ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
11 червня 2014 року № 813/696/14
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Сидор Н.Т.,
за участю секретаря судового засідання Цар Х.М.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представник відповідача не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області про скасування припису,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі - Інспекція, відповідач) про скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №20/1-Ф від 08.01.2014 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено права інспекції державного архітектурного контролю виносити припис про знесення об'єкта самочинного будівництва. Вважає, що відповідачем винесено припис про демонтаж будівлі без з'ясування наявності або відсутності фактичних порушень будівельних норм, наявності небезпеки експлуатації будівлі, лише на основі припущень та не з'ясовано можливості іншим чином (окрім знесення) усунути порушення.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з мотивів, які наведені у самій позовній заяві. Крім того, покликались на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 16.05.2014 року, яке набрало законної сили, згідно якого за ОСОБА_1 визнано право власності на самочинно реконструйоване нежитлове приміщення (вбудоване приміщення магазину) в будинку АДРЕСА_2 площею 79,4 кв.м.
Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Зокрема зазначив про те, що оскаржений припис прийнято за наслідками позапланової перевірки ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. За наслідками цієї перевірки було встановлено, що позивач на земельній ділянці комунальної власності Перемишлянської міської ради, проводить реконструкцію нежитлового приміщення з добудовою без проектної документації чим порушено ст. ст. 7, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», а також без права на проведення будівельних робіт, чим порушено ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідач вважає, що оскаржений припис прийнято в межах повноважень, в спосіб, які передбачено чинним законодавством, тому підстав для його скасування немає.
Представник відповідача в судовому засіданні таку позицію підтримав, просив у задоволені позовних вимог відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
08.01.2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області проведено перевірку з приводу дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. За результатами проведеної перевірки складено акт № 20/1-ф.
Перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 на земельній ділянці комунальної власності Перемишлянської міської ради проводить реконструкцію нежитлового приміщення з добудовою без проектної документації та без права на проведення будівельних робіт.
08.01.2014 року за наслідками перевірки відповідачем винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №20/1-Ф від 08.01.2014 року, котрим позивачу виставлено вимогу - керуючись ст. 38, ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності " в 60-ти денний термін з дня отримання даного припису, з метою усунення порушень містобудівного законодавства, знести об'єкт самочинного будівництва.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач оскаржив його до суду.
Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють вказані правовідносини є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) та Закон України «Про архітектурну діяльність» (Закон №687-ХІV).
Відповідно до ст. 10 Закону №687-ХІV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Згідно ст. 9 Закону №687-ХІV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом №3038-VI.
Відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону №3038-VI виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про основи містобудування» особи винні у: виконанні будівельних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Факт виявлених проведеною перевіркою порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, який полягає в реконструкції нежитлового приміщення з добудовою шляхом влаштування тамбура без затвердженої проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт, позивач не заперечує, однак не погоджується з висунутою йому у приписі вимогою, знести об'єкт самочинного будівництва.
У відповідності до ст. 41 цього Закону державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають, зокрема, право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:
а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабміну Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Відповідно до пунктів 16 та 17 цього Порядку за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).
В той же час, як вбачається з оскаржуваного рішення, то таким, позивача зобов'язано в 60-ти денний термін з дня отримання даного припису, з метою усунення порушень містобудівного законодавства, знести об'єкт самочинного будівництва.
Враховуючи наведене, слід зазначити, що порядок знесення самочинно збудованих об'єктів визначений у ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Так, згідно даної статті, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якої прийнято відповідне рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Враховуючи здійснений аналіз наведених вище норм законодавства, суд прийшов до висновку, що закон, не надає повноважень відповідачу приймати припис, який стосується знесення самочинного будівництва, оскільки такою прерогативою наділений лише суд. В іншому випадку, буде мати місце порушення конституційного принципу розподілу влад, передбаченого ч.1 ст.6 Конституції України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
А отже, оскільки законом передбачено, що знесення самочинного будівництва відбувається на підставі рішення суду, то суд дійшов переконання, що припис Інспекції, винесено з перевищенням наданих повноважень, а відтак такий є протиправний і підлягає скасуванню.
Суд, звертає увагу на те, що навіть попри встановлені відповідачем проведеною перевіркою порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, останній повинен був відреагувати у спосіб визначений законом, зокрема, згідно ст. 41 Закону №3038-VI, відповідач міг відреагувати внесенням припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності і як альтернативу міг поставити вимогу до позивача здійснення заходів спрямованих на отримання чи внесення змін до відповідних дозволу та проекту, отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, зобов'язати забудовника оформити дозвільну документацію (оформити повідомлення про початок будівельних робіт тощо, чи вчинення інших дій які усунуть виявлені порушення, або ж винести припис з вимогою про зупинення будівництва (в разі коли таке не завершено), однак відповідач всупереч закону вийшов за межі наданих йому повноважень та виніс оскаржуване рішення з вимогою знести об'єкт самочинного будівництва, що на переконання суду є неприпустимим, оскільки дане питання вирішується виключно в судовому порядку.
Метою внесення припису Інспекцією є усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Ця мета має публічно-правовий характер і спрямована на забезпечення принципу законності у сфері містобудування. Однак, досягатися вона повинна не за рахунок порушення охоронюваних законом інтересів позивача.
Також суд зазначає, що представник відповідача, не обґрунтував, яким саме нормативним актом передбачено право Інспекції видавати приписи з вимогою знесення самочинного будівництва.
Водночас суд, вважає за необхідне відзначити, що у разі виявлення обставин, передбачених ст. 376 ЦК України, відповідач має право звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, однак такому зверненню передує винесення особі, яка здійснила самочинне будівництво, припису про усунення порушень, і таке звернення з даним позов можливе лише за умови, якщо особа в установлений приписом строк, добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного рішення, суд керується чинним законодавством, що регулює специфіку спірних правовідносин, а також ч. 1 КАС України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
А суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не у відповідності до повноважень та не в той спосіб, який визначено законом, а відтак припис №20/1-Ф від 08.01.2014 року з вимогою до ОСОБА_1 знести об'єкт самочинного будівництва не узгоджується з критеріями, перелік яких наведено у ч. 3 ст. 2 КАС України, тому його слід скасувати як протиправний.
Крім того, суд зважує на той факт, що згідно рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 16.05.2014 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право власності на самочинно реконструйоване нежитлове приміщення (вбудоване приміщення магазину) в будинку АДРЕСА_2 площею 79,4 кв.м.
За викладених обставин, суд вважає позов обґрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення.
Щодо судових витрат, то відповідно до ст. 94 КАС України такі відшкодовуються позивачу за рахунок державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області за №20/1-Ф від 08.01.2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 73 грн. 08 коп. (сімдесят три гривні вісім копійок).
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Сидор Н.Т.
Повний текст постанови складено та підписано 16.06.2014 року.