26 травня 2014 року м. Київ К/9991/52901/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р.
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011 р.
у справі №2а/0570/5525/11
за позовом Приватного підприємства «Снабмашобсбит»
до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «Снабмашобсбит» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 23.03.2011 р. №0000122304 та №0000132304, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р. та податку на додану вартість за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Провімакс-Торг», про що складено акт від 10.03.2011 р. №199/23-411/31209384, яким встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у І кварталі 2009 р. на 14 006,00 грн.; п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2009 року на 18,00 грн. та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету на 11 205,00 грн., з яких 4 405,00 грн. за лютий 2009 року та 6 800,00 грн. за березень 2009 року.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.03.2011 р. №0000122304, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17 508,00 грн., з яких 14 006,00 грн., за основним платежем та 3 502,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000132304, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 006,00 грн., з яких 11 205,00 грн. за основним платежем та 2 801,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Провімакс-Торг» за нікчемним правочином.
Крім того, підставою для таких висновків податкового органу слугувала неможливість проведення перевірки контрагента позивача - ТОВ «Провімакс-торг», оскільки останній не знаходиться за юридичною адресою, а за даними програмного забезпечення «Бест Звіт» остання декларація з податку на прибуток подана за І півріччя 2009 року, інформація про наявність основних засобів відсутня, а з останнього поданого розрахунку комунального податку за період 2009 року вбачається, що кількість працюючих на підприємстві - одна особа.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат по господарським операціям з придбання товарів у ТОВ «Провімакс-Торг».
Так, між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» укладено договір від 16.02.2009 р. №1 про купівлю-продаж промислового устаткування та матеріалів по додатково узгодженій специфікації.
Фактичне виконання вказаного договору підтверджено податковими накладними, специфікаціями та іншими первинними бухгалтерськими документами.
За висновками податкового органу, понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаного контрагента не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне їх виконання (відсутність товарно-транспортних накладних), у зв'язку з чим відсутнє підтвердження надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання у власній господарській діяльності позивача, а отже відсутня підстава для включення вартості даних послуг до складу валових витрат та формування на їх підставі податкового кредиту.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно із нормою абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати позивача понесені в рамках здійснення господарської діяльності з ТОВ «Провімакс-Торг» є документально підтвердженими, використання придбаних товарно-матеріальних цінностей підприємством у власній господарській діяльності доведено.
З матеріалів справи вбачається, що придбаний у ТОВ Провімакс-Торг» товар, позивачем у подальшому було реалізовано ВАТ «Донецькобленерго» (договір постачання за від 16.02.2009 р. №160209-1Є1-1/09), КП «Фірма «Азовбудматеріали» (усна угода), ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат» (договір від 20.03.2009 р. №1009).
На підставі виписаних ТОВ Провімакс-Торг» податкових накладних, позивач суми податку на додану вартість, сплачені у ціні придбаного товару, включив до складу податкового кредиту за лютий 2009 року у розмірі 4 405,00 грн. та березень 2009 року - 6 800,00 грн.
Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).
Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість.
Отже, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ТОВ «Провімакс-Торг».
Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на протиправність формування складу валових витрат та податкового кредиту позивачем, у зв'язку з відсутністю у нього товарно-транспортних накладних, оскільки їх наявність чи відсутність не впливає на формування платником податку на додану вартість податкового кредиту та складу валових витрат за господарськими операціями.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що встановлення факту незнаходження контрагента за місцем реєстрації та недостатність у нього трудових, виробничих або інших ресурсів не є обставинами, які самі по собі позбавляють правового значення виданих контрагентом підприємства податкових накладних, що виключає відповідальність платника податків (позивача).
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень та наявності підстав для їх скасування.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2011 р. у справі №2а/0570/5525/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.