26 травня 2014 року м. Київ К/9991/30673/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька, до якої приєднався Заступник прокурора Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2011 р.
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р.
у справі №2а-22887/10/0570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р., позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010 р. №000122341/0 у частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 346 518,00 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1,70 грн.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказані судові рішення у частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку з проведеною реорганізацією Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.
Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене та надані докази реорганізації відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.
Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.07.2010 р. позивач надав до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року. Рядком 25 наданої декларації позивач визначив суму бюджетного відшкодування у розмірі 423 644,00 грн. Згідно додатку до декларації за червень 2010 року сума від'ємного значення податку складається з від'ємного значення податку лютого 2009 року у сумі 353 572,00 грн., січня 2010 року - 70 072,00 грн.
У період з 12.08.2010 р. по 03.09.2010 р., відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за результатами якої було складено акт від 10.09.2010 р. № 4180/23-3/32788948.
У ході проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2009 року та січні 2010 року були встановлені порушення пп. 7.7.2 та 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Рішення платника податків про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних звітних періодів відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування.
У ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем пп. 7.7.2 пп. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині встановленого законом обмеження суми бюджетного відшкодування сумою сплаченого податку, внаслідок заявлення до відшкодування суми від'ємного значення податку по декларації за лютий 2009 року. Крім цього, як зазначено в акті перевірки, позивачем був порушений встановлений законодавством порядок бюджетного відшкодування в частині заявлення до бюджетного відшкодування суми податку в періоді, іншому, ніж наступним за періодом, в якому виникло від'ємне значення податку.
На підставі викладених в акті перевірки висновків, 17.09.2010 р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001272341/0 яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 423 644,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Так, згідно наявної в матеріалах справи податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, позитивне значення податку звітного податкового періоду складає 100 867,00 грн. (рядок 18). Рядком 23.2 податкової декларації визначений залишок від'ємного значення податку попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 524 511,00 грн. Залишок від'ємного значення податку попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті в звітному податковому періоді (рядок 24) складає 423 644,00 грн. (524511,00 грн. - 100867,00 грн.). Рядком 25.2. позивач визначив суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів у сумі 423 644,00 грн.
Згідно додатку № 2 до декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, сума залишку відємного значення попереднього податкового періоду (рядок 24 декларації) сформовано у лютому 2009 року у сумі 353 572,00 грн., у січні 2010 року - у сумі 70 072,00 грн.
У ході розгляду справи було встановлено, що податковий кредит звітного податкового періоду лютого 2009 року та січня 2010 року був сформований позивачем частково за фактом списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів та частково за фактом придбання товарів.
Факт придання товарів, отримання робіт, послуг, підтверджений наявними в матеріалах справи первинними документами, як то - видаткові накладні, акти приймання-виконання робіт (послуг), та не спростований відповідачем.
Відтак, оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування у декларації за червень 2010 року відповідає положенням пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже, скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення здійснено судовими інстанціями цілком обґрунтовано.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанції.
На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Донецька на Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.
2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.
3. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р. у справі №2а-22887/10/0570 залишити без змін.
4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.