"27" травня 2014 р. м. Київ К/9991/78847/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Кошіля В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року
у справі № 2а-1870/2132/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) звернувся до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - Конотопська МДПІ Сумської області; відповідач) про скасування штрафної санкції в розмірі 11 686,99 грн. та визнання недійним податкового повідомлення-рішення № 0000241710 від 31 березня 2011 року.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000241710 від 31 березня 2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року апеляційну скаргу Конотопської МДПІ Сумської області задоволено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року скасовано в частині задоволення позовних вимог. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про визнання неправомірною постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 172/17-1/НОМЕР_2 від 24 березня 2011 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000241710 від 31 березня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11 686,99 грн. (11 686,99 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Декрет № 13-92) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, вартості товару, придбаного у Приватної фірми «Свіфт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні дистриб'юторські системи», Приватного підприємства «Баядера», Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-СВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лодіс-Суми», Сумської філії Закритого акціонерного товариства «Вікторія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд», Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія».
Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на непідтвердження понесених витрат належним чином оформленими розрахунковими документами, а саме - касовими чеками з огляду на відсутність у них обов'язкових реквізитів, визначених Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) та Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, (далі - Положення).
Скасовуючи постанову суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на підтвердження понесення витрат - сплати коштів за придбаний товар платник податку повинен надати касові чеки або інші розрахункові документи, які містять всі обов'язкові реквізити, передбачені Положенням, а відсутність таких документів, з урахуванням правила підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), позбавляє позивача права включати понесені витрати до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів.
Колегія суддів не може погодитись із вказаними доводами суду апеляційної інстанції, зважаючи на таке.
Згідно із статтею 13 Декрету № 13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом № 334/94-ВР.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.
Як встановлено, зокрема, судом першої інстанції, в охоплений перевіркою період позивачем придбано алкогольні напої та тютюнові вироби у ПФ «Свіфт», ТОВ «Універсальні дистриб'юторські системи», ПП «Баядера», ТОВ «Темп-СВ», ТОВ «Лодіс-Суми», СФ ЗАТ «Вікторія», ТОВ «Авант Трейд», СФ ТОВ «Кримська водочна компанія», що засвідчується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, розрахунковими документами, податковими накладними, актами звірки взаєморозрахунків, листами контрагентів, що контролюючим органом не заперечується, як і не заперечується, що понесені підприємцем витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю (одним з основних видів діяльності ФОП ОСОБА_3 є роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами), а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
При цьому слід враховувати, що згідно із статтею 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Статтею 8 Закону № 265/95-ВР передбачено, що форма та зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Пунктом 3.2 розділу 3 Положення визначено обов'язкові реквізити касового чека.
Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
Водночас недоліки розрахункового документа не прирівняно в Положенні до відсутності такого документа.
А відтак, оскільки, спірні розрахункові документи дають можливість ідентифікувати осіб, які здійснювали розрахунки, а також підтверджують виконання розрахункових операцій, доводи податкового органу, підтримані Харківським апеляційним адміністративним судом, про непідтвердження сформованих позивачем витрат відповідними розрахунковими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, слід визнати необґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Кошіль В.В.