Справа: № 826/20278/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
04 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого суддіПетрика І.Й.
СуддівБорисюк Л.П.,
Собківа Я.М.,
При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ПАТ «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан» пред'явило позов до ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007052206 від 21.08.2013.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Оболонському районі м.Києва на підставі наказу №332 від 15.07.2013, повідомлення про проведення перевірки №2532/10 від 15.07.2013 та згідно ст.79 Податкового кодексу України перевіряючими податкового проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» за травень-червень 2012 року.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №279/22-6/32664113 від 26.07.2013, яким встановлено порушення пп.198.3, пп.198.6 ст.198, пп.200.1, пп.200.2 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 163167,00грн., в т.ч. за травень 2012 року в сумі - 63000,00грн, за червень 2012 року в сумі - 100167,00грн., пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряє мий період на загальну суму 171325,00грн, в т.ч. за півріччя 2012 року в сумі - 171325,00грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 №0007052206, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 163167,00грн. та за штрафними санкціями на суму 40791,75грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач оскаржив його до суду.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).
Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.
При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.
Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан» (Замовник) та ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» (Виконавець) укладено ряд Договорів, зокрема: Договір про надання юридичних послуг №15-1/05 від 15.05.2012. Відповідно до умов цього Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги пов'язані із захистом прав клієнта Замовника у Вищому господарському суді України у справі №1/17-2182-2011 (касаційна скарга ТОВ «Надія» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 у справі №1/17-2182-2011 про визнання банкрутом ТОВ «Надія»), а саме: юридичні послуги з складання проектів заяв, клопотань, заперечень, інших процесуальних документів, підготовки проектів таких документів, збір документів, необхідних для надання юридичних послуг за цим Договором, визнання та аналіз правової позиції щодо предмету спору по вищевказаній справі, вчинення інших дій, необхідних для надання юридичних послуг, передбачених цим Договором та чинним законодавством України. Вартість юридичних послуг становить 216000,00грн. з ПДВ; Договір про надання юридичних послуг №04-1/05. Відповідно до умов цього Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги а саме: надання письмової консультації, юридичного висновку, з урахуванням аналізу судової практики, щодо підвідомчості третейським судам справ за позовами банків до позичальників. У контексті Закону №2983-VІ від 03.02.2011р. «;Про внесення змін до ст.6 Закону України «Про третейські суди». Вартість юридичних послуг становить 162000,00грн в т.ч. ПДВ.
На виконання умов зазначених Договорів між сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): договір №04-1/05 - №ОУ-0000145 на суму 162000,00грн. (ПДВ - 27000,00грн.); договір №15/1-05 - №ОУ-0000211 на суму 216000,00грн. (ПДВ - 36000,00грн.)
Виписано податкові накладні: договір №15-1/05 - №72 від 28.05.2012 на суму 108000,00грн. (ПДВ - 18000,00грн.); №110 від 31.05.2012 на суму 108000,00грн. (ПДВ - 18000,00грн.); договір №04-1/05 - №49 від 18.05.2012 на суму 162000,00грн. (ПДВ - 27000,00грн.).
Також, на підтвердження виконання умов Договорів позивачем надано платіжні доручення: договір №04-1/05 - №701 від 28.05.2012 на суму 132000,00грн., №700 від 25.05.2012 на суму 30000,00грн.; договір №15-1/05 - №746 від 17.07.2012 на суму 16000,00грн., №745 від 17.07.2012 на суму 49500,00грн., №744 від 17.07.2012 на суму 42500,00грн., №702 від 28.05.2012 на суму 108000,00грн.
Однак, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду додаткових документів, окрім податкових накладних, актів виконаних робіт та платіжних доручень, які б свідчили про реальність ведення господарської діяльності товариства з ТОВ «Промтрейд Корпорейшн», щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.03.2012 по 28.02.2013.
В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що до податкового органу надійшов акт ДПІ у м.Черкасах від 15.04.2013 №375/22-14/38011197 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за липень 2012 року.
В акті перевірки зазначено, що встановити фактичний вид діяльності не є можливим, оскільки підприємством не надано до звірки первинні документи, підтверджуючі здійснення фінансово-господарської діяльності.
Згідно висновку ГВПМ ДПІ у м.Черкасах від 29.03.2013 №2131/07-0908 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» встановлено, що державна реєстрація ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» здійснювалась в м.Боярка, Києво-Святошинського району Київської області. Свідоцтво платника ПДВ отримано ОСОБА_5 Директором та засновником з січня по липень 2012 року був ОСОБА_5 З липня по грудень 2012 року - ОСОБА_6 З 12.12.2012 директор та засновник - ОСОБА_7
За результатами відпрацювання фінансово-господарської діяльності ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» співробітниками ГВПМ ДПІ у Черкасах здійснено виїзд за податковою адресою підприємства: м.Черкаси, пров.Будівельний, 20. За вказаною адресою перереєстрації підприємство не встановлено, про що складено акт від 29.03.2013 №238/07-09.
Проведеними заходами встановлено директора та засновника ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» ОСОБА_7, який відмовився надавати будь-які пояснення щодо фінансово-господарської діяльності товариства посилаючись на ст.63 Конституції України. На вручений останньому запит щодо надання копії документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» відповідь не надано.
Згідно пояснень від 29.03.2013 гр.ОСОБА_8 та зареєстроване ТОВ «Промтрейд Корпорейшн», про ОСОБА_7 чує вперше.
З наданих позивачем суду документів не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» щодо виконання укладених договорів. Крім того, фактично, на ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» працює лише його засновник та директор.
В той же час, згідно матеріалів справи вбачається, що позивачем, а ні на перевірку, а ні до суду не подано жодних документів, які б спростовувати висновки податкового органу, зокрема, не надано додатків до договорів щодо ціни за наданні юридичні послуги або інших документів, що підтверджували реальність надання послуг.
Відтак, враховуючи вищевикладене та зокрема те, що ОСОБА_7 не підписував документи щодо здійснення господарських операцій між товариствами, і також, відсутність у останнього необхідних умов для здійснення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, офісних приміщень, транспортних засобів, дає можливість зробити висновок про відсутність у даного суб'єкта господарювання намірів настання правових наслідків.
Отже, первинні документи по господарським взаємовідносинам між ПАТ «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан» та ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.
При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.
Водночас, суд не погоджується з твердженнями відповідача про нікчемність правочинів і вважає такі доводи відповідача необґрунтованими і безпідставними, з огляду на відсутність належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим частина перша ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати правочин нікчемним. Між тим, помилкові твердження відповідача щодо нікчемності правочину, у даному випадку, не спростовують відсутність належно оформлених первинних документів по вищевказаним взаємовідносинам, тому за цих обставин лише помилковість посилань відповідача на нікчемність правочинів не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Отже, фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» та Позивачем мають ознаки фіктивності.
Наведені обставини колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг між позивачем та контрагентом ТОВ «Промтрейд Корпорейшн» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.
Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А, відтак, податкове повідомлення-рішення є законними і підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Л.П. Борисюк
Я.М. Собків
.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Борисюк Л.П.
Собків Я.М.