"04" червня 2014 р. м. Київ К/9991/17500/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 по справі №2а-2686/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобуд» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобуд» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 24.02.2009 №0000281750/0.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва 29.03.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.04.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 13, 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування », пункту 2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 №276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.06.2005 за № 843/11123, статті 8 Бюджетного кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» від 27.12.2001 №604, статей 49 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті, нарахованого згідно податкового розрахунку резидента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобуд», що виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб.
Перевіркою встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті, а саме затримку на 21 календарний день сплати податкового зобов'язання у розмірі 291000,00грн.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва складено акт від 12.02.2009 №30 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2009 №0000281750/0 року, яким позивачу визначено суму штрафу у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов'язання - 29100,00грн.
Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобуд» є податковим агентом при виплаті доходу фізичній особі нерезиденту у вигляді дивідендів за 2007 рік в розмірі 2 мільйони гривень. За наслідком виплати зазначеного доходу позивачем утримано 15% податку, що становить 300 тисяч гривень. Зазначену суму податку позивач сплатив згідно платіжного доручення від 15.05.2008 №242 з призначенням платежу «податок з доходу нерезидента».
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем своєчасно сплачено до Державного бюджету України суму податку на доход нерезидента, оскільки уточнення бюджетної класифікації за платежем не впливає на факт здійснення сплати податку.
Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується, вважає їх помилковими та передчасними з наступних підстав.
Відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
За наслідком виплати доходу фізичній особі нерезиденту у вигляді дивідендів за 2007 рік в розмірі 2 мільйони гривень Товариством з обмеженою відповідальністю «Мобуд» 01.07.2008 був поданий до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва податковий розрахунок резидента, що виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб. Граничний термін сплати такого податкового зобов'язання позивачем становить 30.07.2008.
Згідно з частиною другою статті 8 Бюджетного кодексу України з метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує пре це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів
Відповідно до частини першої статті 9 Бюджетного кодексу України - доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти.
Згідно з підпунктом 2.3 пункту 2 Порядку виконання державного бюджету по доходах, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 №13, рахунки для зарахування платежів відкриваються на балансі обласних управлінь Державної казначейства. Зазначені рахунки відкриваються відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Інструкції про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів в системі Державного казначейства України, затверджених наказом Державного казначейства Україні від 28.11.2000 №119.
Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 зазначеного Порядку платники податків сплачують платежі до бюджету через установи банків, у яких обслуговуються. Банк платника перераховує грошові кошти через СЕП НБУ на рахунки, відкриті в обласному управлінні Державного казначейства України в розрізі районів та кодів бюджетної класифікації доходів.
Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Згідно підпункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи і перекази грошових коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Таким чином, перерахування грошових коштів до відповідного бюджету здійснюється відповідно до бюджетної класифікації, тобто переказ по конкретному податку повинен здійснюватися на конкретний аналітичний рахунок на відповідний бюджетний рік, що встановлюється Законом України «Про Державний бюджет на відповідний рік».
Тобто, перерахування позивачем суми податку платіжним дорученням із зазначенням неправильного коду бюджетної класифікації свідчить про несплату ним податкового зобов'язання у встановленому порядку.
Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
В обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення від 24.02.2009 №0000281750/0 відповідач посилався на те, що грошові кошти у розмірі 300000,00грн., помилково перераховані позивачем за кодом платежу 11010700, були переведені 21.08.2008 на рахунок за кодом бюджетної класифікації 11010300 згідно листа позивача від 06.08.2008, в результаті чого узгоджене податкове зобов'язання було сплачено до бюджету з порушенням термінів, а саме із запізненням на 21 день.
Разом з тим, в порушення вимог процесуального законодавства щодо з'ясування всіх обставин у справі, судами зазначені обставини залишено поза увагою та не встановлено кількості календарних днів затримки оплати узгодженого податкового зобов'язання.
Для правильного вирішення питання щодо правомірності нарахування позивачу суми штрафу за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків необхідно встановити коли саме кошти, сплачені позивачем були переведені на відповідний рахунок бюджетної класифікації та відповідно кількість календарних днів затримки оплати.
Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Керуючись статтями 210, 222, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 по справі №2а-2686/09/2670 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв