Справа: № 810/6644/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
03 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги, -
У грудні 2013 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги, в якому просила скасувати вимогу Білоцерківської ОДПІ Київської області про сплату боргу (недоїмки) за № Ф - 114 від 19.11.2013 року на суму 6960,48 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року - без змін виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою - підприємцем і відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку № НОМЕР_1 є платником єдиного податку.
Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.04.2013 року ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсію за віком.
Крім того, ОСОБА_2 як громадянці, яка постійно проживає (працює) на території зони посиленого радіоекологічного контролю, присвоєно статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії (копія посвідчення серії НОМЕР_3 від 14.03.1997 року (а.с. 10).
19.11.2013 відповідачем прийнято вимогу № Ф-114 про сплату недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 6960,48 грн.
Вважаючи такі дії відповідача та винесену вимогу протиправними, позивач звернувся до суду.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон України № 2464-VI).
Так, статтею 4 вищевказаного Закону визначено, що платниками єдиного внеску є, в тому числі: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Разом з тим, Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності 6 серпня 2011 року, статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою такого змісту: «особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».
З наведеної норми вбачається, що особа може бути звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у випадку, якщо вона:
- перебуває на спрощеній системі оподаткування;
- є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України № 1058-IV, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначено статтею 26 Закону України № 1058-IV, згідно якої, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Щодо пенсії по інвалідності, то вона призначається у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону (частина 1 статті 30 Закону України № 1058-IV).
Разом з тим, відповідно до ч. 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (далі - Закон № 796), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залежно від категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
Згідно пункту 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Як вбачається з матеріалів справи фізична особа - підприємець ОСОБА_2 згідно посвідчення серії НОМЕР_3 є громадянином, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4).
Окрім того, 18.04.2013 року позивачці довічно призначено пенсію за віком відповідно до положень статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю і відноситься до категорії 4.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на позивача як на пенсіонера в розумінні норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», поширюються положення частини 4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Крім того, на неправомірність нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску свідчить також норми Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Так, у статті 2 визначені види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (пункт «б» статті 2 втратив чинність у частині призначення соціальних пенсій згідно із Законом України від 31.05.2005 року № 2603-IV).
Отже, як вбачається із системного аналізу законодавства України у сфері пенсійного забезпечення є чотири різновиди трудових пенсій, в тому числі і пенсія за віком, яка і включає в себе пенсію за віком на пільгових умовах.
З огляду на те, що з серпня 2011 року такі пенсіонери за віком можуть бути платниками єдиного соціального внеску лише виключно на добровільних засадах, колегія суддів вважає, що вимога відповідача про сплату боргу є незаконною та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року у справі № К/9991/49213/12 та від 05.06.2013 року у справі № К/800/19819/13.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.