ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-66/9419-2012 24.04.14
За заявою Приватного акціонерного товариства "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство"
про зміну способу і порядку виконання наказу господарського суду міста Києва, виданого 17.07.2012 р. у справі № 5011-66/9419-2012
За позовом Приватного акціонерного товариства "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву
2. Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та
реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"
про зобов'язання вчинити дії
Головуючий суддя Ломака В.С.
Судді Босий В.П.
Любченко М.О.
Представники учасників судового процесу:
від позивача (заявника): Рачинський В.А. за довіреністю № 1 від 02.02.2012 р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи-1: Чумаченко О.С. за довіреністю № 5 від 05.02.2014 р.;
від третьої особи-2: не з'явився;
від ВДВС: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії, а саме: звільнити нежиле приміщення павільйону-їдальні загальною площею 648, 0 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Світла, 9, передавши його Приватному акціонерному товариству "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство".
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. у справі № 5011-66/9419-2012 позовні вимоги було задоволено, вирішено зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (02140, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити нежиле приміщення павільйону-їдальні загальною площею 401, 7 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Світла, 9, та передати його Приватному акціонерному товариству "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство" (03110, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Уляни Громової, будинок 3, квартира 6, код ЄДРПОУ 22893286); вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02140, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство" (03110, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Уляни Громової, будинок 3, квартира 6, код ЄДРПОУ 22893286) 1 073, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.
На виконання вказаного рішення господарського суду міста Києва видано відповідний наказ № 5011-66/9419-2012.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. у справі № 5011-66/9419-2012 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2013 р. рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. у справі 5011-66/9419-2012 залишено без змін.
17.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну способу та порядку виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.07.2013 р. № 5011-66/9419-2012, відповідно до якої він просить суд змінити спосіб та порядок виконання наказу наступним чином: звільнити шляхом виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із нежилого приміщення павільйону-їдальні загальною площею 648, 0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2, та передати його Приватному акціонерному товариству "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство".
Заява обґрунтована тим, що 09.08.2013 р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Коваль Л.І. було відкрито виконавче провадження № 39390540 з виконання виданого у даній справі наказу. Під час примусового виконання рішення суду, як зазначає позивач, виникли значні труднощі, оскільки боржник не з'являється на виклики державного виконавця, не реагує на його попередження про необхідність виконання рішення суду. Відповідно до пояснень позивача державним виконавцем було притягнуто до відповідальності боржника шляхом накладення штрафу, а також передано матеріали до Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо порушення відносно боржника кримінальної справи за невиконання рішення суду, однак реально виконати по суті прийняте судом рішення державний виконавець не може, з огляду на що постала потреба у зміні способу та порядку його виконання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2014 р. вказану заяву було призначено до розгляду на 24.04.2014 р. При цьому, заявника зобов'язано надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва, виданого 17.07.2012 р. у справі № 5011-66/9419-2012.
У судове засідання 24.04.2014 р. представники відповідача, третьої особи-2 та ДВС не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство" повідомлені належним чином.
Розглянувши у судовому засіданні 24.04.2014 р. заяву позивача про зміну способу та порядку виконання наказу господарського суду міста Києва, виданого 17.07.2012 р. у справі № 5011-66/9419-2012, суд вирішив залишити її без задоволення, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2013 р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції Коваль Л.І. (далі - державний виконавець) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.07.2013 р. № 5011-66/9419-2012 Боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду - до 15.08.2013 р.
Листом від 22.01.2014 р. державний виконавець повідомив боржника про те, що у разі невиконання без поважних причин рішення суду, на нього буде накладено штраф у розмірі від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі повторно невиконання рішення суду без поважних причин - штраф у подвійному розмірі та ініційовано питання про направлення подання до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Про результати виконання державний виконавець просив повідомити письмово, з'явившись на прийом до державного виконавця 31.01.2014 р.
Листом-попередженням від 22.01.2014 р. № 997/13 державний виконавець повторно повідомив боржника про те, що за невиконання рішення суду встановлена кримінальна відповідальність.
Листом від 12.03.2014 р. за № 997/13 державний виконавець повідомила боржника про те, що примусові виконавчі дії щодо перевірки виконання рішення суду призначено на 27.03.2014 р. на 16 год. 30 хв. Про результати виконання державний виконавець просив повідомити письмово, з'явившись на прийом до державного виконавця.
Також, Листом-попередженням від 12.03.2014 р. за № 997/13 державний виконавець в черговий раз попередив боржника про те, що за невиконання рішення суду встановлена кримінальна відповідальність.
За змістом наданих заявником пояснень, рішення суду про зобов'язання звільнити приміщення відповідачем не виконано з огляду на ігнорування боржником вимог державного виконавця, у зв'язку з чим стягувач вирішив звернутись з даною заявою до суду.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 3 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» у застосуванні приписів статті 121 ГПК господарським судам необхідно мати на увазі таке.
Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.
Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі таке.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, слід відзначити, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду.
Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно не переробними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.
Водночас, оцінюючи подану заявником до суду заяву, господарський суд міста Києва відзначає, що позивачем невірно сформульовано вимоги до суду у поданій ним заяві, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості зміни порядку та способу виконання наказу господарського суду.
Так, приписи ст. 121 ГПК України надають право суду змінити спосіб та порядок виконання саме рішення, а не виконавчого документу, виданого на його виконання, яким є наказ.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивач відповідні вимоги не уточнив, проте як суд не може з власної ініціативи вийти за їх межі, - в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення поданої позивачем заяви.
Так, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 р. № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Таким чином, враховуючи визначену законодавцем процедуру зміни способу та порядку виконання саме рішення суду, а не виконавчого документу, суд відмовляє у задоволенні поданої позивачем заяви.
При цьому, позивачу роз'яснюється, що він не позбавлений права звернутись до суду у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, належним чином визначивши зміст відповідних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство" про зміну способу і порядку виконання наказу господарського суду міста Києва господарського суду міста Києва, виданого 17.07.2012 р. у справі № 5011-66/9419-2012 - залишити без задоволення.
2. Копію даної ухвали направити учасникам судового процесу.
Головуючий суддя В.С. Ломака
Судді В.П. Босий
М.О. Любченко