8.1.1
Іменем України
28 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/10709/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кисельової Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Гришиної О.Ю.,
за участю представників сторін:
представника позивача: Томіліна А.Ю., Лісовицької О.Ю.,
представника відповідача: Тулупової О.А.,
представника третьої особи: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездільності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення надміру сплаченого грошового зобов'язання,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» ( далі - ТОВ «ЛЕО», позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ ОВП у м.Луганську Міжрегіонального ГУ Міндоходів, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездільності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення надміру сплаченого грошового зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 за позовом ТОВ «ЛЕО» скасовано податкову вимогу СДПІ ОВП у м.Луганську Міжрегіонального ГУ Міндоходів від 21.12.2012 № 13, якою позивачу було нараховано пеня в сумі 1062,43 грн. з податку на прибуток, 113 125,80 грн. з додану вартість, 693,48 грн. з надходжень від розміщення відходів.
У вказаній судовій справі позивачем оскаржувались правомірність відповідача щодо нарахування пені, винесення податкової вимоги, внесення до облікових карток позивача зобов'язання по сплаті пені по податку на прибуток, ПДВ, податку від розміщення відходів і з земельного податку та зарахування відповідачем надміру сплачених позивачем коштів в рахунок погашення нарахованих сум пені 3 396,43 грн. з податку на прибуток, 125 432,09 грн. з ПДВ, 695,33 грн. з надходжень від розміщення відходів, 7,55 грн. з земельного податку.
Після набрання чинності постанови Донецького апеляційного адміністративного суду, позивачем і відповідачем 01.05.2013 було проведено звірення розрахунків платника з бюджетом станом на 01.05.2013, які знайшли своє відображення у наступних актах: з податку на прибуток приватних підприємств, в якому вбачається наявність у позивача пені в сумі 3396,43 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), з якого вбачається заборгованість наявність у позивача пені в сумі 125432,09 грн.; із знаходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, в якому вбачається наявність у позивача пені в сумі 695,33 грн.; із земельного податку, в якому вбачається наявність у позивача пені в сумі 7,55 грн.
Тобто, відповідачем за власною ініціативою зараховано на погашення вказаних сум пені, існуючу у позивача переплату з цих податків і надмірно сплачені кошти в рахунок поточних податкових зобов'язань, всупереч скасування Донецьким апеляційним адміністративним судом вимоги 21.12.2012р. №13.
09.08.2013 позивачем у відповідності до ст. 43 Податкового кодексу України на адресу відповідача було надано заяву за вих. № 01-32/2/587 про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань: за податком на прибуток - 3396,43 грн., з ПДВ - 125432,09 грн., з надходжень від розміщення відходів - 695,33 грн., земельного податку - 7,55 грн.
13.09.2013 за вих. № 3060/10/23010 відповідачем на заяву позивача від 09.08.2013 за вих. № 01-32/2/587 було надано відповідь, якою відмовлено позивачу в повернені вказаних вище надміру сплачених грошових зобов'язань.
Посилається на ст.ст. 14, 17, 41, 43 Податкового кодексу України та зазначає, що позивач скористався правом на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань після набрання законної сили постановою суду, проте станом на день звернення до суду із цим позовом, відповідачем не направлено висновку про повернення відповідних сум коштів з Державного бюджету України для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У зв'язку з вищенаведеним просить:
- визнати протиправною бездіяльність СДПІ ОВП у м.Луганську Міжрегіонального ГУ Міндоходів щодо не підготування висновку про повернення ТОВ «ЛЕО» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3396,43 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 125432,09 грн., із надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 695,33 грн., із земельного податку в сумі 7,55 грн.;
- зобов'язати СДПІ ОВП у м.Луганську Міжрегіонального ГУ Міндоходів вчинити певні дії-підготувати висновок про повернення ТОВ «ЛЕО» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3396,43 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 125432,09 грн., із надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 695,33 грн., із земельного податку в сумі 7,55 грн. з відповідного бюджету та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України;
- стягнути із відповідного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь ТОВ «ЛЕО» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3396,43 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 125432,09 грн., із надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 695,33 грн., із земельного податку в сумі 7,55 грн., в загальній сумі - 129531,40 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, надав суду заперечення на адміністративний позов,які були долучені до матеріалів справи.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, однак від нього до канцелярії суду надійшли письмові заперечення проти адміністративного позову, які долучені до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, судом встановлено наступне.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За абз. 1 п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1. ст. 14 ПК України грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп. 14.1.156. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з пп. 14.1.162 п. 14.1. ст. 14 ПК України пенею є сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
За змістом п. 129.1. ст. 129 ПК України пеня нараховується:
після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.
Відповідно до ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
За змістом п. 46.1. ст. 46 ПК України підставою для нарахування та/або сплати податкового зобов'язання є податкова декларація, документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючому органу у строки, встановлені законом.
За приписами п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПК України.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 02.04.2001. Відповідно до довідки АА № 716663 з ЄДРПОУ позивач є юридичною особою (а.с. 16).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Луганським окружним адміністравтиним судом та Донецьким апеляційним адміністративним судом у справі № 812/932/13-а за адміністративним позовом ТОВ «ЛЕО» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 21.12.2012 № 13 та зобов'язання вчинити певні дії були досліджені та встановлені наступні обставини.
Відповідачем проводилась виїзна планова перевірка ТОВ «ЛЕО», за результатами якої СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську складено акт від 10.06.2011 № 396/08-25/31443937 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «ЛЕО» код за ЄДРПОУ 31443937 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010», за наслідками виявлених під час проведення перевірки порушень винесені податкові повідомлення - рішення від 20.06.11 № 0002168012 на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 968526,52 (за основним платежем - 774821,00 грн., штрафні санкції - 193705,25 грн.), № 0002188012 на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток - 31745,00 грн. (за основним платежем - 25396,00 грн., штрафні санкції - 6349,00 грн.), № 0002178012 на суму грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища - 6661,91 грн. (за основним платежем - 5329,53 грн., штрафні санкції - 1332,38), № 0002198012 на суму грошового зобов'язання з земельного податку - 334,18 грн. (за основним платежем - 267,34 грн., штрафні санкції - 66,84 грн.).
29.06.2011 ТОВ «ЛЕО» податковий борг за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями було сплачено, про що сторони в судовому засіданні не заперечували.
Позивачем оскаржувалась правомірність податкового органу на нарахування пені, винесення податкової вимоги від 21.12.2012 № 13 та внесення до облікових карток платника податків зобов'язання по сплаті пені по податку на прибуток, податку від розміщення відходів у спеціально відведених місцях та з земельного податку.
В оскаржуваній податковій вимозі повідомляється про існування у позивача станом на 21.12.2012 р. суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями, яка становить 114 881,71 грн. і вимагається термінова сплата названого податкового боргу. Сума податкового боргу складається з сум пені 1062,43 грн., 113 125,80 грн. і 693,48 грн., нарахованих на суми узгоджених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств, з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та з надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, відповідно.
Також оскаржувана податкова вимога містить попередження про виникнення з 11.12.2012р. права податкової застави.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 812/932/13-а за адміністративним позовом ТОВ «ЛЕО» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 21.12.2012 № 13 та зобов'язання вчинити певні дії у задоволенні адміністративного позову було відмовлено у повному обсязі.
Постановою Донецького апеляційного адміністравтиного суду від 02.04.2013 у справі № 812/932/13-а за адміністративним позовом ТОВ «ЛЕО» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 21.12.2012 № 13 та зобов'язання вчинити певні дії адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 21.12.2012 № 13, винесену відповідачем. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що податкові повідомлення-рішення, прийняті податковим органом на підставі акту перевірки від 10.06.2011 № 396/08-25/31443937, 20.06.2011, позивачем своєчасно сплачено у повному обсязі - 29.06.2011, у зв'язку з чим у СДПІ не було підстав для нарахування пені за весь період заниження.
Таким чином, даним судовим рішенням встановлені обставини щодо протиправності винесення податковим органом вимоги від 21.12.2012 № 13 та нарахування пені за весь період заниження, які в порядку ст.72 КАС України не підлягають додатковому доказуванню при розгляді цієї адміністративної справи.
Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що зі змісту акту від 14.12.2012 за період з 01.01.2012 по 14.12.2012 вбачається наявність у позивача пені: з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 6084,43 грн.; з податку на додану вартість в сумі 211292,49 грн.; з податку на розміщення відходів в сумі 695,33 грн.; з земельного податку в сумі 7,55 грн.
Згідно податкової вимоги від 21.12.2012 № 13, яка була прийнята за наслідками проведеної перевірки та зазначені в акті від 14.12.2012, позивач зобов'язаний сплати пеню з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1062,43 грн., з податку на додану вартість в сумі 113125,80 грн., податку на розміщення відходів в сумі 693,48 грн., з земельного податку борг відсутній.
Тобто, до податкової вимоги №13 від 21.12.2012 не були включені у повному обсязі суми нарахованої пені, які були розраховані у відповідності до виявлених порушень під час проведення перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, Луганським окружним адміністративним судом та Донецьким апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи № 812/932/13-а за адміністративним позовом ТОВ «ЛЕО» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 21.12.2012 № 13 та зобов'язання вчинити певні дії, що підставою для нарахування пені з земельного податку, податку на прибуток підприємств, з податку на розміщення відходів, з податку на додану вартість стали порушення, виявленні під час перевірки ТОВ «ЛЕО», та винесені СДПІ по роботі з ВПП податкові повідомлення-рішення від 20.06.2011 № 0002198012, 0002178012, 0002168012, 0002188012, які позивач не оскажував та визнав суми боргу, зазначені в них.
Сторони в судовому засіданні зазначили, що суми, податкового боргу ТОВ «ЛЕО», зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях від 20.06.2011 № 0002198012, № 0002178012, 0002168012, 0002188012 позивачем були сплачені в повному обсязі 29.06.2011.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивачем після сплати податкових зобов'язань, визначених податковим органом за наслідками перевірки, було подано податкові декларації :
- з податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 11640700,00 грн.(а.с.95), відповідно до якої сплачено за платіжним дорученням - 11514714,00 грн., за декларацією - 125986,00 грн.;
- з податку на прибуток приватних підприємств за ІV квартал 2012 року, зі змісту якої вбачається, що сплаті підлягав податок на прибуток в сумі 49910240,00 грн., який позивачем сплачено згідно з такими платіжними дорученнями: від 23.11.2012 № 1 на суму 4587698,00 грн.; від 26.11.2012 №7 на суму 2988253,00 грн., від 26.11.2012 № 3 на суму 3368812,00 грн., від 26.11.2012 № 5 на суму 12851378,00 грн., від 26.11.2012 № 2 на суму 3079701,00 грн., від 26.11.2012 № 4 на суму 3478681,00 грн., від 26.11.2012 № 9 на суму 4562282,00 грн., від 26.11.2012 № 6 на суму 5909365,00 грн., від 20.12.2012 № 10 на суму 69879,00 грн., від 20.12.2012 № 11 на суму 175000,00 грн., від 24.12.2012 № 12 на суму 210612,00 грн., від 26.11.2012 № 8 на суму 612662,00 грн., від 18.01.2012 № 297 на суму 1100,00 грн., від 18.02.2013 № 12182 на суму 8030000,00 грн. (а.с.96-104);
- з податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, відповідно до якої сплаті підлягала сума - 616,75 грн., яку позивачем сплачено платіжними дорученнями від 24.01.2013 № 237 та від 18.02.2013 № 530 в сумі 1313,75 грн.
- з земельного податку, відповідно до якого сплаті підлягала сума - 264520,89 грн., яку позивачем сплачено платіжними дорученнями : від 26.01.2012 № 290 на суму 24112,26 грн., від 27.02.2012 № 693 на суму 21112,71 грн., від 26.03.2012 № 1027 на суму 23117,87 грн., від 26.04.2012 № 1424 на суму 24113,49 грн., від 29.05.2012 № 1808 на суму 23000,00 грн., від 26.05.2012 № 6713 на суму 22043,79 грн., від 25.07.2012 № 7058 на суму 22043,79 грн., від 28.08.2012 № 7412 на суму 22043,79 грн., від 25.09.2012 № 7811 на суму 19984,20 грн., від 26.10.2012 № 8226 на суму 22043,79 грн., від 28.11.2012 № 8651 на суму 22043,79 грн., від 29.01.2013 № 302 на суму 22040,28 грн.
Таким чином, на день нарахування пені у позивача існувала переплата з податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 11640700,00 грн. (за платіжним дорученням) - 11514714,00 грн. (за декларацією) - 125986,00 грн., з податку на прибуток в сумі 49925423,00 грн.(за платідним дорученням) - 49910240,00 грн. (за декларацією) - 15183,00 грн., з податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 1313,75 грн.(за платіжним дорученням) - 616,75 грн. (за декларацією) - 697,00грн., з земельного податку на суму 267699,76 грн. (за платіжним дорученням) - 264520,89 грн. (за деклараціями) - 3178,87 грн.
Зі зворотного боку облікової картки за 2012 рік з податку на додану вартість вбачається, що 10.12.2012 позивачу нараховано пеню в розмірі 125432,09 грн., загальна сума пені за 2012 рік - 211292,49 грн.
Зі зворотного боку облікової картки за 2012 рік з податку на прибуток вбачається, що в 10.12.2012 позивачу нараховано пеню в розмірі 3396,43 грн., загальна сума пені за 2012 рік - 6084,43 грн.
Зі зворотного боку облікової картки за 2012 рік з земельного податку вбачається, що в 10.12.2012 позивачу нараховано пеню в розмірі 7,55 грн., загальна сума пені за 2012 рік - 7,55 грн.
Зі зворотного боку облікової картки за 2012 рік з податку на розміщення відходів вбачається, що в 10.12.2012 позивачу нараховано пеню в розмірі 695,33 грн., загальна сума пені за 2012 рік - 695,33 грн.
01.05.2013 було проведено звірення розрахунків платника з бюджетом станом на 01.05.2013, які знайшли своє відображення у наступних актах: з податку на прибуток приватних підприємств, в якому вбачається наявність у позивача пені в сумі 3396,43 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), з якого вбачається заборгованість наявність у позивача пені в сумі 125432,09 грн.; із знаходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, в якому вбачається наявність у позивача пені в сумі 695,33 грн.; із земельного податку, в якому вбачається наявність у позивача пені в сумі 7,55 грн.(а.с.36-39).
Також встановлено, що позивач в порядку ст. 43 Податкового кодексу України за вих.№ 01-32/2/587 звернувся до відповідача із заявою від 09.08.2013 про повернення надміру сплачених грошових зобв'язань (а.с.42), в якій просить повернути ТОВ «ЛЕО» надміру сплачені грошові зобов'язання в сумі 3396,43 грн. за податком на прибуток, 125432,09 грн. з ПДВ, 695,33 грн. з надходжень від розміщення відходів і 7,55 грн. з земельного податку, зі змісту якої вбачається, що 25.12.2012 ТОВ «ЛЕО» було отримано податкову вимогу від 21.12.2012 № 13, якою позивачу нараховано пеню в сумі 1062,43 грн. з податку на прибуток, 113 125,80 грн. з ПДВ і 693,33 грн. з надходжень від розміщення відходів. При цьому, відповідачем було нараховано позивачу пеню в сумі 3396,43 грн. за податком на прибуток, 125 432,09 грн. з ПДВ, 695,33 грн з надходжень від розміщення відходів і 7,55 грн. з земельного податку, яка не знайшла свого відображення у податковій вимозі, та яку відповідач за власною ініціативою зарахував на погашення вказаних сум пені існуючу у позивача переплату з цих податків і надмірно сплачені товариством кошти в рахунок поточних податкових зобов'язань.
13.09.2013 за вих.№ 3060/10/23-010 відповідачем на заяву позивача від 09.08.2013 про повернення надміру сплачених грошових зобв'язань надано відповідь, зі змісту якої вбачається, що станом на 21.12.2012 в картках особових рахунків АІС «Облік податків і платежів» ТОВ «ЛЕО» мало несплачені суми податкового боргу (пені) з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1062,43 грн., з ПДВ у сумі 113125,80 грн., з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях у сумі 693,48 грн. (розбіжність з донарахованою сумою пені виникла у зв'язку з наявністю переплат на картках особових рахунків відповідних податків). З причини наявності у підприємства податкового боргу, було направлено податкову вимогу від 21.12.2012 №13. Станом на день звернення позивача із відповідною заявою податкову вимогу відкликано відповідно до вимог ст.60 ПК України, у зв'язку з відсутністю податкового боргу. Також зазначено, що Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 02.04.2012 у справі № 812/932/13-а за адміністративним позовом ТОВ «ЛЕО» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 21.12.2012 № 13 та зобов'язання вчинити певні дії, апеляційну скаргу позивача задовольнив лише в частині скасування податкової вимоги. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Таким чином, зазначають, що рішення суду апеляційної інстанції, яке набирає законної сили з моменту проголошення, не зобов'язує податковий орган вносити будь-які зміни до облікові картки ТОВ «ЛЕО» (а.с.43).
Таким чином, станом на день звернення позивача із заявою від 09.08.2013 про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та на час розгляду справи в судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що переплата з податку на додану вартість за листопад 2012 року, з податку на прибуток приватних підприємств, з податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, з земельного податку відсутня, оскільки зазначені раніше судом суми переплат за вказані податки, відповідачем за власною ініціативою зараховано на погашення сум пені з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3396,43 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 125432,09 грн.; із знаходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 695,33 грн.; із земельного податку в сумі 7,55 грн. Тобто, існуючу у позивача переплату з цих податків і надмірно сплачені кошти в рахунок поточних податкових зобов'язань, відповідачем за власною ініціативою зараховано на погашення вказаних сум пені, всупереч скасування Донецьким апеляційним адміністративним судом вимоги 21.12.2012р. №13.
Оскільки під час розгляду справи достовірно встановлено, що позивачем після сплати податкових зобов'язань, визначених податковим органом за наслідками перевірки, оформлено актом від 14.12.2012, було подано податкові декларації : з податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 11640700,00 грн., з податку на прибуток приватних підприємств за ІV квартал 2012 року в сумі 49910240,00 грн., з податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 616,75 грн., з земельного податку в сумі 264520,89 грн. та на день нарахування пені у позивача існувала переплата з податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 11640700,00 грн. (за платіжним дорученням) - 11514714,00 грн. (за декларацією) - 125986,00 грн., з податку на прибуток в сумі 49925423,00 грн.(за платідним дорученням) - 49910240,00 грн. (за декларацією) - 15183,00 грн., з податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 1313,75 грн.(за платіжним дорученням) - 616,75 грн. (за декларацією) - 697,00грн., з земельного податку на суму 267699,76 грн. (за платіжним дорученням) - 264520,89 грн. (за деклараціями) - 3178,87 грн., яку відповідач за власною ініціативою зарахував на погашення вказаних вище сум пені, всупереч набрання законної сили постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 у справі № 812/392/13-а, якою скасувано вимогу 21.12.2012р. №13 та встановлені обставини щодо протиправності винесення податковим органом вимоги від 21.12.2012 № 13 та нарахування пені за весь період заниження, які в порядку ст.72 КАС України не підлягають додатковому доказуванню при розгляді цієї адміністративної справи, тому суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до вимог ст.43 ПК України має право на відшкодування надміру сплачених грошових зобв'язань, а відтак позовні вимоги в частині стягнення із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь ТОВ «ЛЕО» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3396,43 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 125432,09 грн., із надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 695,33 грн., із земельного податку в сумі 7,55 грн., в загальній сумі - 129531,40 грн. підлягають задоволенню.
Посиланння представника відповідча стосовно того, що Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 02.04.2012 у справі № 812/932/13-а за адміністративним позовом ТОВ «ЛЕО» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 21.12.2012 № 13 та зобов'язання вчинити певні дії, апеляційну скаргу позивача задоволено лише в частині скасування податкової вимоги, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, та СДПІ судом не зобов'язано внести будь-які зміни до облікових карток ТОВ «ЛЕО», судом не приймаються до уваги, з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує контролюючі функції у сфері оподаткування відносно інших суб'єктів.
Оглядом постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012 у справі № 812/932/13-а за адміністративним позовом ТОВ «ЛЕО» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 21.12.2012 № 13 та зобов'язання вчинити певні дії встановлено, що відновити в облікових картках платника податків переплату з податку на додану вартість, з податку на прибуток приватних підприємств, з податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, з земельного податку; зарахування сплачені позивачем сум, зараховані на погашення пені в рахунок переплати, є компетнцію податкового органу, як суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, відповідач з моменту набрання законної сили постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2012 у справі № 812/932/13-а за адміністративним позовом ТОВ «ЛЕО» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 21.12.2012 № 13 та зобов'язання вчинити певні дії, якою скасувано вимогу 21.12.2012р. №13 та встановлені обставини щодо протиправності винесення податковим органом вимоги від 21.12.2012 № 13 та нарахування пені за весь період заниження, повинен був внести зміни до облікової картки ТОВ «ЛЕО», оскільки повноваження щодо ведення обліку звітності визначені чинним законодавством та відноситься до виключної компетенці податкового органу.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності СДПІ ОВП у м.Луганську Міжрегіонального ГУ Міндоходів щодо не підготування висновку про повернення ТОВ «ЛЕО» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3396,43 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 125432,09 грн., із надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 695,33 грн., із земельного податку в сумі 7,55 грн. та зобов'язання СДПІ ОВП у м.Луганську Міжрегіонального ГУ Міндоходів вчинити певні дії-підготувати висновок про повернення ТОВ «ЛЕО» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3396,43 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 125432,09 грн., із надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 695,33 грн., із земельного податку в сумі 7,55 грн. з відповідного бюджету та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України, суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Юрисдикція адміністративних судів, згідно із ч.1 ст.17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення ч.2 ст.2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, як не спростовує висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так і не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Суд зазначає, що у разі неподання контролюючим органом висновку про надміру сплачених зобов'язань, право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому належним способом захисту такого права є вимога про стягнення зазначених коштів.
Підставою для звернення до суду платників податків у справах про стягнення бюджетної заборгованості є порушення передбаченого законом права на отримання з Бюджету надмірно сплачених платежів у встановлені строки.
Зобов'язання податкового органу надати висновок органу Державної казначейської служби не є способом захисту права платника в суді. У разі невідшкодування податку право платника порушується саме в наслідок неотримання коштів з Бюджету, тому способом захисту цього права і має бути вимога про стягнення вказаних коштів.
Таким чином, оскільки належним способом захисту прав (інтересів) позивача в даній справі є саме стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ЛЕО» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3396,43 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 125432,09 грн., із надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 695,33 грн., із земельного податку в сумі 7,55 грн., а тому в заволенні позовних вимог в цій настині слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні
Відповідно до частини третьої статті 159 КАС обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездільності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення надміру сплаченого грошового зобов'язання - задовольнити частково.
Стягнути Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області на користь ТОВ «ЛЕО» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3396,43 грн.; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 125432,09 грн., із надходжень від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях в сумі 695,33 грн., із земельного податку в сумі 7,55 грн., в загальній сумі - 129531,40 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» судові витрати у розмірі 163 (ста шістдесяти трьох) грн. 96 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 02 червня 2014 року.
Суддя Є.О. Кисельова