Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" червня 2014 р.Справа № 922/575/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Світло шахтаря", м. Харків
до Торгівельного приватного унітарного підприємства "Белуглепромкомплект", м. Мінськ
про стягнення 845845574,00 білоруських рублів
за участю представників:
позивача - Гура М.В., довіреність від 02.06.2014 року;
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Світло шахтаря", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Торгівельного приватного унітарного підприємства "Белуглепромкомплект", м. Мінськ про стягнення 689 600 000,00 білоруських рублів. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за контрактом № 530517-Им від 17.05.2013 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 689 600 000,00 білоруських рублів. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 лютого 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/575/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 17 березня 2014 року об 12:00.
У зв'язку з хворобою судді Сальнікової Г.І. відповідно до приписів ч.3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, автоматизованою системою було призначено справу № 922/575/14 до розгляду судді Жиляєва Є.М., про що складено відповідний витяг повторного розподілу справи між суддями від 17 березня 2014 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 березня 2014 року розгляд справи відкладено на 10 червня 2014 року на 10:20, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.
10 квітня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 12272), в якій позивач збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за контрактом № 530517-Им від 17.05.2013р. в розмірі 845845574,00 білоруських рублів.
10 травня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли пояснення (вх. № 19055) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 12272 від 10.04.14р.) підтримав повністю, просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача суму основного боргу за контрактом № 530517-Им від 17.05.2013р. в розмірі 845845574,00 білоруських рублів.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, 30 квітня 2014 року на адресу суду надійшла ухвала Економічного суду міста Мінська від 11.04.2014 року, відповідно до якої судове доручення господарського суду Харківської області вручення судової кореспонденції відповідачу - Торгівельному приватному унітарному підприємству "Белуглепромкомплект" по справі № 922/575/14 вважається виконаним.
За таких обставин, суд вважає відповідача своєчасно та належним чином повідомленим про розгляд його справи у господарському суді Харківської області.
Суд, дослідивши заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 12272 від 10.04.14р.), виходить з наступного.
Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Отже, суд розглянувши подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 12272 від 10.04.14р.) приймає її до розгляду та розглядатиме справу в подальшому з її врахуванням.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 травня 2013 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО "Світло шахтаря" (покупцем) та відповідачем - Торгівельним приватним унітарним підприємством "Белуглепромкомплект" (продавцем) було укладено Контракт № 530517-Им (далі-Контракт), відповідно до умов якого відповідач (продавець) зобов'язався поставити позивачеві (покупцю) Товар за номенклатурою та цінами визначеними у Специфікації, а позивач зобов'язався прийняти Товар та оплатити в порядку, передбаченому даним Контрактом та Специфікацією на поставку окремої партії Товару.
03 грудня 2013 року позивачем та відповідачем було укладено Специфікацію №2 на поставку партії масла рапсового в кількості 250 т., загальною вартістю 2 000 000 000, 00 білоруських рублів, що станом на 03.12.2013р. за курсом НБУ 0,000850 ВYR/UАН еквівалентно 1 700 000,00грн. (арк. справи 16).
Специфікацією №2 від 03.12.2013р. до Контракту від 17.05.13р. (з урахуванням змін до неї) було передбачено, що оплата Товару здійснюється в 2 етапи.
Так, відповідно до п. 3 Укладеної між сторонами 03.12.13 р. зміни Додатку № 5 зазначені умови оплати товару, а саме, оплата товару, який поставляється в рамках Специфікації № 2 проводяться у 2 етапи наступним чином: протягом 30 календарних днів з дати підписання Специфікації №2 позивач зобов'язаний здійснити на користь відповідача передплату в розмірі 689 600 000,00 білоруських рублів. Залишок вартості товару за специфікацією № 2 позивач зобов'язаний сплатити відповідачу протягом 10 календарних днів з дати передачі Товару, яка визначається датою підписання Акта приймання-передачі між позивачем та відповідачем (арк. справи 17).
Таким чином, обов'язок щодо поставки товару, визначеного Специфікацією №2, повинен бути виконаний відповідачем не пізніше 30 календарних днів з дати здійснення позивачем передплати в розмірі 689 000 000,00 білоруських рублів.
Так, на виконання умов вищенаведеного Контракту №530517-Им від 17.05.2013р., позивачем протягом 30 календарних днів з дати оформлення Специфікації №2 від 03.12.13р. (в грудні 2013 року) були здійснені наступні платежі: 04.12.13 року платіж на суму 94 600 000,00 білоруських рублів; 09.12.13 року на суму 140 000 000,00 білоруських рублів; 18.12.13 року на суму 100 000 000,00 білоруських рублів;20.12.13 року на суму 100 000 000,00 білоруських рублів; 24.12.13 року на суму 100 000 000,00 білоруських рублів; 27.12.13 року на суму 155 000 000,00 білоруських рублів; 03.01.14 року на суму 156 245 574,00 білоруських рублів, загалом здійснено платежів на загальну суму 845 845 574,00 білоруських рублів, що (за курсом НБУ станом на 03.01.14р. 0,000840 ВYR/UАН еквівалентно 710510,28 грн.) (арк. справи 18-29).
Як вбачається з вищенаведеного, останній платіж передплати було здійснено позивачем 27.12.2013р., таким чином, з 28.12.2013 року почався облік строку поставки відповідачем товару - 30 календарних днів, який сплинув 26 січня 2014 року.
Крім того, позивач зазначає про те, що він здійснив на користь відповідача додаткову передплату в сумі 156 245 574,00 білоруських рублів.
Вищевказане підтверджується копіями примірників банківської виписки від 03.01.2014 року.
Отже, відповідач мав здійснити поставку Товару у строк до 26 січня 2014 року.
Проте відповідач, в порушення п. 4 специфікації №2 від 03.12.13р. (з урахуванням змін) та Контракту № 530517-Им від 17.05.2013 року, поставку Товару (250т. масла рапсового) не здійснив та сплачені позивачем грошові кошти на загальну суму 845 845 574,00 білоруських рублів позивачу не повернув.
Пунктом 7.4 Контракту №530517-Им від 17.05.2013 року передбачено, що продавець (відповідач) повинен протягом 5-ти банківських днів повернути за письмовою вимогою покупця (позивача), зараховані від нього грошові кошти в якості передплати за окрему партію товару, якщо к моменту отримання такої вимоги зобов'язання з поставки товару не були виконані Продавцем.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач, 29.01.2014 року направив відповідачу вимогу про повернення передплати за контрактом №530517-Им від 17.05.13р. в розмірі 689 600 000,00 білоруських рублів.
У відповідь на вищезазначену вимогу позивача, відповідач надіслав Лист від 07.02.2014 року, в якому заборгованість в розмірі 689 600 000,00 білоруських рублів пояснив скрутним фінансовим становищем, що не дає змоги останньому повернути зазначені грошові кошти позивачу.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2014р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про повернення передплати за контрактом №530517-Им від 17.05.13р. в розмірі 845 845 574,00 білоруських рублів. Зазначену вимогу відповідач отримав, про що свідчить підписи посадової особи підприємства відповідача (головного бухгалтера), яка скріплена печаткою, проте грошові кошти позивачу в розмірі 845 845 574,00 білоруських рублів відповідач не повернув, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно суми боргу.
Більш того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем також підтверджена актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2014 року, складеним між сторонами, підписаним уповноваженими особами підприємств та скріплений печатками.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За змістом статей 41, 12 - 17, 123 ГПК для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам.
За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.
В даному випадку сторони передбачили додатковою угодою до контракту №530517-им від 17.05.2013 року підсудність справи господарському суду Харківської області, також погодили застосування права України до спірних правовідносин (арк. справи 11).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно з статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Суд, дослідивши умови спірного контракту, вважає, що Контракт № 530517-Им від 17.05.2013 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 845 845 574,00 білоруських рублів заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у розмірі 15962,27 грн. за вимоги майнового характеру спору у даному разі, покладається на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Торгівельного приватного унітарного підприємства "Белуглепромкомплект", 220036, республіка Бєларусь, м. Мінськ, вул. Р. Люксембург, 143, к. 120/1, (КОД: 37549318, р/с № 3012201028001 в ЗАО "Альфа-Банк" м. Мінськ, ул. Мясникова, 70, 220030, МФО 153001270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Світло шахтаря", 61004, м. Харків, вул. Світло Шахтаря, 4/6, (КОД: 33206228, п/р № 2600801338012, банк отримувача: ПАТ "КРЕДОБАНК" Україна, м. Львів, вул. Сахарова, 78 Харківське відділення SWIFT-CODE: WUCBUA2X, Банк-корреспондент: JSC PRIORBANK, Minsk, Belarus, SWIFT-CODE: PJCBBY2X, Асс: 1702081510021) - 845 845 574,00 білоруських рублів боргу; 15962,27 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 16.06.2014 р.
Суддя Є.М. Жиляєв