04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"04" червня 2014 р. Справа№ 910/2176/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Ропій Л.М.
Рябухи В.І.
За участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р.
у справі № 910/2176/14 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів"
до Приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком"
про визнання договору недійсним
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. у справі №910/2176/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірний Договір підряду не містить найменування об'єкту будівництва, прав та обов'язків сторін, умов, пов'язаних із страхуванням об'єкта будівництва, що суперечить положенням Цивільного кодексу України та Постанові Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не надав.
Ухвалою від 28.04.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 04.06.2014.
В судове засідання 04.06.2014 представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до яких ухвалу суду від 28.04.2014 уповноважений представник позивача «Сергієнко» отримав 06.05.2014, а представник відповідача «Попов» отримав 12.05.2014.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним Договору генерального підряду на капітальне будівництво № 150 від 24 листопада 2011 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Договір № 150 від 24.11.2011 не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки його сторонами не досягнуто згоди з усіх його істотних умов, зокрема, спірний договір не містить найменування об'єкту будівництва, прав та обов'язків сторін, умов, пов'язаних із страхуванням об'єкта будівництва.
У відзиві на позов відповідач вказує, що повністю виконав свої зобов'язання за спірним Договором, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2011 року між позивачем (замовником) та відповідачем (генпідрядником) укладено Договір генерального підряду на капітальне будівництво № 150.
Відповідно до п. 2.1 Договору генпідрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву об'єкта, зокрема, розширення Пісківського заводу скловиробів, цех склотари № 2, а замовник забезпечити своєчасне фінансування будівництва.
В силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 911/4858/13 від 13.02.2014 за позовом Приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" про стягнення 502 139,34 грн. за Договором №150 від 24.11.2011, позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Пісківський завод скловиробів" на користь ПрАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком" 470 830, 48 грн. - основного боргу, 25 504,70 грн. - пені, 5 804,76 грн. - 3% річних. Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.
Зазначеним рішенням встановлено факт належного виконання Відповідачем будівельно-монтажних робіт по будівництву об'єкта за Договором № 150 від 24.11.2011 та прийняття їх Позивачем.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення у даній справі дійшов висновку, що позивач, фактично ухиляючись від виконання своїх зобов'язань за Договором, просить суд визнати недійсним зазначений Договір.
Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне:
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає визнання правочину недійсним одним із способів захисту порушеного права.
Згідно з ч.2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його суттєвих умов.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Тобто, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Про вирішенні спорів про визнання договору недійсним, має встановлюватись наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Судом першої інстанції при вирішенні даного спору дійшов правомірного висновку, що Договір не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін є вільним, що відповідає вимогам, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Крім того, Договір містить права та обов'язки сторін, хоча і не виділені окремим розділом, а відсутність у Договорі умов, пов'язаних із страхуванням об'єкта будівництва не може бути кваліфіковано як невідповідність правочину вимогам законодавства, у зв'язку з викладеним доводи скаржника є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В апеляційній скарзі позивач посилається на ті самі підстави для визнання Договору недійсним, що і в позовній заяві, проте, вказані підстави досліджені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. у справі №910/2176/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/2176/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Л.О. Кондес
Судді Л.М. Ропій
В.І. Рябуха