м. Миколаїв.
25 лютого 2014 року справа № 814/4135/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,
за участю
представника позивача: Бенедюк Л.О. (довіреність №02-124 від 11.01.2014 р.);
відповідача: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3 від 10.02.1998 р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомБерезанського районного центру зайнятості, вул. Леніна, 52, смт Березанка,Березанський район, Миколаївська область,57400
доОСОБА_2, АДРЕСА_1
простягнення заборгованості в сумі 4207,97 грн., В С Т А Н О В И В:
Березанський районний центр зайнятості в Миколаївській області (далі - позивач, Березанський РЦЗ) звернувся з позовом до ОСОБА_2 (далі-відповідач, ОСОБА_2) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 4207,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно отримав допомогу по безробіттю у сумі 4207,97 грн., яка підлягає поверненню, так як він на момент отримання допомоги по безробіттю перебував у статусі фізичної особи - підприємця, тобто належав до категорії зайнятого населення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.05.2013 р. ОСОБА_2 звернувся до Березанського РЦЗ із заявою про надання йому статусу безробітнього, в якій також зазначив, що на час звернення він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, цього ж дня надано статус безробітного і призначено виплату допомоги по безробіттю.
28.08.2013 р. Березанським РЦЗ було подано запит №02-1986 до Державного реєстратора Березанського району для перевірки достовірності внесених даних ОСОБА_2 та обґрунтованість виплати матеріального забезпечення. Згідно отриманого Витягу ЄДРЮОФОП №17081166 від 28.08.2013 р. виявлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 21.02.2001 р. та з 08.04.2011 р. міститься запис знаходиться "в стані припинення за судовим рішенням".
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Законами України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року встановлено правовий статус центрів зайнятості, безробітних, умови надання статусу безробітного та їх соціальний захист.
Згідно вимогам ст. 12 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Пунктом 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 обов'язок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення виконують районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
Таким чином, з вищевикладеного слідує, що РЦЗ має право проводити перевірки достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, приймати відповідні рішення за результатами перевірок та звертатись до адміністративного суду з позовом про повернення коштів матеріального забезпечення.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Згідно вимог ст. 6 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи, а також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних. Порядок реєстрації осіб як безробітних та умови надання їм забезпечення встановлені розділом даного закону.
Статтею 22 того ж Закону зазначено, що рішення про присвоєння правового статусу безробітного та призначення йому допомоги по безробіттю може прийматись органами державної служби зайнятості у випадку, якщо особа, що звертається із відповідною заявою, відповідає наступним вимогам: є працездатним громадянином працездатного віку; через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів; зареєстрована в службі зайнятості як така, що шукає роботу, готова та здатна приступити до підходящої роботи; протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювала на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачувала страхові внески, має право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Згідно з вимогами ст. 36 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом "б" 2 частини 3 статті 1 Закону "Про зайнятість населення" вказано, що фізичні особи-підприємці відносяться до категорії зайнятого населення, відповідно це впливає на умови виплати матеріального забезпечення, а тому особа зобов'язана повідомляти державну службу зайнятості про наявність у неї такого статусу до постановки на облік та під час перебування на обліку.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 36 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до вимог законів, якими відносини припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" від 15.05.2003 № 755-ІV, випливає, що самого рішення суду про припинення підприємницької діяльності (скасування державної реєстрації) фізичної особи-підприємця недостатньо для внесення відповідного запису до ЄДР. При цьому, фізична особа повинна подати до органу державної реєстрації документи, які, зокрема, підтверджують відсутність її заборгованості перед державним бюджетом та держаними позабюджетними цільовими фондами. Тобто, виконання судового рішення про припинення підприємницької діяльності покладається саме на фізичну особу, щодо якої воно постановлене.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" передбачено, що Фонд соціального страхування на випадок безробіття має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей поданих особою.
Таким чином, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачем не були виконані всі вимоги Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо проведення процедури припинення підприємницької діяльності, тому на час перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач знаходився в статусі фізичної особи-підприємця, тобто належав до зайнятого населення.
У зв'язку із вказаними обставинами позивач надіслав на адресу відповідача лист-повідомлення від 05.09.2013 р. №02-2081 про відшкодування коштів у сумі 4207,97 грн, але відповідач зазначену суму не повернув.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу.
Згідно із статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на зазначене вище, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та їх належить задовольнити.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаійний номер НОМЕР_2) на користь Березанського районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 4207 (чотири тисячі двісті сім) грн. 97 коп.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Суддя А. П. Єнтіна