04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" червня 2014 р. Справа№ 5011-1/14999-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Жук Г.А.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Білецькому Л.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Іванов В.К.,
від відповідача - Качмар О.Й.,
Колос Ю.В.,
від третьої особи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонна компанія «Дейта-Експрес»
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року
у справі №5011-1/14999-2012 (головуючий суддя Цюкало Ю.В., судді Босий В.П., Блажівська О.Є.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонна компанія «Дейта-Експрес», м. Донецьк,
до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ,
про стягнення 881 280,00 грн.,
третя особа з самостійними вимогами на предмет спору публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»
до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ,
про визнання пожежі страховим випадком та стягнення 402 976,69 грн.,-
У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» (надалі - ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес», позивач у справі) подало до Господарського суду Донецької області позов до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (надалі - ПрАТ «СК «Уніка», відповідач у справі) про стягнення 881 280,00 грн. страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна, що є предметом застави для малого та середнього бізнесу №006057/2202/0000921 від 12.10.2010 року.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.10.2012 року справу №5006/47/103/2012 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2012 року порушено провадження у справі №5011-1/14999-2012.
14.01.2013 публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - ПуАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа із самостійними вимогами) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ПрАТ «СК «Уніка» в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору про визнання пожежі, яка сталася 02.06.2012 року страховим випадком та стягнення 402 976,69 грн. страхового відшкодування. Позовна заява обґрунтована тим, що ПуАТ «Райффайзен Банк Аваль» є вигодонабувачем за договором добровільного страхування майна, що є предметом застави для малого та середнього бізнесу №006057/2202/0000921 від 12.10.2010 року, а тому відповідно до п. 6.4.2. договору страхування, страховик повинен здійснити виплату страхового відшкодування вигодонабувачу у розмірі фактичної заборгованості ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» за кредитним договором. ПуАТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначає, що заборгованість ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» за кредитним договором № 012/07-175/052 від 12.08.2008 року складає 402 976,69 грн., у зв'язку з чим ПуАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось із самостійними вимогами до ПрАТ «СК «Уніка».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 року прийнято позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору до спільного розгляду зі справою №5011-1/1499-2012.
01.02.2013 року позивач, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про зменшення суми позовних вимог. Відповідно до вказаною заяви, позивач просить стягнути з відповідача 478 303,31 грн. Заява обґрунтована тим, що розмірі понесених збитків складає 881 280,00 грн., проте, оскільки вигодонабувач за договором добровільного страхування майна, що є предметом застави для малого та середнього бізнесу №006057/2202/0000921 від 12.10.2010 року звернувся із самостійним вимогами, то позивач зменшив свої позовні вимоги на суму самостійних вимог третьої особи (881 280,00 грн. - 402 976,69 грн.). Крім того, позивач керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із подачею заяви про зменшення суми позовних вимог, просить повернути надмірно сплачений судовий збіроку
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-1/14999-2012 в задоволенні позову ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» до ПрАТ «СК «Уніка» про стягнення 478 303,31 відмовлено. У задоволені вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання пожежі страховим випадком та стягнення 402 976,69 грн. також відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що застраховане за договором добровільного страхування майно, що є предметом застави для малого та середнього бізнесу №006057/2202/0000921 від 12.10.2010 року, телекомунікаційне обладнання АТС «Квант» було знищене в результаті переходу високої напруги по кабелям абонентських ліній до АТС в результаті удару блискавки, внаслідок чого можливість настання страхового випадку відпала, і наявність страхового ризику зникла через обставини інші, ніж страховий випадок, а пожежа, яка виникла 02.06.2012 року у приміщенні позивача в результаті виникнення горіння на слабкострумових проводах і кабелях абонентських ліній внаслідок попадання в слабкострумову мережу сторонньої високої напруги, яка спричинила розігрів електропроводки з подальшим займанням ізоляції, не є страховим випадком.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-1/14999-2012 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а викладені у рішенні висновки вважає такими, що суперечать обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року у справі №5011-1/14999-2012 апеляційну скаргу ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-1/14999-2012 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. та призначено її розгляд на 28.05.2014 року.
У відзиві на апеляційну скаргу, який був поданий через канцелярію Київського апеляційного господарського суду 28.05.2014 року, відповідач просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 28.05.2014 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представники відповідача в судовому засіданні 28.05.2014 року заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві. В судове засідання 28.05.2014 року представники третьої особи не з'явились, третя особа про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить повернуте на адресу суду відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 11.06.2013 року.
До початку судового засідання 04.06.2014 року, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, від позивача надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного Господарського суду №5011-1/14999-2012 від 05.06.2014 року змінено склад колегії суддів на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А. та Чорногуз М.Г.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 11.06.2014 року у справі №5011-1/14999-2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А. та Чорногуз М.Г.
До початку судового засідання 11.06.2014 року, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення та клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 11.06.2014 року представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі. Представники відповідача надали усні заперечення по суті апеляційної скарги, просили колегію суддів рішення суді першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Третя особа в судове засідання 11.06.2014 року не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв та клопотань не подавала, хоча належним чином була повідомлена про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №04116 0639446 2 від 03.06.2014 року.
Враховуючи належне повідомлення третьої особи, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника третьої особи за наявними в матеріалах справи документів.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.10.2010 року між ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» (страхувальник за договором) та ПрАТ «СК «Уніка» (страховик за договором) було укладено договір добровільного страхування майна, що є предметом застави для малого та середнього бізнесу № 006057/2202/0000921 (надалі - договір страхування) (т. 1 а.с. 11-15).
Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, що є предметом застави, а саме - цифрова автоматична телефонна станція (ЦАТС) «Квант» (п. 4.1.1 договору страхування).
Відповідно до п. 4.2. договору страхування місцем страхування сторонами визначено адресу, за якою знаходиться ЦАТС - Донецька область, м. Жданівка, вул. Кравченко, буд. 6.
Згідно з п. 3 договору страхування, вигодонабувачем за договором є ПрАТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині і до моменту погашення заборгованості страхувальника за кредитним договором № 012/07-175-052 від 12.08.2008 року
Пунктом 5 договору страхування сторонами визначено, що страховим випадком є факт понесення збитків в наслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна внаслідок події (страхових ризиків), зазначених нижче:
п. 5.1 пожежа, в тому числі підпал, вибух, удар блискавки, падання пілотованих літальних апаратів (їх частин, уламків або їх вантажу);
Відповідно до п. 8 договору страхування, інші умови договору викладені в «Умовах добровільного страхування майна, що є предметом застави» (надалі - умови), що є невід'ємною частиною цього договору (т.1 а.с. 12-15).
Згідно із п. 1.5 умов, дія договору не поширюється на майно, яке знаходиться в застрахованих приміщеннях, але не застраховане за даним договором.
Страховим випадком за цим договором є факт понесення збитків внаслідок пошкодження, знищенням чи втрати застрахованого майна в результаті наступних подій (страхових ризиків) (п. 1.6. умов):
1.6.1 пожежі в т.ч. підпалу - під «пожежею» слід розуміти процес горіння з відкритим полум'ям або без нього поза місцями, що спеціально призначені для його розведення та підтримання, який може розповсюджуватись спонтанно та довільно. Відшкодуванню підлягають також збитки, заподіяні застрахованому майну продуктами згорання та заходами пожежогасіння, які вживаються з метою запобігання подальшого розповсюдження вогню.
1.6.3 удар блискавки - теплова дія блискавки (включаючи збитки від спалення) та збитки в наслідок тиску повітря викликаного блискавкою.
Пунктом 2 умов сторонами погоджені виключення із страхових випадків і обмеження страхування. Страховиком в будь-якому випадку не відшкодовуються збитки страхувальника, що виникли від пошкодження, загибелі або втрати застрахованого майна в результаті зокрема:
п. 2.3.7 внаслідок виникнення пошкоджень в результаті звичайних атмосферних явищ через незачинені вікна, пошкоджений дах, перекриття, балкони, тераси тощо.
З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2012 року у приміщенні позивача за адресою: Донецька область, м. Жданівка, вул. Кравченко, 6 сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу Єнакієвського міського відділу ГУ Держтехногенбезпеки у Донецькій області від 04.06.2012 року (т. 1 а.с. 19). Причиною пожежі у даному акті зазначено - грозовий розряд.
08.06.2012 року ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» звернулося до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про страховий випадок вх. № 92460 (т. 1 а.с. 18), якою повідомило страхувальника, що в застрахованому приміщення відбулася пожежа. ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» припустило, що можливою причиною пожежі є термічний вплив на абонентську частину станційних проводів внаслідок попадання в неї високої напруги; таке попадання можливе як наслідок впливу грозового фронту.
Розглянувши заяву вх. № 92460 від 08.06.2012 року, ПрАТ «СК «Уніка» листом вих. №1917 від 14.06.2012 року (т. 1 а.с. 30) витребувало у ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» додаткові документи.
На виконання запиту відповідача вих. № 1917 від 14.06.2012 року, ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» листом вх. № 92460 від 27.06.2012 року (т. 1 а.с. 31) надало ПрАТ «СК «Уніка» додаткову інформацію та копії документів, які витребовувались.
Листом від 01.08.2012 року № 448/08 (т. 1 а.с. 32) ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» звернулося до ПрАТ «СК «Уніка» із вимогою щодо надання інформації, в який саме строк буде прийнято рішення з приводу страхового відшкодування.
Листом вих. № 2846 від 20.08.2012 року (т. 1 а.с. 33-34) ПрАТ «СК «Уніка» повідомило ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки заявлений випадок стався внаслідок події, яка не передбачена пунктом 5 договору страхування та розділу 3 умов договору страхування.
Спір у даній справі виник у зв'язку із відмовою відповідача виплатити страхове відшкодування на підставі договору страхування.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що підстави для виплати страхового відшкодування відсутні, оскільки пожежа яка відбулася 02.06.2012 року в приміщенні позивача сталася внаслідок опосередкованої дії атмосферної електрики (непрямого удару блискавки), що, на думку суду першої інстанції, не є страховим випадком передбаченим п. 5 договору страхування. Також суд зазначив, що оскільки договори повинні укладатися у відповідності до Правил страхування, таким чином Правила є обов'язковими до обох сторін договору. В договорі № 006057/2202/0000921 12.10.2010 року було посилання на Правила та позивач був з ними ознайомлений та підписуючи вказаний договір заперечень не мав. А відповідно до Правил, вказаний випадок не підпадає під страхові випадки, які підлягають відшкодуванню.
Проаналізувавши рішення господарського суду міста Києва, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та істотні для справи обставини не підтверджено вказаними доказами, у зв'язку з цим колегія суддів вирішила рішення суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне.
Договір страхування зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» і іншими нормативно - правовими актами, що регулюють такий вид відносин.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 979 Цивільного кодексу України, якою унормовано, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику. Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта. Такі умови встановлені також частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування», якою передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника. Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. У пункті 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 4 Закону України «Про страхування» та статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 982 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договори страхування укладаються відповідно до Правил страхування.
Правила страхування за своєю юридичною природою є локальним нормативним актом страхової компанії і повинні враховувати особливості її діяльності стосовно надання послуг з певного виду страхування, правила страхування повинні затверджуватися компетентним органом страховика. Після затвердження, правила повинні подаватися до органу державного нагляду за страховою діяльністю для погодження щодо їх відповідності нормам чинного законодавства України.
Так, ч. 1 ст. 17 Закону України (далі - ЗУ) «Про страхування» передбачає, що правила страхування підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Також в абз. 62 п. 4 Указу Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» зазначено, що Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань реєструє під час видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування прийняті страховиком правила страхування для такого виду, а також зміни та/або доповнення до цих правил. Законодавство містить чіткий перелік обов'язкових умов, які повинні бути відображені в правилах страхування. Так, ст. 17 Закону України «Про страхування» визначає, що правила страхування повинні містити предмет договору страхування, порядок визначення розмірів страхових сум та /або розмірів страхових виплат, страхові ризики, виключення зі страхових випадків і обмеження страхування, строк та місце дії договору страхування, порядок укладення договору страхування, права і обов'язки сторін, дії страхувальника у разі настання страхового випадку, перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, порядок і умови здійснення страхових виплат, строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат, причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування, умови припинення договору страхування, порядок вирішення спорів, страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя, особливі умови.
Враховуючи, що правила страхування за своєю юридичною природою є локальним нормативним актом страхової компанії і повинні враховувати особливості її діяльності стосовно надання послуг з певного виду страхування та містять різни істотні умови для кожного окремого виду страхування, колегія суддів вважає, що для того що б страхувальник мав можливість відрізнить Правіла страхування одного виду страхування від іншого, вони обов'язково повинні мати дату їх затвердження та номер реєстрації у Нацкомфінпослуг. Зазначення у договорі страхування що він укладений у відповідності до Правил страхування без зазначення дати їх затвердження та номера реєстрації у Нацкомфінпослуг виключає можливість їх застосування, оскільки неможливо дійти беззаперечного висновку що повинні застосовуватися саме ці Правила страхування ані яки інші.
В даному випадку у договорі зазначено, що договір укладено відповідно до «Правил добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту. вантажів та багажу) без зазначення дати їх затвердження та номера реєстрації у Нацкомфінпослуг. Як стверджує відповідач, при укладанні вказаного договору страховик використовував Правила, які були затверджені Головою Правління ЗАТ «Страхова компанія «Кредо-Класик» Ю.П.Єфімовим 20.06.2007 року, реєстраційний № 1171938.
01.03.2011 року за реєстраційним № 1111864 у Нацкомфінпослуг було зареєстровано зміни та доповнення до Правил добровільного страхування ( крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту. вантажів та багажу), згідно яких, зокрема, внесено зміни щодо назви Товариства. Відповідно до листа Нацкомфінпослуг від 03.06.2014 року № 4620/13-8 станом на 12.10.2010 року ( дату укладання договору страхування з позивачем) Правила добровільного страхування майна ( крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту. вантажів та багажу) ПАТ «Страхова компанія «Кредо-Класик» ( код ЄДРПОУ 20033533), зареєстровані 26.07.2007 року за реєстраційним номером 1171938, були чинними.
Позивач стверджує, що він не був ознайомлений з Правила добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу) ПрАТ «СК «Уніка». Зі змісту договору добровільного страхування не можливо дійти беззаперечного висновку, що позивач був ознайомлений саме з тими Правилами добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту. вантажів та багажу) ПрАТ «СК «Кредо-Класик», на які під час розгляду справи посилається відповідач. Відсутність дати та номеру реєстрації Правил, на підставі яких укладався договір з позивачем, виключає можливість їх ідентифікації. Як зазначено у листі Верховного Суду України від 19.07.2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» зрозуміло, що для ознайомлення з правилами страхування, які є багатосторінковим документом, містять значний обсяг специфічної інформації та термінології, незрозумілих для широкого загалу, недостатньо лише разового ознайомлення з ними в умовах обмеженого часу та можливостей під час укладення договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України та п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами та Правилами страхування, що гарантує страхувальнику право на достовірну інформацію про умови договору, у тому числі про страховий випадок та виключення із нього. Якщо умовами договору встановлюються певний перелік страхових випадків з використанням загальновідомих термінів, а пунктами Правил страхування ці страхові випадки спростовуються, то такі правила є несправедливими. Оскільки всупереч принципу добросовісності наслідком застосування цих Правил страхування є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду страхувальника. Тобто відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування» страхувальник має право на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної (до укладання договору страхування) інформації про істотні умови договору страхування, що забезпечує йому можливість свідомого і компетентного вибору страховика.
Для повного ознайомлення із зазначеними правилами необхідно видати клієнту копію у постійне користування. Такої копії позивачу відповідачем не надавалось.
Суд першої інстанції зазначив, що укладаючи договір страхування, позивач своїм підписом на договорі та на останньому аркуші умов страхування, підтвердив, що «з Правилами страхування ознайомлений та зі всіма умовами страхування згоден».
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки в договорі страхування дійсно є посилання на Правила добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу) але в договорі відсутні посилання на реєстраційний номер та дату реєстрації вказаних Правил Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, це дає змогу страховику користуватись тим варіантом Правил страхування, який вигідний для нього в цей період часу.
За таких обставин, колегія суддів, вважає за неможливе беззаперечно встановити, на підставі яких Правил добровільного страхування укладався договір страхування з позивачем, що в свою чергу виключає можливість застосування Правил добровільного страхування, наданих відповідачем.
Крім цього, Правила добровільного страхування майна, які надані відповідачем до матеріалів справи, зареєстровані 26.07.2007 року за реєстраційним номером 1171938, містять додаток 2 до Правил добровільного страхування майна ( крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу) - Додаткові умови добровільного страхування електронного обладнання ( далі за текстом - додаткові умови) (т.5, а.с. 162-163).
Згідно п. 5.1. додаткових умов, електронне обладнання - обчислювальна, телекомунікаційна, копіювальна, розмножувальна техніка та ін.
Відповідно до п.4.1.1. договору добровільного страхування, вид застрахованого майна - Рухоме майно - цифрова автоматична телефонна станція ЦАТС Квант телефонна станція. Згідно з Актом Державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації об'єкта будівництва АТС у м. Жданівка ( Т.2, а.с. 198), АТС Квант є цифрова електронна станція. Тобто, відповідно до визначення наданого у додаткових умовах АТС Квант є електронним обладнанням і взаємовідносини щодо страхування цього майна повинні відповідати саме цим додатковим умовам.
Відповідно до п. 9 додаткових умов, якщо інше не передбачено Договором страхування, не підлягають відшкодуванню збитки, що стались внаслідок:
9.1. подій, визначених у пункті 5.1. Правил;
9.2. тих дефектів електронного обладнання, які вже мали місце на момент укладення Договору страхування та/або повинні були відомі Страхувальнику, за винятком випадків, коли ці дефекти були усунуті до настання страхового випадку;
9.3. впливу водяних, кислотних або інших парів, що виникають у процесі виробничої діяльності Страхувальника;
9.4. дефектів естетичного характеру (подряпини, відколи, плями, пошкодження фарбування і т.ін.);
9.5. природного зносу або прямих наслідків експлуатації електронного обладнання. Проте, якщо у результаті цього пошкоджується сусіднє застраховане обладнання, відшкодування підлягає виплаті відповідно до положень цих Додаткових умов;
9.6. умислу Страхувальника (Вигодонабувача);
9.7. шкоди, за яку відповідають треті особи по договорах постачання, ремонту або гарантії якості застрахованого обладнання.
Пунктом 5 Правил встановлено, що виключення із страхових випадків і обмеження страхування, а саме:
5.1.Загальні виключення.
Якщо Договором страхування не передбачено інше, страховими випадками не визнаються та страхове відшкодування не виплачується, якщо пошкодження, знищення чи втрата застрахованого майна сталися внаслідок:
5.1.1 війни, вторгнення військ, усякого роду воєнних дій (незалежно від того, була оголошена війна чи ні), дії засобів ведення війни, а також маневрів або інших військових заходів;
5.1.2 громадянської війни, заколоту, революції, повстання, бунту, страйку, локауту, народних заворушень, військового чи протиправного захоплення влади, конфіскації, реквізиції, арешту, знищення або пошкодження майна за розпорядженням існуючого юридично чи фактично органу військової або цивільної влади;
5.1.3 будь-яких терористичних актів:
5.1.4 іонізуючої радіації, ядерної реакції, дії ядерного випромінювання, радіоактивного забруднення від будь-якого ядерного пального або будь-яких ядерних відходів спалення ядерного пального та інших наслідків, пов'язаних з розщепленням радіоактивних елементів; радіоактивних, токсичних, вибухонебезпечних або інших небезпечних властивостей будь-якого вибухонебезпечного ядерного блоку або компоненту такого блоку;
5.1.5 хімічного, біологічного забруднення;
5.1.6 пошкодження, знищення, руйнування будинків і споруд, а також майна, що в них знаходиться через ветхість та/або старість у тій мірі в якій ветхість та/або старість застрахованих будинків чи споруд вплинула на розмір збитку.
5.2. Спеціальні виключення та обмеження страхування
Спеціальні виключення та обмеження страхування щодо конкретних страхових ризиків передбачені розділом 4 Правил.
5.3. Договором страхування можуть бути також передбачені інші виключення і обмеження страхування, якщо це не суперечить закону та цим Правилам.
5.4. Якщо в Договорі страхування не зазначено інше, на страхування не приймаються наступні групи майна:
5.4.1 цінні папери, страхові поліси і т. ін.;
5.4.2 мережі електропостачання під відкритим небом, включаючи опори і щогли, трубопроводи;
5.4.3 рукописи, плани, креслення, бухгалтерські документи, ділові книги і інші документи;
5.4.4 вибухові речовини;
5.4.5 недобудовані будинки і споруди, приміщення, звільнені для капітального ремонту або з інших причин на тривалий термін. Якщо це передбачено Договором страхування. Страхувальник зобов'язаний негайно сповістити Страховика про звільнення застрахованих будинків і споруд для проведення капітального ремонту або з інших причин на термін більше 60 днів. Страховик має право призупинити дію Договору страхування на цей період.
5.5 Згідно з цими Правилами в будь-якому випадку не приймаються на страхування наступні групи майна:
5.5.1 будинки і споруди, конструктивні елементи й інженерні системи яких знаходяться в аварійному стані, ветхі будівлі, а також майно, що знаходиться в таких будинках та спорудах;
5.5.2 майно, що знаходиться у зоні воєнних дій. а також у зоні, якій загрожують стихійні лиха, з моменту оголошення у встановленому порядку про таку загрозу, якщо таке оголошення було зроблено до укладення Договору страхування;
5.5.3 інше майно, вилучене з обороту або обмежене в обороті відповідно до чинного законодавства України;
5.6 Відповідно до цих Правил страховий захист не поширюється на збитки Страхувальника, пов'язані із перервою в його виробничій чи комерційній діяльності.
Тобто, додаткові умови не містять такого виключення із страхових випадків як непряма дія блискавки.
Розділом 2 Умов добровільного страхування сторони узгодили остаточний перелік підстав для виключення із страхових випадків і обмеження страхування, а саме:
2.1 страховик у будь-якому випадку не відшкодовуються збитки страхувальника, що виникли від пошкодження, загибелі або втрати застрахованого майна в результаті;
2.1.1 війни, вторгнення військ, усякого роду воєнних дій (незалежно від того, була оголошена війна чи ні), дії засобів ведення війни, громадянської війни, заколоту, революції, повстання, бунту, страйку, локауту, народних заворушень, військового чи протиправного захоплення влади, терористичних актів, дій групи зловмисників або осіб, які діють за дорученням політичних організацій чи взаємодіють з ним, змови, конфіскації, арешту, реквізиції, знищення або розповсюдження майна за розповсюдженням існуючого юридичного чи фактичного органу військової або цивільної влади;
2.1.2 ядерної реакції, дії ядерного випромінювання, радіоактивного забруднення та інших наслідків пов'язаних з розщепленням радіоактивних елементів, хімічного забруднення;
2.1.3 навмисних дій або грубої необережності страхувальника (його працівників або представників) або членів його сім'ї. Вигодонабувача ((його працівників або представників).
2.2 страховиком не відшкодовуються збитки при настанні страхового випадку, якщо безпосередньо причиною його стало порушення встановлених законом чи іншими нормативними актами , в тому числі відомчими нормативними документами правил і норм безпеки чи іншими аналогічними нормами в тому числі техніки безпеки.
2.3 відшкодування не проводиться при загибелі або пошкодженні майна у випадку, якщо пошкодження або загибель такого майна сталися;
2.3.1 в результаті постійно діючих факторів експлуатації (у результаті зносу), або поступового впливу погодних умов, наприклад, збитки що виникли в наслідок корозії, вологості (пліснява, грибок тощо) та спричинені повільним відділенням тепла при бродінні, гнитті, самозапалення або інших екзотермічних реакціях, які приходять внаслідок природних якостях речовин;
2.3.2 внаслідок дефектів або недоліків, що існували до моменту початку дії договору і про які повинно було бути відомо страхувальнику або його представниками, незалежно від того, чи знав про ці дефекти і недоліки страховик;
2.3.3 через використання пошкодженого майна в роботі після настання страхового випадку без належного ремонту або якщо ремонт такого майна проводився без згоди страховика;
2.3.4 нез'ясованої втрати, містичного зникнення, встановлених від час інвентаризації нестач;
2.3.5 обвалу будівель або ах частин, якщо обвал не викликаний страховим випадком;
2.3.6 дії гризунів чи інших шкідників;
2.3.7 внаслідок виникнення пошкоджень і результаті дії звичайних атмосферних явищ через незачинені вікна, пошкодженні дах, перекриття, балкони, тераси тощо;
2.3.8 дій страхувальника (його працівників та представників) або членів його сім'ї, які знаходились в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння.
2.4 страховиком не відшкодовується:
2.4.1 витрати по усуненню функціональних дефекті, за умови, що ці дефекти не пов'язані із збитком від загибелі або пошкодження застрахованих предметів, внаслідок страхового випадку;
2.4.2 витрати на технічне обслуговування застрахованих предметів та частин, що були замінені в рамках технічного обслуговування, профілактичний або поточний ремонт застрахованого майна;
2.4.3 збитки, спричиненні продуктами горіння та заходами пожежогасіння, якщо пожежа виникла за місця дії договору.
2.4.4 збитки від крадіжки та розкрадання майна під час та безпосередньо після настання страхових випадків згідно договору;
2.4.5 збитки, спричинені дією корисного (робочого) вогню або тепла, необхідного для процесу обробки, ремонту або з іншого метою (наприклад для сушіння, горючої обробки або плавлення металів, тощо).
2.4.6 будь-які непрямі збитки не отриманий (втрачений) доход (включаючи процеси, неустойки, збитки, витрати на утримання застрахованого майна тощо) моральна шкода, втрата товарної цінності.
2.4.7 будь-який збиток понесений страхувальником в результаті втрати електронних даних або інших носіїв.
2.4.8 збитки, що виникли внаслідок проведення будівельно-монтажних робіт в місці розташування застрахованого майна.
Вищезазначений розділ також не містить виключення як непряма дія блискавки.
Однак, у п 4.2.1.3. Правил, у розділі «Страхові ризики. Страхові випадки» страховик встановлює, що під «ударом блискавки» слід розуміти перехід розряду блискавки на застраховане майно.
Страховий захист поширюється на збитки внаслідок теплової дії блискавки (включаючи збитки від спалення) та збитки внаслідок тиску повітря, викликаного блискавкою.
Якщо Договором страхування не передбачено інше, не підлягають відшкодуванню збитки заподіяні:
застрахованому електричному та електронному обладнанню, машинам та пристроям внаслідок опосередкованої дії атмосферної електрики (непряма дія блискавки).
Якщо це передбачено Договором страхування, при настанні страхових випадків внаслідок подій (страхових ризиків), зазначених у підпункті 4.2.1. Правил, Страховик відшкодовує необхідні та доцільні витрати Страхувальника (Вигодонабувача) по рятуванню застрахованого майна, запобіганню поширення пожежі, зменшенню розміру збитків тощо.
Зі змісту наведеного вбачається, що у додаткових умовах та умовах договору відсутня така умова про не відшкодування збитків заподіяних застрахованому електричному та електронному обладнанню, машинам та пристроям внаслідок опосередкованої дії атмосферної електрики (непряма дія блискавки).
Таким чином, як вбачається із вище перелічених випадках виключення із страхових випадків, кожний із зазначених актів має свої випадки, які не передбачені у іншому. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що існує певна колізія положень, правил страхування з положеннями договору та положеннями додаткових умов, а тому пріоритет слід надавати положенням договору, на які погоджувався страхувальник, підписуючи його. Колегія суддів, крім зазначеного, дійшла такого висновку і враховуючи п 9.5 договору добровільного страхування, яким передбачено, що у випадку розбіжностей між положеннями договору та правил перевага надається положенням договору.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не міг посилатися на Правила страхування, а мав надати перевагу умовам договору, відповідно до якого відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що застрахована АТС була знищена внаслідок непрямої дії атмосферної електрики (непрямого удару блискавки).
Відповідно до 5.1. договору страховим випадком є пожежа, в тому числі підпал, вибух, удар блискавки, падання пілотованих літальних апаратів (їх частин, уламків або їх вантажу);
Пунктом 1.6.1. умов визначено, що страховим випадком за цим договором є факт понесення збитків внаслідок пошкодження, знищенням чи втрати застрахованого майна в результаті наступних подій (страхових ризиків): пожежі в т.ч. підпалу - під «пожежею» слід розуміти процес горіння з відкритим полум'ям або без нього поза місцями, що спеціально призначені для його розведення та підтримання, який може розповсюджуватись спонтанно та довільно. Відшкодуванню підлягають також збитки, заподіяні застрахованому майну продуктами згорання та заходами пожежогасіння, які вживаються з метою запобігання подальшого розповсюдження вогню.
Таким чином, умовами договору страхування надано тлумачення терміну пожежа, яке має точне, конкретне значення й тому позбавлено неоднозначного тлумачення та суб'єктивно-оціночних відтінків.
При цьому, умовами договору (п. 5) зазначено страховий випадок - пожежа, у тому числі, зокрема, удар блискавки. Одночасно п. 1.6.3 умов встановлено, що удар блискавки - теплова дія блискавки (включаючи збитки від спалення) та збитки в наслідок тиску повітря викликаного блискавкою.
Загальновідомим поняттям є те, що блискавка це атмосферне явище, яка є можливим чинником пожежі.
Беручи до уваги лист Донецького регіонального центру з гідрометеорології від 06.06.2012 року №23/11.24/284 (т.3 а.с. 112); акт про пожежу Єнакієвського МВ ГУ Держтехногенбезпеки у Донецькій області від 04.06.2012 року (т. 1 а.с. 19); висновок позивача за результатами проведення внутрішнього розслідування від 08.06.2012 року №92460 (т. 1 а.с. 18); технічний висновок з причин пожежі Дослідно-випробувальної лабораторії Управління забезпечення діяльності Головного управління Держтехногенбезпеки у Донецькій області від 11.06.2012 року (т. 1 а.с. 24-26); висновок Донецького Науково-дослідного інституту судових експертиз № 3625/20 від 26.07.2012 року (т. 2 а.с. 15-19); постанову старшого інспектора Єнакієвського міського відділу Головного управління Держтехногенбезпеки в Донецькій області про відмову у порушенні кримінальної справи № 85 від 22.06.2012 року (т. 1 а.с. 29) та висновок пожежно-технічної та електротехнічну судової експертизи від 20.08.2013 року № 2338/2338/13-37 (т.4 а.с. 76-87), який був зроблений на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2013 року, колегія суддів дійшла до висновку про наявність страхового випадку, а саме пожежі у приміщенні за адресою: Донецька область, м. Жданівка, вул. Кравченка, 6, яка спричинена ударом блискавки на відстані за 500 м. від приміщення, де знаходилося застраховане майно під час грози, яка спостерігалася в м. Жданівка 02.06.2012 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір страхування не передбачає виключень із страхових випадків пожеж, виниклих з причин зовнішнього впливу на дроти, що знаходяться поза місцем розташування застрахованого майна, адже пожежа визначена договором страхування як окремий самостійний страховий випадок, тобто має значення лише місце виникнення пожежі, факт самої пожежі та причинно-наслідковий зв'язок між нею та спричиненими збитками.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку є наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку нанесення шкоди та події, збиток по якій підлягає відшкодуванню за умовами договору страхування (тобто між пожежею, що виникла безпосередньо в місці дії договору (Донецька обл., м. Жданівка, вул. Кавченко, 6) та збитками, понесеними внаслідок неї). Тобто, вказана подія є страховим випадком згідно п. 5 договору та п. 1.6.1. умов добровільного страхування.
Тому висновок суду першої інстанції про те, що заявлений випадок стався внаслідок події, що не передбачена пунктом 5 договору, колегія суддів визнає неправомірним та таким, що суперечить умовам Договору.
Також колегія суддів зазначає, що серед причин відмови у виплаті страхового відшкодування визначених пунктом 7 договору тієї причини, що визначив суд, відмовляючи у сплаті страхового відшкодування немає.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що оскільки майно повністю знищено, то на підставі підпункту а) п. 6.1.1. умов, відшкодування здійснюється у розмірі страхової суми за договором.
Відповідно до п. 4.4.1 договору страхування, загальна страхова сума складає 881 280,00 грн.
Відповідно до п. 6.4.2. договору страхування, якщо сума страхового відшкодування перевищує 5 000,00 грн., страховик здійснює виплату вигодонабувачу - у розмірі фактичної заборгованості страхувальника за кредитним договором № 012/07-175/052 від 12.08.2008 року, але не більше суми страхового відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник ПуАТ Райффайзен Банк Аваль») та ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» було укладено договір застави основних засобів № 012/07-175/052/3 (що є забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором «Інвестиційний кредит суб'єктам Мікро та Малого бізнесу (на придбання обладнання тощо)» (т. 1 а.с. 35-45).
Згідно довідки, виданої ПуАТ «Райффайзен Банк Аваль» № С05/115-0-2/1875 від 26.11.2012 (т. 3. а.с. 15) сума заборгованості ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» за кредитним договором складає 50 416,20 доларів США - в гривневому еквіваленті 402 976,69 грн.
Таким чином, враховуючи наведені умови договору, до сплати ПуАТ «Райффайзен Банк Аваль» належить 402 976,69 грн. страхового відшкодування.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-1/14999-2012 та приймає нове рішення суду про задоволення позовних вимог ТОВ «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» та задоволення самостійних позовних вимог ПуАТ «Райффайзен Банк Аваль» повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.
Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що у процесі провадження справі позивач зменшив розмір позовних вимог з 881 280,00 грн. до 478 303,31 грн., у зв'язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про повернення позивачу 8 059,53 грн. судового збору з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як роз'яснено у п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7 питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).
З огляду на наведене та враховуючи, що у процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог з 881 280,00 грн. до 478 303,31 грн., колегія суддів дійшла висновку про необхідність повернення позивачу 8 059,53 грн. судового збору на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-1/14999-2012 задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-1/14999-2012 скасувати повністю.
3. Прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» та публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити у повному обсязі.
4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 року у справі №5011-1/14999-2012 викласти в наступній редакції:
«1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (ідентифікаційний код 20033533) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» (ідентифікаційний код 2557990) 478 303 (чотириста сімдесят вісім тисяч триста три) грн. 31 коп. страхового відшкодування та 9 566 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 07 коп. судового збору.
3. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити у повному обсязі.
4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (ідентифікаційний код 20033533) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (ідентифікаційний код 14305909) 402 976 (чотириста дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 69 коп. страхового відшкодування та 8 059 (вісім тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 53 коп. судового збору.»
5. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (ідентифікаційний код 20033533) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» (ідентифікаційний код 2557990) 8 812 (вісім тисяч вісімсот дванадцять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Господарському суду міста Києва видати накази.
7. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Телефонна компанія «Дейта-Експрес» (ідентифікаційний код 2557990) з державного бюджету надлишкову суму сплаченого судового збору у розмірі 8 059 (вісім тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 53 коп.
8. Справу справі №5011-1/14999-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Г.А. Жук
М.Г. Чорногуз