ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 червня 2014 року 14:31 № 826/6350/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Росшина»
доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів
провизнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № 100260000/2014/200070/2 від 18.04.2014 р., № 100260000/2014/200071/2 від 18.04.2014 р., карток відмови,
за участю представників сторін:
від позивача: Паньковський С.І.
від відповідача: Шевченко Я.А.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Росшина» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення м/п «Східний» Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості № 100260000/2014/200070/2 від 18.04.2014 р.;
2. Визнати протиправним та скасувати рішення м/п «Східний» Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості № 100260000/2014/200071/2 від 18.04.2014 р.
3. Визнати протиправною та скасувати оформлену м/п «Східний» Київської міжрегіональної митниці картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів № 100260001/2014/00110 від 18.04.2014 р.
4. Визнати протиправною та скасувати оформлену м/п «Східний» Київської міжрегіональної митниці картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів № 100260001/2014/00111 від 18.04.2014 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів на підставі необґрунтованих висновків посадової особи митного органу незаконно застосовано резервний метод та винесено рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів було прийнято необґрунтовано, натомість з наданих позивачем документів числові значення фактурної вартості товару піддаються чіткому обчисленню. Будь-які розбіжності в наданих документах відсутні, наведені ціни на товар піддаються обчисленню. При прийнятті оскаржуваних рішень митницею порушено вимоги п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що під час проведення митного контролю було встановлено, що документи, подані до митного оформлення містять розбіжності. Отже, дії митниці щодо коригування митної вартості товарів, що оскаржуються є законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ТОВ «Росшина» (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 28.10.2013 р. № ZHCH-1 з фірмою Zhangzhou Yongyulong Precise Hardware Co. Ltd, Китай (Продавець) на поставку товару - стальних дисків колес, країна виробництва Китай.
Позивачем 18.04.2014 р. при оформленні ввезення товарів на митну територію України було задекларовано в Київській міжрегіональній митниці митну вартість дисків сталевих колес ходових не укомплектованих шинами до автомобілів виробництва Zhangzhou Yongyulong Precise Hardware Co. Ltd. (Країна походження КНР), згідно декларації митної вартості № 100260001/2014/136916 та № 100260001/2014/136912 від 14.04.2014 р.
Згідно декларації митної вартості № 100260001/2014/136912 позивачем була заявлена митна вартість товару в розмірі 349 388,81 грн. за основним методом за ціною договору.
Згідно декларації митної вартості № 100260001/2014/136916 позивачем була заявлена митна вартість товару в розмірі 365 753,00 грн. за основним методом ціною договору.
Посадовою особою м/п «Східний» Київської міжрегіональної митниці було відмовлено у визнанні заявленої митної вартості за ДМВ № 100260001/2014/136916 та 18.04.2014 р. прийнято рішення про коригування митної вартості № 100260000/2014/200070/2. На підставі зазначеного рішення була оформлена картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 100260001/2014/00110 від 18.04.2014 р.
Також, 18.04.2014 р. посадовою особою м/п «Східний» Київської міжрегіональної митниці було відмовлено у визнанні заявленої митної вартості за ДМВ № 100260001/2014/136912 та прийнято рішення про коригування митної вартості № 100260000/2014/200071/2. На підставі зазначеного рішення була оформлена картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 100260001/2014/00111 від 18.04.2014 р.
Згідно рішення Київської міжрегіональної митниці № 100260000/2014/200071/2 митну вартість товару було збільшено з 27 797,39 до 73 209,78 доларів США.
Згідно рішення Київської міжрегіональної митниці № 100260000/2014/200070/2 митну вартість товару було збільшено з 29099,33 до 80597,58 доларів США.
Передумовою для прийняття оскаржуваних рішень стало те, що надані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності.
Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про їх скасування.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).
Як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження заявленої митної вартості, разом з декларацією № 100260001/2014/136912 позивач надав Київській міжрегіональній митниці наступні документи:
1. контракт № ZHCH-1 від 28.10.2013 р. з додатками № 1 та № 2.
2. специфікація № 2 від 17.02.2014 р.
3. комерційний інвойс № YL0824-B від 17.02.2014 р.
4. довідка перевізника про транспортні витрати № 1897 від 25.03.2014 р.
5. коносамент № ХМРС377894 від 17.02.2014 р.
6. меморіальний ордер № 203190267 від 01.04.2014 р.
7. меморіальний ордер № 185026986 від 17.12.2013 р.
З метою підтвердження заявленої митної вартості, разом з декларацією № 100260001/2014/136916 позивач надав Київській міжрегіональній митниці наступні документи:
1. контракт № ZHCH-1 від 28.10.2013 р. з додатками № 1 та № 2.
2. специфікація № 2 від 17.02.2014 р.
3. комерційний інвойс № YL0824-A від 17.02.2014 р.
4. довідка перевізника про транспортні витрати № 1897 від 25.03.2014 р.
5. коносамент № ХМРС377894 від 17.02.2014 р.
6. меморіальний ордер № 203190267 від 01.04.2014 р.
7. меморіальний ордер № 185026986 від 17.12.2013 р.
На вимогу митного органу декларантом було надано наступні документи: виписку з бухгалтерської документації (рахунки-фактури, видаткові накладні), лист підприємства «Росшина» від 16.04.2014 р. № 1604/01 щодо ліцензійних чи авторських договорів, прайс-лист виробника товару, інформацію з мережі Інтернет щодо вартості сировини, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (SWIFT), рахунок від 25.03.2014 р. № UAM0252064 щодо вартості транспортних витрат, експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.04.2014 р. № 1495.
Як вже зазначалось підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що документи надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності. З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2г (резервний метод). Попередні методи не застосовувалися.
Метод 1 - відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 та ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України.
Метод 2а, 2б - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари з урахуванням вимог ст. 59, 60 Митного кодексу України.
Методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.
Процедуру консультацій проведено, про що свідчить підпис декларанта позивача на декларації митної вартості.
Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Як вбачається з пояснень відповідача, подані позивачем документи містять наступні розбіжності.
У інвойсах від 17.02.2014 №YL0824-A (сума інвойсу 27 093,80 USD) та № YL0824-B (сума інвойсу 26 033,40 USD), специфікації від 17.02.2014 №2 до контракту від 28.10.2013 № ZHCH-1 (сума специфікації 53 127,20 USD).
Декларантом при митному оформлені подано меморіальний ордер від 17.12.2013 № 185026986 на суму 10 518,40 USD, що становить 19,80% суми специфікації від 17.02.2014 №2 до контракту від 28.10.2013 № ZHCH-1 (сума специфікації 53 127,20 USD) та меморіальний ордер від 01.04.2014 №203190267 на суму 38 996,43 USD, що становить 73,40% суми специфікації від 17.02.2014 № 2.
У призначенні платежу меморіальних ордерів від 17.12.2013 №185026986 та від 01.04.2014 № 203190267 не вказано номер та дата проформи-інвойсу та комерційного інвойсу, на підставі яких здійснювалась попередня оплата за товар.
В призначенні платежу меморіального ордеру від 01.04.2014 р. № 203190267 зазначено іншу дату контракту -28.10.2013 №ZNCH-1. У меморіальному ордері вказано контракт від 28.11.2013 р. №ZNCH-1.
У графі 70 «Details of Payment» банківських платіжних документів (SWIFT), що стосуються оцінюваного товару, не вказано номер та дата проформи-інвойса та комерційного інвойса, на підставі яких здійснювалась попередня оплата за товар.
Прайс-лист (preice certificate) виробника товару адресовано конкретному покупцеві ТОВ «Росшина» та повністю співпадає з позиціями специфікації від 17.02.2014 №2 до контракту від 28.10.2013 №ZHCH-1, що суперечить самій суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.
Експертний висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.04.2014 №1495 не містить аналізу обґрунтування ціни товару з урахуванням вартості сировини (сталь). Також зазначено, що висновок носить консультаційний характер.
Однак, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд не може погодитися з такими висновками відповідача з огляду на наступне.
При митному оформленні товару, разом із митними деклараціями від № 100260001/2014/136912 та № 100260001/2014/136916 позивачем надано інвойси від 17.02.2014 №YL0824-A (сума інвойсу 27 093,80 USD) та № YL0824-B (сума інвойсу 26 033,40 USD) на загальну суму 53 127,2 доларів США, що відповідає сумі зазначеній в специфікації від 17.02.2014 р. № 2.
На підтвердження оплати на користь постачальника за контрактом за поставлений товар, позивачем надано меморіальні ордери № 203190267 від 01.04.2014 р. та № 185026986 від 17.12.2013 р. на загальну суму 49514,83 доларів США.
Пунктом 3.1 контракту № ZHCH-1 від 28.10.2013 р. визначено, що платежі за відповідні партії товару здійснюються у доларах США в два етапи: перший - передоплата в розмірі 20% від суми проформи-інвойса, другий - оплата в розмірі 80% від суми комерційного інвойсу після отримання після отримання сканованої копії коносамента, але не пізніше ніж за 10 днів до прибуття товару в порт призначення.
Згідно проформи інвойсу № YL0824 від 11.12.2013 p. вартість попередньо замовленого позивачем товару становила 52592,00 доларів США. Відповідно, 20% передплати відповідно до п. 3.1. контракту становить 10518,40 доларів США.
Дана сума в розмірі 10518,40 доларів США була сплачена позивачем на користь постачальника, що підтверджується меморіальним ордером № 185026986 від 17.12.2013 р.
Інша частина оплати в розмірі 80% від суми комерційного інвойсу була сплачена наступним чином.
Як вбачається з п. 1 додаткової угоди № 2 до контракту № ZHCH-1 від 28.10.2013 р. сторонами контракту визначені штрафні санкції з метою врегулювання помилкового відвантаження постачальником іншого типу товарів ніж було замовлено Покупцем (позивачем). Згідно вказаної додаткової угоди сторони дійшли згоди, що штрафна санкція, яка підлягає сплаті постачальником на користь Покупця становить 7 224,75 доларів США, яка, в свою чергу, поділяється на дві рівні частини: перша частина в розмірі 3 612,37 доларів США стягується та використовується при погашенні балансового платежу, відповідно до специфікації № 2, а інша частина в розмірі 3 612,37 доларів США погашається шляхом використання її в якості зарахування за наступні майбутні поставки товару.
Таким чином розрахунок 80% від суми комерційного інвойсу виглядає наступним чином: загальна сума по специфікації № 2 становить 53 127,20 доларів США, 53 127,20 - 10 518,4 (сума, що була вже сплачена позивачем 17.12.2013 р.) = 42608,8 доларів США (залишок несплаченої суми), 42 608,8 - 3 612,37 (сума штрафу, що стягується з постачальника на користь Покупця, згідно додаткової угоди) = 38 996,43 доларів США.
Таким чином, залишок суми, що мав бути сплаченим за товар, з урахуванням штрафної санкції, становить 38 996,43 доларів США. Дана сума в розмірі 38996,43 доларів США була сплачена позивачем на користь постачальника, що підтверджується меморіальним ордером № 203190267 від 01.04.2014 р.
При цьому, суд вважає, що не зазначення в графі 70 «Details of Payment» банківських платіжних документів (SWIFT), що стосуються оцінюваного товару, номеру та дати проформи-інвойсу та комерційного інвойсу, на підставі яких здійснювалась попередня оплата за товар, не може впливати на митну вартість товару, оскільки проформа-інвойс не є документом, що підтверджує митну вартість товару.
Відповідно до пункту 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, «рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу)».
Тобто, за змістом цієї статті рахунок-проформа (проформа-інвойс) може бути документом, що підтверджує митну вартість товару лише в тому випадку, якщо імпортований товар не є об'єктом купівлі-продажу. Водночас, в даному випадку імпортований товар, а саме: стальні диски колес є об'єктом купівлі-продажу, у відповідності до контракту від 28.10.2013 р. № ZHCH-1, укладеного з фірмою Zhangzhou Yongyulong Precise Hardware Co. Ltd, Китай.
Суд також зауважує, що прайс-лист це список цін, що не може вважатися первинним документом і слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар. Коло суб'єктів для яких виготовляється прайс -лист може зводитись до однієї особи, яка зацікавлена інформацією про один єдиний товар, а може містити перелік всіх товарів виробника і розраховуватись на загальну кількість жителів планети і доводитись до потенціальних споживачів через мережу Інтернет.
Також необхідно зазначити, що ціни на товари, що постачаються Постачальником, є вільно відпускними вказуються у прайс-листку Постачальника. На підставі цінової інформації, що міститься в прайс-листі, Покупцем приймається рішення щодо укладення договору.
Таким чином, суд вважає відомості, викладені в прайс-листах фірми - виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, повинні сприйматись митними органами як джерело додаткової інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості товарів.
Суд також вважає необґрунтованими твердження відповідача, що експертом у висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.04.2014 р. № 1495 не здійснено аналіз цін на ідентичні або подібні товари, оскільки останній містить використані джерела інформації.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України від 02.12.1997 року №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Дана правова позиція також відображена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.02.2008 року, від 01.09.2010 року у справі № К-20882/10, від 16.03.2010 року по справі № К-40508/09.
Також, даний висновок Торгово-промислової палати встановлює контрактну (ринкову) вартість товарів, а не їх митну вартість, так як встановлення митної вартості не належить до повноважень експертних організацій. Тому, даний документ є належним джерелом інформації.
Суд звертає увагу, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товару не містять належного обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зокрема, не було зазначено джерел інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості товару, як того вимагає наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору».
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.
Окрім того, в рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.
Згідно правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року по справі № 21-262а12, яка винесена у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, суд дійшов висновку, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Слід також зазначити, що ненадання декларантом всіх запитуваних документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Зазначена правова позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеної в постановах від 29.05.2012 р. по справі № 21-91а12, від 11.09.2012 р. по справі № 21-262а12.
Разом з тим, суд вважає, що відповідач, застосувавши 6 (резервний) метод визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів, тобто відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що визначення митної вартості товару, що імпортується, за резервним методом, яке було здійснено відповідачем, не відповідає вимогам ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, відповідно до яких митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Отже, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подані декларантом позивача основні та додаткові документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.
Отже, подані позивачем основні та додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації товару.
Разом з тим, відповідачем не доведено та не надано жодних переконливих доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Оскільки картка відмови в митному оформленні (випуску) товарів № 100260001/2014/00110 була видана на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2014/200070/2 від 18.04.2014 р., та картка відмови в митному оформленні (випуску) товарів №100260001/2014/00111 була видана була видана на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2014/200071/2, які визнано судом протиправними, то відповідно картки відмови видані також неправомірно.
Також суд зазначає, що обставини, встановлені даним судовим рішенням, стосуються здійснення митних процедур за ВМД позивача № 100260001/2014/136912 та ВМД № 100260001/2014/136916.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росшина» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення м/п «Східний» Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості № 100260000/2014/200070/2 від 18.04.2014 р.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення м/п «Східний» Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості № 100260000/2014/200071/2 від 18.04.2014 р.
4. Визнати протиправною та скасувати оформлену м/п «Східний» Київської міжрегіональної митниці картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів № 100260001/2014/00110 від 18.04.2014 р.
5. Визнати протиправною та скасувати оформлену м/п «Східний» Київської міжрегіональної митниці картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів № 100260001/2014/00111 від 18.04.2014 р.
6. Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росшина» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук
Повний текст постанови складено в повному обсязі 10.06.2014 р.