10.3
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3949/14
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ковальова Т.І., перевіривши матеріали адміністративного позову управління соціального захисту населення Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої компенсації за надання соціальних послуг за період з 11.06.2013 по 01.11.2013 у розмірі 630,27 грн., -
12 червня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява управління соціального захисту населення Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої компенсації за надання соціальних послуг за період з 11.06.2013 по 01.11.2013 у розмірі 630,27 грн.
Згідно п.4 ч.1 ст. 107 КАС України, - суддя після одержання позовної заяви, зокрема з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у даній справі необхідно відмовити з наступних підстав.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою посилаючись на норми КАС України, тобто вважає, що даний спір належить вирішувати у порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
Згідно ч.1 ст. 17 КАС України,- юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 17 КАС України,- юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
На підставі ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав та інтересів. Разом з тим, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб і повинна додержуватися моральних засад суспільства.
На підставі статей 22, 1166, 1167 ЦК України майнова шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі винною особою.
Відповідно положень ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними діями, підлягає відшкодуванню у повному об'ємі особою, яка її завдала шляхом подання самостійної цивільно-правової вимоги про відшкодування шкоди.
У спорах, що виникають із відносин відшкодування шкоди, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи, а також з урахуванням вимог статей 15 - 16, ч.2 ст. 118 ЦПК України при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки відповідач у справі - є фізичною особою, на думку суду, вимоги про стягнення з нього сум надміру виплачених коштів, заявлені без додаткових вимог про вирішення публічно-правового спору, не можуть бути предметом розгляду у судах адміністративної юрисдикції.
Враховуючи те, що позивач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, переплата може бути відшкодована шляхом подачі цивільного позову про відшкодування майнової шкоди згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Таким чином, позовні вимоги до фізичній особи про стягнення надміру виплачених коштів повинні розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Висновок суду узгоджується також із правовою позицією Верховного Суду України.
Так, відповідно до приписів ст.244-1 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Згідно постанови Верховного Суду України від 18.06.2013 року, за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування суми зайво виплаченої пенсії, стягнення матеріальної шкоди заподіяній державі у порядку адміністративного судочинства можливо лише за заявленою вимогою вирішити публічно-правовий спір.
З цих обставин постановою Пленуму Вищого адміністративного Суду №2 від 14.02.2014 року внесені зміни в постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року N 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", а саме виключений п.16.2, яким було роз'яснено, що спори по справам про стягнення у судовому порядку пенсії, виплачених надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, належать до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно ч. 7 ст. 9 КАС України,- у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Враховуючи суб'єктний склад сторін та предмет спору, дана справа підлягає розгляду у місцевому загальному суді у порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє у відкритті провадження в справі та роз'яснює позивачу, що даний спір належить вирішувати в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 160, ст. 165 КАС України,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом управління соціального захисту населення Слов'яносербської районної державної адміністрації Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої компенсації за надання соціальних послуг за період з 11.06.2013 по 01.11.2013 у розмірі 630,27 грн., у зв'язку з тим, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу право на звернення з вказаними вимогами до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Адміністративний позов разом з додатками повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому проваджені або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. В інших випадках в строк, встановлений ст. 254 КАС України.
СуддяТ.І. Ковальова