Справа: № 826/20346/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
03 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості від 27.08.2013 року № 100260000/2013/200540/2, -
У грудні 2013 року позивач - Приватне акціонерне товариство "СОЛДІ І КО" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості від 27.08.2013 року № 100260000/2013/200540/2.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Київської міжрегіональної митниці Міндоходів підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року - без змін, з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що самостійне коригування митної вартості товару, заявленою ПП «Солді і Ко» було здійснено посадовими особами митного органу без урахування норм Митного кодексу та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766, позивачем надано усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідачем, натомість не підтверджено наявності розбіжностей у поданих документах чи неможливості визначити митну вартість товарів за першим (основним) методом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, на підставі зовнішньоекономічного контракту від 26.09.2008 року №17-В/09/2008 з Компанією "Pistora Oy" (Фінляндія) (Продавець), додаткових угод до нього та відповідно до інвойсу від 07.08.2013 року №131148, позивачем придбано на умовах FCA-Раума товар (цвяхи з головками холодноштамповані, арматура кріплення із сталі), визначеного в інвойсі асортименту, кількості, ваги, ціни, на загальну вартість 7606,78 Євро, у т.ч. товар 1 (цвяхи з головками холодноштамповані) - 3,88 Євро, товар 2 (арматура кріплення зі сталі) - 7602,90 Євро.
Даний товар подано до митного оформлення згідно ВМД №100260000/2013/109409 від 13.08.2013 року та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МК за першим методом (за ціною договору) у розмірі 92073,72 грн., що складається з ціни на товар - 7606,78 Євро (80743,72 грн.) та додаткових витрат на транспортування - 11330 грн.
Відповідачем скориговано митну вартість товару 2 і визначено її на рівні 22467,60 Євро, про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08.2013 №100260000/2013/200540/2.
Як зазначено в гр. 33 цього рішення, його прийнято у зв'язку з тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Не погоджуючись з діями посадових осіб Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо коригування митної вартості товару позивач оскаржив їх до суду.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до статті 49 Митного Кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного Кодексу України).
Згідно із статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У силу вимог пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до підпунктів 1.2, 1.9, 1.11 пункту 1 розділу 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - Порядок), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом:
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;
- перевірки наявності необхідних для підтвердження митної вартості документів, визначених Порядком декларування.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу вимог частини 3 статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У свою чергу, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (частина 11 статті 264 Митного кодексу України).
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.
Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року, зокрема в останніх було зазначено: «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»;
- ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обгрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Так, матеріалами справи підтверджено, що ПП «Солді і Ко» при ввезені на митну територію України товару було надано для митного оформлення весь пакет документів, визначений нормами Митного кодексу України та п.п. 7,11 вищезазначеного Порядку, а саме:
- контракт від 26.09.2008 року №17-В/09/2008 з Компанією "Pistora Oy" (Фінляндія);
- додаткові угоди до контракту від 26.09.2008 року №17-В/09/200;
- інвойс від 07.08.2013 року №131148;
- транспортні документи (договір на перевезення від 12.01.2009 року №001 з ТзОВ "АХТ", довідку ТзОВ "АХТ" б/н від 12.08.2013 року про транспортні витрати, СMR від 07.08.2013 року №070813) та ін.
- експортну митну декларацію від 11.05.2013 року №MRN 13FL000000631248E6 та прайс-лист фірми виробника.
Разом з тим, посадовими особами відповідача, з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої позивачем, було зобов'язано останнього надати:
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, що імпортуються, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) та доповнення до нього;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару;
Відповідачем зазначається, що ПП «Солді і Ко» не було виконано вимоги митниці, що позбавило контролюючий орган встановити відповідність задекларованої ціни наданого до митного оформлення товару за заявленим першим методом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком митного органу з огляду на наступне.
Перелік наданих позивачем документів відображено в гр. 18 оскаржуваного рішення, в картці відмови у митному оформленні та у гр. 44 ВМД і відповідачем не заперечується.
Колегія суддів зазначає, що подані основні документи, копії яких наявні у справі, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтерджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, - 7606,90 Євро, а також додатково понесені позивачем витрати на транспортування оцінюваного товару до митного кордону України - 11330 грн.
Відповідач, натомість, не спростував дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей, фактурну вартість оцінюваних товарів і вартість додаткових витрат, які понесені позивачем (транспортування), об'єктивну можливість і спроможність перевірити згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК вартість операції на підставі наданих позивачем документів, а відповідно й рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК.
Варто зазначити, що заперечення представника відповідача про те, що зазначена в інвойсі відстрочка 45 днів, а також пеня в розмірі 13% за порушення умов оплати, не відповідають умовам п. 7 контракту не впливає на кількісні і вартісні показники оцінюваного товару, а тому не спростовує можливість і правильність застосування першого методу визначення митної вартості (за ціною договору).
Крім того, позивач надав до суду копію додаткової угоди №6 від 01.04.2013 року до контракту від 26.09.2008 року №17-В/09/2008, згідно з якою п. 7 контракту викладено в новій редакції, яка передбачає можливість відстрочки платежу протягом 45 календарних днів, а також виплату Покупцем 13% пені в разі прострочення строків оплати за товар.
Заперечення представника відповідача про те, що транспортно-експедиційні послуги надаються ТзОВ "АХТ", водночас на СMR від 07.08.2013 року №070813 наявний штамп перевізника "SA ZHEN LTD", не спростовує факт перевезення оцінюваного товару і не суперечить умовам договору від 12.01.2009 року №001 з ТзОВ "АХТ" (Експедитор, Повірений), згідно з яким останній організовує транспортування вантажу та вправі заключати договори з перевізниками і іншими суб'єктами господарювання.
Заперечення представника відповідача про те, що в довідці про транспортні витрати не вказано номер CMR, що не дозволяє ідентифікувати з оцінюваними товарами є безпідставними і не спростовують можливість такої ідентифікації за часом і маршрутом перевезення, номерами транспортного засобу і вагою оцінюваного товару.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.Є. Пилипенко
Судді: Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.