79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" червня 2014 р. Справа № 914/787/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Гриців В.М.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс", с. Перетоки б/н від 14.05.2014 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2014 року
у справі № 914/787/14/
за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс", с. Перетоки
про стягнення штрафу і пені
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.04.2014р. у справі №914/787/14 (суддя Рим Т.Я.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-німецького підприємства "Скомекс" в доход загального фонду Державного бюджету України (Стягувач: Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України) 20 000,00 грн. штрафу, 19 800,00 грн. пені та в доход Державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.
Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс" подало апеляційну скаргу б/н від 14.05.2014 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2014 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд, всупереч вимогам ст.ст.43, 82 ГПК України, не надав оцінки підставності рішення позивача №93 від 18.10.2012р. та не врахував фінансовий стан відповідача, що могло бути підставою для застосування п.3 ст.83 ГПК України щодо зменшення розміру стягуваної пені.
Окрім того, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 22 ГПК України, оскільки розглянув справу та виніс рішення за відсутності представника ТзОВ СУНП "Скомекс".
Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано відзив на апеляційну скаргу б/н та б/д, в якому відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2014р. у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного судового акту.
В судовому засіданні 27.05.2014р. представник позивача надав усні пояснення по суті справи та апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2014р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання 10.06.2014р. сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомили.
Зважаючи на те, що ухвалою суду від 27.05.2014р. явку представників сторін визначено на власний розсуд, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, а, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, за відсутності клопотань сторін про відкладення розгляду справи, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила, що апеляційну скаргу можливо розглянути за відсутністю представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.10.2012 р. №93 визнано дії ТзОВ СП "Скомекс", які полягають у одночасному зниженні закупівельних цін на молоко, заготовлене від продавців сировини у Львівській області в лютому-березні 2012 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку, які могли призвести до обмеження конкуренції.
За вказане вище порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на ТзОВ СУНП "Скомекс" накладено штраф у розмірі 20 000,00 грн.
ТзОВ СУНП "Скомекс" накладеного зазначеним вище рішенням штрафу не сплатило, що і слугувало підставою для звернення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до господарського суду Львівської області з позовом у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у повному обсязі.
Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Згідно з ч.ч. 1,6 ст. 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (згідно з положеннями статей 1, 6, 121 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Не погодившись з рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №93 від 10.10.2012р., ТзОВ СУНП "Скомекс" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про визнання такого недійсним.
Рішенням господарського суду Львівської області від 07.02.2013р. у справі №5015/4944/12 позовні вимоги ТзОВ СУНП "Скомекс" задоволено та визнано недійсним рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №93 від 10.10.2012р.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013р. у справі №5015/4944/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013р., рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2013р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ СУНП "Скомекс" про визнання недійсним рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №93 від 10.10.2012р. відмовлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Поданою позивачем та долученою до матеріалів справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення підтверджено, що ТзОВ СУНП "Скомекс" отримало рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.10.2012 р. №93 24.10.2012р.
Відповідач, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про оплату ним накладеного зазначеним вище рішенням позивача штрафу, а тому вимога Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з ТзОВ СУНП "Скомекс" 20 000,00 грн. штрафу є обгрунтована та підставно задоволена місцевим господарським судом.
Окрім того, відповідно до ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (ч.ч.7,9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Відповідно до ч.4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Згідно з ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
При цьому, як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.20.2. постанови № 15 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Зважаючи на те, що ТзОВ СУНП "Скомекс" не сплатило у визначений ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк накладеного рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.10.2012 р. №93 штрафу у розмірі 20 000 грн., з врахуванням наведених вище норм чинного законодавства України та періодів часу, протягом яких здійснювався розгляд справи №5015/4944/12 про визнання недійсним зазначеного рішення позивача місцевим господарським судом та перегляд рішення в апеляційному порядку, провівши перерахунок належного до стягнення з відповідача розміру пені за прострочення сплати штрафу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 19 800,00 грн. пені.
Твердження позивача про те, що місцевий господарський суд не надав оцінки підставності рішення позивача №93 від 10.10.2012р., розцінюються колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду як необгрунтоване, оскільки законність рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №93 від 10.10.2012р. встановлена рішенням господарського суду у справі №5015/4944/12.
Як вже зазначалось вище, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2013р. у справі №5015/4944/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013р., рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2013р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ СУНП "Скомекс" про визнання недійсним рішення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №93 від 10.10.2012р. відмовлено.
Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому, як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.6. постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Безпідставним є також твердження скаржника про те, що місцевий господарський суд не врахував фінансовий стан відповідача, що могло бути підставою для застосування п.3 ст.83 ГПК України щодо зменшення розміру стягуваної пені, оскільки Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Тому, зокрема, до відповідних правовідносин не може застосовуватись припис пункту 3 статті 83 ГПК, який передбачає право господарського суду у прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню.
Аналогічна позиція викладена і в п. 20.1. постанови Пленум Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".
Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 22 ГПК України, оскільки розглянув справу та виніс рішення за відсутності представника ТзОВ СУНП "Скомекс", розцінюється колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду як безпідставне, оскільки наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.3) підтверджено, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, а, відтак, його не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, зокрема, шляхом подання суду своїх пояснень і заперечень по суті позовних вимог.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Львівської області від 09.04.2014р. у даній справі.
З огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2014 року у справі №914/787/14 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2014 року в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2014р. у справі №914/787/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс" - без задоволення.
2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу направити у господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.06.2014р.
Головуючий-суддя Галушко Н.А
Суддя Гриців В.М.
Суддя Орищин Г.В.