19 травня 2014 року м. Київ К/9991/14583/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 р.
у справі №2а-13289/10/2070
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про скасування рішення,
Відкрите акціонерне товариство «Харківська муніципальна страхова компанія» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - відповідач) про скасування рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 р., позовні вимоги задоволено: скасовано рішення від 06.05.2010 р. №0000380851 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 186 815,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено перевірку страхової дільниці, розташованої за адресою: вул.О.Стасової, 17, м.Харків, що належить позивачу з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт від 16.04.2010 р. №3206/20/40/23/21186813, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення від 06.05.2010 р. №0000380851, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 199 230,00 грн.
Спірним вказане рішення є у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 186 815,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у зазначеній частині слугував висновок податкового органу про здійснення позивачем розрахункових операцій з повернення коштів у сумі 37 363,00 грн., отриманих за договорами страхування, без застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Так, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані операції, були проведені позивачем у період з 01.06.2008 р. по 01.05.2009 р., тоді як спірне рішення прийняте відповідачем 06.05.2010 р.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій застосували приписи ст.250 ГК України з посиланням на те, що з моменту вчинення виявленого порушення до прийняття податковим органом спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій пройшло більш як один рік.
З такою позицією судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно ст. 239 ГК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.
З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.238, ст.239 ГК України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.
Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» має здійснюватися саме у межах строків, встановлених ст.250 ГК України, відтак у відповідача не було правових підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача у сумі 186 815,00 грн. у період з 01.06.2008 р. по 01.05.2009 р.
З огляду на викладене, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування рішення від 06.05.2010 р. №0000380851 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 186 815,00 грн.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 р. у справі №2а-13289/10/2070 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.