27 травня 2014 року м. Київ К/9991/68055/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Кошіля В.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року
у справі № 2-а-10984/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергоавтоматика»
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенергоавтоматика» (далі - ТОВ «Газенергоавтоматика»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова; відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000151800/0 від 20 квітня 2010 року, № 0000141800/0 від 20 квітня 2010 року, № 0000151800/1 від 26 травня 2010 року, № 0000141800/1 від 26 травня 2010 року, № 0000151800/2 від 25 червня 2010 року, № 0000141800/2 від 25 червня 2010 року, № 0000151800/3 від 02 вересня 2010 року, № 0000141800/3 від 02 вересня 2010 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нікчемністю договору поставки № 02/07/08 від 01 липня 2008 року, укладеного між Приватною фірмою «ТТВ» та позивачем, що виключає можливість формування ТОВ «Газенергоавтоматика» даних податкового обліку за таким правочином.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ «Газенергоавтоматика» задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000151800/0 від 20 квітня 2010 року, № 0000141800/0 від 20 квітня 2010 року, № 0000151800/1 від 26 травня 2010 року, № 0000141800/1 від 26 травня 2010 року, № 0000151800/2 від 25 червня 2010 року, № 0000141800/2 від 25 червня 2010 року, № 0000151800/3 від 02 вересня 2010 року, № 0000141800/3 від 02 вересня 2010 року.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Газенергоавтоматика» з питань взаємовідносин з ПФ «ТТВ» за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1912/18/31938512 від 13 квітня 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000141800/0 від 20 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 117 118,50 грн. (78 079,00 грн. - основний платіж, 39 039,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000151800/0 від 20 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 694,80 грн. (62 463,20 грн. - основний платіж, 31 231,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000141800/1 від 26 травня 2010 року, № 0000151800/1 від 26 травня 2010 року, № 0000141800/2 від 25 червня 2010 року, № 0000151800/2 від 25 червня 2010 року, № 0000141800/3 від 02 вересня 2010 року, № 0000151800/3 від 02 вересня 2010 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при здійсненні господарських операцій з придбання обладнання у ПФ «ТТВ», з підстав безтоварності проведених операцій та, як наслідок, нікчемності договору поставки № 02/07/08 від 01 липня 2008 року, укладеного між вказаним суб'єктом господарювання та ТОВ «Газенергоавтоматика».
Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на підписання первинних документів та податкових накладних від імені контрагента невстановленою особою, позаяк директор та головний бухгалтер ПФ «ТТВ» Ценіна Белла Данилівна виїхала за кордон 19 березня 2008 року та на територію України не поверталась.
Також, на підтвердження своїх доводів відповідачем надано висновок техніко-криміналістичної експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області № 206 від 10 липня 2009 року, відповідно до якого рукописні записи в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з травня по липень 2008 року та розрахунках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з травня по липень 2008 року виконано від імені ПФ «ТТВ» ОСОБА_4, яка не є посадовою особою вказаного підприємства.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами та податковими накладним, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас певні недоліки первинних документів та податкових накладних, зокрема, їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності постачальника та, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, не можуть слугувати підставою для притягнення платника податків-покупця до відповідальності.
В свою чергу, як з'ясовано судом апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем вимірювального та електричного обладнання у ПФ «ТТВ» засвідчується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Отримане від контрагента обладнання оприбутковано позивачем на складі та, в подальшому, реалізовано третім особам з відповідною націнкою на підставі видаткових накладних.
Посилання контролюючого органу на висновок техніко-криміналістичної експертизи № 206 від 10 липня 2009 року, як на доказ неналежності первинних документів та податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано дані податкового обліку, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції з огляду на те, що предметом експертного дослідження були документи податкової звітності ПФ «ТТВ», а не первинні та розрахункові документи, складені за результатами проведених з позивачем господарських операцій.
При цьому слід враховувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податків від іншої особи.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Разом з тим, як встановлено Харківським апеляційним адміністративним судом, ДПІ у Московському районі м. Харкова не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладеного позивачем з ПФ «ТТВ» правочину є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Кошіль В.В.