Головуючий у 1 інстанції - Федорова О.Ф.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
11 червня 2014 року справа № 255/4817/14-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Геращенка І.В.
суддів: Арабей Т.Г., Губської Л.В.
секретар судового засідання: Мосіна К.С.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Бабенко І.М. - за довір. від 06 травня 2014 року № 5194/10
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 травня 2014 року у справі № 255/4817/14-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 травня 2014 року у справі № 255/4817/14 (суддя Федорова О.Ф.) позовні вимоги задоволені.
Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька у перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_3 - неправомірною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька здійснити з 01 грудня 2013 року перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці ОСОБА_3 з урахуванням заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді і виплату перерахованого щомісячного довічного утримання судді у відставці.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Вказує на те, що суд неповно з'ясував усі обставини, що мають значення для вирішення спору, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Наголошує на тому, що судом першої інстанції порушено приписи ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 - VI з 01.01.2011 року згідно яких перерахунок утримання передбачений лише суддям Конституційного суду України. Рішенням Конституційного суду України від 03.06.2013 року ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» неконституційною не визнана.
У судовому засіданні представник відповідача наголошував на задоволені апеляційної скарги.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.
ОСОБА_3 є суддею Апеляційного суду Донецької області у відставці і користується правами встановленими суддям у відставці.
З 18 грудня 2010 року позивачу було призначено довічне грошове утримання у відповідності до ст. 43 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до довідки Апеляційного суду Донецької області від 05 березня 2014 року № 280/14 про заробітну плату для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі змінами розміру заробітної плати працюючих суддів у грудні 2013 року, заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці склала 21436,80 грн., з них оклад 13398,00 грн., надбавка за вислугу років (60%) 8038,80 грн.
14 березня 2014 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька із заявою про перерахунок довічного грошового утримання з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати та окладу судді, надбавки за вислугу років 60% посадового окладу судді з 01.12.2013 року на підставі довідки Апеляційного суду Донецької області від 05 березня 2014 року № 280/14.
18 березня 2014 року Управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька прийнято рішення № 1/72 про відмову в перерахунку довічного грошового утримання, роз'яснено, що з 01.01.2011 року питання призначення довічного грошового утримання суддям у відставці врегульовано ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 - VI (зі змінами внесеними Законом України № 3668- VI від 08.07.2011 року), згідно з якого перерахунок щомісячного грошового утримання передбачений лише суддям Конституційного суду України (п. 4 ст. 138).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.
Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та Законом № 2453 «Про судоустрій та статус суддів», що відповідає частині першій статті 126 Основного Закону України, згідно з якою незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
Частина третя статті 138 Закону № 2453 до внесених Законом України № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» змін передбачала: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
Таким чином, визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Частиною п'ятою статті 138 Закону № 2453 до внесення Законом № 3668 змін передбачалося, що «пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету, за винятком суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, яким грошове утримання виплачується цими судами».
У статті 2 Закону № 3668 закріплено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону № 2453, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Судова колегія звертає увагу на те, що рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо зміну умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI; статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ, абзац другий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.
Крім того, вказаним рішенням зазначено порядок його виконання, а саме: підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України; частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання»; перше, друге, трете речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку» ‚ та четверте речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: «Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України»; дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453; дія абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.
Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності нормативного документу, який би встановлював механізм здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, та як наслідок відсутності підстав для проведення такого перерахунку є безпідставним. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів вважає за необхідне змінити дату з якої потрібно проводити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу замість 01 грудня 2013 року на 01 березня 2014 року, оскільки з заявою про перерахунок пенсії вона звернулася 14 березня 2014 року, а згідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції згідно статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про державну службу», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2, ст.160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 2 ч.1 ст. 198, ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 травня 2014 року у справі № 255/4817/14-а - задовольнити частково.
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 травня 2014 року у справі № 255/4817/14-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - змінити.
У абзаці третьому резолютивної частини постанови Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 травня 2014 року у справі № 255/4817/14-а замість «01 грудня 2013 року» вказати «01 березня 2014 року».
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 11.06.2014 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 16.06.2014 року.
Головуючий суддя І.В. Геращенко
Судді Т.Г. Арабей
Л.В. Губська