Інжиніринг" - задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Інжиніринг" задовольнити.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Інжиніринг" - задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року - скасувати.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Інжиніринг" - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 12.09.2013 року № 0000722210, від 12.09.2013 року № 0000692210.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 03.06.2014 року.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.