ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 травня 2014 року 11:25 № 826/2103/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва
про визнання протиправними та скасування рішень від 10.02.2014 р. №61 та №62, від 13.02.2014 р. №80 та №81
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, (далі по тексту - позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва, (далі по тексту - відповідач), провизнання протиправними та скасування рішень від 10.02.2014 р. №61 та №62, від 13.02.2014 р. №80 та №81.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час прийняття оскаржуваних рішень Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 норма законодавства, на підставі якої були винесені дані рішення, була виключена та не діяла, в силу чого, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.
У судовому засіданні 31.03.2014 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що в період з 09 жовтня 2002 р. по 31 червня 2006 р., з 01 січня 2007 р. по 31 грудня 2008 р. та з 01 квітня 2013 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку.
Відповідачем були складені акти про виявлення факту неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою, або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності у строки, визначені законодавством (п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", далі - Закон № 1058-IV) від 10.02.2014 р. №61 та №62, від 13.02.2014 р. №80 та №81, відповідно до яких, позивачем несвоєчасно подано відомості до органів Пенсійного фонду України за 2005-2008 роки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку до органів Пенсійного фонду України від 10.02.2014 р. №61 та №62, від 13.02.2014 р. №80 та №81, відповідно до яких, на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несвоєчасне подання (неподання) відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством, застосовано до позивача фінансові санкції по 170,00 грн.
Відповідно до ст.14, 15 Закону № 1058-IV, позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд звертає увагу, що відповідно до пп. й) п.12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI, (далі - Закон № 2464-VI), що набрав чинності з 1 січня 2011 року, частини першу - дев'яту статті 106 Закону № 1058-IV виключено.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що відповідач протиправно прийняв рішення від 10.02.2014 р. №61 та №62, від 13.02.2014 р. №80 та №81 про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей до органів Пенсійного фонду України за 2005-2008 роки, на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих рішень про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку до органів Пенсійного фонду України від 10.02.2014 р. №61 та №62, від 13.02.2014 р. №80 та №81.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва від 10.02.2014 р. №61 та №62, від 13.02.2014 р. №80 та №81 про застосування фінансових санкцій відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України за 2005, 2006,2007 та 2008 роки.
3. Судові витрати в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок) присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Ю.Т. Шрамко