05 червня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1628/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Маєцька Н.Д.
за участю секретаря судового засідання Сологуб Д.Я. та сторін, які беруть участь у справі:
представника позивача: Кіш А.С. ,
представника відповідача: Коломієць В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 05 червня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 червня 2014 року.
Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника" , яким просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 28232,08 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем подано до відділення Фонду звіт за формою № 10-ПІ річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2013 рік. Згідно рядка 03 звіту, кількість інвалідів які повинні працювати на підприємстві, відповідно до вимог ст..19 Закону становить 2 особи, в той же час, згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2013 року середньооблікова кількість інвалідів становила 1 особу. На думку позивача, відповідачем не виконано норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів, а тому, відповідно до ст.. 20 вищевказаного закону, підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідач надав письмові заперечення проти позову, де зазначив, що не визнає позовні вимоги з наступних підстав. Позивач не направив відповідачу направлення про проведення перевірки (звіту) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік. Крім того, відповідач при подачі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, допустив помилку, і зазначив, у рядка 03 звіту 1 особу, та у рядку кількість працюючих інвалідів 1 особу, а фактично у відповідача працювали 2 особи. Відповідач повністю фінансується відповідно до паспорту бюджетного фінансування на 2013 рік Мінагрополітики, тобто повністю утримується за рахунок коштів Державного бюджету, тому на нього не поширюється положення ст..20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів». Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Позивачем було надано суду спростування на заперечення відповідача, де зазначив, що уточнюючий звіт відповідача позивач отримав поштою 20.05.2014 р., після подачі позовної заяви. Крім того, наразі до компетенції фонду більше не входять питання проведення перевірок роботодавців щодо дотримання вимог законодавства в сфері зайнятості та працевлаштування інвалідів, у відповідності до п.4 ч. 4 «Положення про державну інспекцію з питань праці», затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №386/2011. Крім того, згідно розрахунку проведеного відповідно до «Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», середньооблікова кількість інвалідів все рівно становитиме 1 особу, оскільки лише в грудні середньооблікова кількість інвалідів становила 2 особи. У зв'язку з цим, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.
Дослідивши подані документи та матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно Звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма №10-ПІ), що був поданий до Фонду 12.02.2014, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2013 році становила 38 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства, встановлена інвалідність - 1 особа, а також кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа (а.с. 5).
За не працевлаштування інвалідів у необхідній кількості, позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 28055,26 грн. Крім того, оскільки, на думку позивача, у строк встановлений законом відповідач адміністративно-господарські санкції самостійно не сплатив, також було нараховано пеню в розмірі 176,82 грн.
Відповідач подав до Фонду уточнюючий звіт, яку позивач отримав вже 20.05.2014 р. після подачі позовної заяви. Згідно уточнюючого Звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма №10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2013 році становила 39 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства, встановлена інвалідність - 2 особи, а також кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 2 особи (а.с.34).
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Суд звертає увагу на те, що уточнюючий звіт відповідача позивач отримав вже 20.05.2014 р. після подачі позовної заяви. Крім того, відповідно до п.4ч.4 «Положення про державну інспекцію з питань праці», затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 386/2011, до компетенції відділення фонду більше не входить питання проведення перевірок роботодавців щодо дотримання вимог законодавства в сфері зайнятості та працевлаштування інвалідів.
Відповідач стверджує, що в попередньому звіті за формою 10-ПІ (річна) «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік» ним допущено арифметичну помилку. Виходячи із документів поданих відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2013 рік становить 39 осіб - рядок звіту 01, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи (рядок 02), та кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03) - теж 2 особи.
До матеріалів справи відповідачем також додано копії наказів про прийняття на роботу інвалідів ОСОБА_3 від 03.06.2013 р. (інвалід 3 групи, безстроково) та ОСОБА_4 від 01.12.2013 р. (інвалід 3 групи, безстроково).
Відповідно до п.п.3.1-3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. №42, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік (рядки звіту 01 та 02) визначається відповідно до п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286, а саме: середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом на роботу, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 01 по 30 або 31 число, (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.
Отже, розрахунок середньооблікової кількості інвалідів на ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» буде таким. Згідно поданих до матеріалів справи доказів, інваліди працювали на підприємстві: ОСОБА_3 - з 03.06.2013 р., тобто з червня по листопад 2013 року, середньооблікова кількість інвалідів становила 1 особу, і тільки в грудні - середньооблікова кількість інвалідів становила 2 особи, оскільки з 01.12.2013 р. прийнято ОСОБА_4
Відповідно, середньооблікова чисельність інвалідів за весь 2013 рік складатиме - 1 (червень -28) + 1 (липень - 31) + 1 (серпень - 31) + 1 (вересень - 30) + 1 (жовтень - 31) + 1 (листопад - 30) + 2 (грудень - 62) = 8 або 243 відпрацьовані дні / 7 місяців або 214 днів роботи підприємства = 1,13 = 1.
Отже, середньооблікова чисельність інвалідів на ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» склала 1 особу.
Крім того, що стосується тверджень відповідача про те, що він повністю фінансується за рахунок коштів Державного бюджету, останній не надав докази того, що його включено до реєстру неприбуткових установ.
Оскільки судом встановлено, що відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення робочих місць для інвалідів та інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві у 2013 році, то відповідач відповідно до вимог ст..20 вищезазначеного закону зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника" (вул. Шахтарська, 36 смт. Солотвино Тячівський район Закарпатська область 90575 код ЄДРПОУ - 38410866) адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 28232,08 грн. (двадцять вісім тисяч двісті тридцять дві гривні 08 коп.) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пл. Ш.Петефі,14 м.Ужгород, 88000).
3. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяН.Д. Маєцька