08 квітня 2014 року м. Київ К-1633/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Костенка М.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009 у справі № А 27/295
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.І.О. - Трейдер Інтернаціонал"
до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Товариство звернулось до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.06.2006 № 0001572301/1 в частині визначення позивачеві фінансових санкцій з податку на прибуток у розмірі 44 450,00 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що передумовою визначення фінансових санкцій відповідно до оспорюваного податкового повідомлення - рішення, прийнятого за результатами адміністративного оскарження, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 21.03.2006 та акті від 25.05.2006, про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.7 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що підприємством двічі проведено уточнення самостійно виявленої помилки 2003 року, а саме, позивачем у рядок "Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів" декларації з податку на прибуток за 2004 рік повторно включено раніше уточнену самостійно виявлену помилку в сумі 183,5 тис. грн., що призвело до заниження податку на прибуток, та у декларації з податку на прибуток за І квартал 2005 року безпідставно включено до скоригованих валових витрат суми самостійно виявлених помилок, які були виправлені підприємством внаслідок наданих уточнюючих розрахунків у 2004 році.
Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми інстанціями, суть спірних правовідносин у цій справі полягає у порядку виправлення самостійно виявлених помилок, допущених у минулих звітних періодах при розрахунку податку на прибуток, та відображення таких помилок у податковій звітності.
Порядок виправлення самостійно виявлених помилок, допущених у минулих звітних періодах при розрахунку податку на прибуток, установлено пп. 5.1, 17.2 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та п. 2 Порядку № 143. Згідно з цими нормами помилку може бути виправлено одним із таких способів: через уточнюючий розрахунок, через поточну декларацію, через нову декларацію (якщо помилку виявлено до закінчення граничного строку подання декларації).
У відповідності до цих норм позивачем було використано право на виправлення помилки, допущеної у податковій звітності 2003 року. В уточнюючому розрахунку за формою, даною в додатку до Порядку № 143, податного Товариством з однією метою - встигнути заявити про виявлену помилку до початку перевірки податкового органу, внаслідок виявленої помилки щодо заниження валового доходу, сума знайденої помилки була відображена в рядку 1, а занижені валові витрати - в рядку 2. Працівниками податкового органу до картки особового рахунка платника дані уточнюючого розрахунку були занесена за датою подання уточнюючого розрахунку -22.09.2004, внаслідок чого станом на цю дату виникла переплата у сумі 45,9 тис. грн. У зв'язку з тим, що декларація про прибуток передбачає відображення в ній даних наростаючим підсумком з початку року, при складанні декларації за поточний період дані за рядками відображаються з урахуванням виправлень, показаних в уточнюючому розрахунку. Товариство, яке самостійно знайшло помилки при визначенні валового доходу та валових витрат у попередніх звітних періодах (2003 року), відобразило суми раніше занижених показників декларацій (валових витрат) у складі валового валових витрат (рядок 05.2) податкового періоду за 2004 рік. З тих же підстав (декларування даних у декларації наростаючим підсумком) та з огляду на те, що у декількох звітних періодів 2003 року, в яких було виявлено помилки, Товариство мало збитки, які були відображені у декларації 2004 року в рядку 05.2, балансові збитки у сумі 172,4 тис. грн. не погашені протягом 2004 року відповідно до п. 11 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 24.12.2002 № 349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" були враховані платником податку у декларації за І квартал 2005 року у зменшення об'єкта оподаткування наступних податкових періодів.
Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість твердження податкового органу щодо проведення Товариством подвійного уточнення самостійно виявленої помилки.
Крім того, судовим рішенням першої інстанції від 08.12.2006 для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтв, техніки, ремесла тощо, відповідно до ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України було призначено судово-економічну експертизу, за результатами якої було надано висновок, яким висновки податкового органу щодо подвійного декларування Товариством валових документально не підтверджуються. Підстав не довіряти висновкам даної експертизи немає.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009 у справі № А 27/295 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
М.І. Костенко