33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"11" червня 2014 р. Справа № 918/772/14
Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза" до товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 85 106 грн. 17 коп.,
за участі представників:
позивача: Завацької О.І. за дов. від 2 квітня 2014 року № 1,
відповідача: Кучеренка О.В. (директора),
У травні 2014 року приватне акціонерне товариство "Хмельницька маслосирбаза" звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" договору від 1 січня 2013 року, останньому згідно видаткових накладних було передано у власність молочну продукцію. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 78 658 грн. 40 коп., останній, посилаючись на статті 525, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 216, 231, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" вищезазначену суму боргу, а також 4 158 грн. 47 коп. пені, 1 329 грн. 66 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 959 грн. 64 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30 травня 2014 року порушено провадження у справі № 918/772/14 та призначено її до розгляду на 11 червня 2014 року.
У призначеному судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" подав відзив на позовну заяву від 11 червня 2014 року № 11/06/1 (а.с. 40-41), в якому останнє заперечило проти задоволення позовних вимог у зв'язку з недодержанням позивачем встановленого законом порядку досудового врегулювання господарського спору, а також відсутністю у позовній заяві даних щодо індексів інфляції та розміру облікової ставки Національного Банку України у періоди, за які були нараховані та заявлені позивачем до стягнення суми компенсаційних виплат та пені.
Крім того, у даному судовому засіданні представник позивача подав заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 4 158 грн. 47 коп. пені, 1 329 грн. 66 коп. інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 959 грн. 64 коп. (а.с. 82). Вказана заява прийнята судом до розгляду.
У судовому засіданні 11 червня 2014 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням вищезазначеної зави від 11 червня 2014 року, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача визнав позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза" в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" суми основного боргу в розмірі 78 658 грн. 40 коп. Крім того, останній повідомив, що поставка спірного товару була здійснена в рамках укладеного між сторонами договору від 1 січня 2013 року, оскільки інших правочинів, крім спірного, між сторонами укладено не було.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
1 січня 2013 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" був укладений договір, за умовами якого приватне акціонерне товариство "Хмельницька маслосирбаза" зобов'язалося виготовити та поставити відповідачу партіями молочну продукцію та безалкогольні напої згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а останній, у свою чергу, - прийняти та оплатити вартість даного товару (а.с. 19-21).
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Пунктом 1.2 спірного договору передбачено, що поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної на відвантаження згідно замовлення покупця.
Відповідно до пункту 1.3 цієї угоди загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відвантаження товару.
Згідно з пунктом 3.1 договору асортимент та кількість товару погоджується сторонами у замовленні і зазначаються в накладних на відвантаження, які є невід'ємною частиною договору.
У пункті 6.1 даного правочину сторони погодили, що ціна товару зазначається у накладних на відвантаження, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 11.1 цієї угоди остання набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до моменту її повного виконання.
Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 87 510 грн. 92 коп. (у т.ч. ПДВ). Вказана поставка була здійснена за наступними видатковими накладними: від 1 жовтня 2013 року № 0000054558 на суму 17 803 грн. 72 коп., від 5 жовтня 2013 року № 0000055442 на суму 12 826 грн. 05 коп., від 8 жовтня 2013 року № 0000055881 на суму 22 026 грн. 43 коп., від 12 жовтня 2013 року № 0000056790 на суму 15 033 грн. 80 коп., а також від 15 жовтня 2013 року № 0000057231 на суму 19 820 грн. 92 коп. (а.с. 12-16). Зазначені товаророзпорядчі документи були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками даних юридичних осіб.
У судовому засіданні 11 червня 2014 року представники сторін зазначили, що будь-яких інших договорів, окрім договору від 1 січня 2013 року, між сторонами укладено не було.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що поставка товару, здійснена на підставі вищенаведених видаткових накладних, була проведена в рамках укладеного між сторонами договору від 1 січня 2013 року.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.
Відповідно до пункту 6.6 спірного правочину за угодою між сторонами оплата продукції може здійснюватися після її отримання покупцем. Строк проведення розрахунку - 21 день з дати відвантаження відповідної партії товару.
Проте всупереч умовам вищенаведеного договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару у встановлений строк виконав лише частково, заборгувавши таким чином приватному акціонерному товариству "Хмельницька маслосирбаза" 78 658 грн. 40 коп. (з урахуванням наявної у відповідача заборгованості за товар, поставлений у попередні періоди, а також проведених останнім часткових погашень суми боргу).
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором від 1 січня 2013 року, яка складає 78 658 грн. 40 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Як було зазначено вище, у судовому засіданні 11 червня 2014 року представником позивача було подано заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 4 158 грн. 47 коп. пені, 1 329 грн. 66 коп. інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 959 грн. 64 коп.
Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
За частиною 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін (частина 2 статті 78 ГПК України).
Згідно з частиною 6 статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Крім того, суд, керуючись частиною 2 статті 78 ГПК України, додатково роз'яснює позивачу правові наслідки відмови від позову, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
За пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках відмови позивача від позову господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.
Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи той факт, що відмова позивача від позовних вимог у даній справі в частині стягнення з відповідача 4 158 грн. 47 коп. пені, 1 329 грн. 66 коп. інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 959 грн. 64 коп. підписана уповноваженою на це особою, не суперечить чинному законодавству та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення даної заяви та припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача нарахованих до стягнення сум пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України.
За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.
За змістом частини 3 статті 80 ГПК України в разі припинення провадження у справі суд має вирішити питання про розподіл між сторонами господарських витрат та про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.
У той же час пунктом 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що статтею 7 вищезазначеного Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України). Однак закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини 1 цієї статті Закону, є поняттям цивільного й адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судом у здійсненні судочинства не застосовуються.
Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору, зокрема, повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 вищезазначеної статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).
Оскільки позовна вимога приватного акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза" про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 85 106 грн. 17 коп. носить майновий характер, позивач на підставі вищезазначеної статті Закону мав сплатити судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп.
Водночас з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 17 березня 2014 року № 4409 (а.с. 7) вбачається, що за подачу даної позовної заяви позивач перерахував до Державного бюджету України 1 848 грн. 12 коп. судового збору.
Відтак, переплачена сума судового збору в розмірі 21 грн. 12 коп. підлягає поверненню позивачу.
Враховуючи те, що провадження у даній справі в частині позовних вимог підлягає припиненню в зв'язку з відмовою позивача від цих вимог, суд дійшов висновку про необхідність пропорційного розподілу суми сплаченого останнім судового збору за подання до господарського суду Рівненської області цієї позовної заяви (з урахуванням повернутої позивачу суми грошових коштів у розмірі 21 грн. 12 коп.) та покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 688 грн. 58 коп. У той же час судовий збір у розмірі 138 грн. 42 коп. не підлягає поверненню приватному акціонерному товариству "Хмельницька маслосирбаза" та залишається за позивачем.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" (35431, Рівненська область, Гощанський район, село Бабин, вулиця Незалежності, будинок 9, ідентифікаційний код: 37433458) на користь приватного акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза" (29000, місто Хмельницький, вулиця Кооперативна, будинок 3, ідентифікаційний код: 00447729) 78 658 (сімдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 40 коп. основного боргу, а також 1 688 (одну тисячу шістсот вісімдесят вісім) грн. 58 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині позовних вимог приватного акціонерного товариства "Хмельницька маслосирбаза" до товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуоз ЛТД" про стягнення 4 158 грн. 47 коп. пені, 1 329 грн. 66 коп. інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 959 грн. 64 коп. припинити.
Ухвалою суду повернути приватному акціонерному товариству "Хмельницька маслосирбаза" (29000, місто Хмельницький, вулиця Кооперативна, будинок 3, ідентифікаційний код: 00447729) з Державного бюджету України 21 (двадцять одну) грн. 12 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12 червня 2014 року
Суддя Є.В. Павленко