"28" травня 2014 р. м. Київ К/9991/37641/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступника державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва)
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012
у справі № 2а-7550/11/2670
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал України" (далі - Товариство)
до ДПІ
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У травні 2011 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 № 0000612201/0, згідно з яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 570 747 грн. (у тому числі 379 394 грн. за основним платежем та 191 353 грн. за штрафними санкціями).
Постановою названого суду від 20.07.2011 у позові відмовлено з тих мотивів, що у зв'язку із скасуванням реєстрації випуску акцій та зупинення їх обігу витрати на придбання таких акцій не підлягають врахуванню в окремому обліку Товариства.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.
У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що спірні акції відповідали ознакам цінних паперів на момент їх купівлі позивачем, а тому витрати на їх придбання були цілком правомірно враховані в окремому обліку Товариства.
Посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду нормам чинного податкового законодавства та дійсним обставинам справи, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.
Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.11.2005 по 30.06.2010, оформленої актом від 22.12.2010 № 1052/1-22-10-33152597.
Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, що за договором купівлі-продажу від 30.12.2004 № Т41-2/04 позивач придбав у товариства з обмеженою відповідальністю «Український брокерський дім» акції відкритого акціонерного товариства «Фабрика технічної кераміки» (далі - ВАТ «Фабрика технічної кераміки») загальною вартістю 9 998 000 грн. В подальшому частину цих акцій було продано позивачем на суму 150 000 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2007 у справі № А8/460-07 визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ВАТ «Фабрика технічної кераміки», установчі та реєстраційні документи цього товариства, а також реєстрацію випуску його акцій та свідоцтво про реєстрацію такого випуску. Розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.12.2007 № 137-3 було зупинено обіг акцій ВАТ «Фабрика технічної кераміки», а розпорядженням від 27.01.2010 № 14С-А - скасовано реєстрацію випуску акцій та анульовано свідоцтво про таку реєстрацію.
Наведені обставини були розцінені контролюючим органом як такі, що виключають правомірність відображення в окремому податковому обліку позивача збитку від операцій з купівлі-продажу спірних акцій.
Відповідно до підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Під терміном "витрати", згідно підпункту 7.6.3 цієї статті, слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.
До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. (підпункт 7.6.4 пункту 7.6 ст.7 Закону № 334/94-ВР).
Частиною першою статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери визначено як документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з проспектом їх емісії (за емісійними цінними паперами), а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
За визначенням частини першої статті 6 цього Закону акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.
Положення пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо окремого податкового обліку фінансових результатів з цінними паперами регулюють порядок обліку саме операцій з цінними паперами в розумінні статей 3 та 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». При цьому однією з основних характерних ознак акції як цінного паперу є посвідчення майнових та немайнових прав його власника - акціонера відносно емітента акцій, що, у свою чергу, передбачає наявність певного обсягу прав і обов'язків у цієї особи. Зокрема, економіко-правове значення акції полягає у забезпеченні отриманні її держателем прибутку (зокрема, у вигляді дивіденду).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.
Аналогічна за змістом норма міститься в абзаці другому частини другої статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Отже, у випадках припинення акціонерного товариства судовим рішенням з підстав допущених при його створенні порушень, які неможливо усунути, зокрема, у випадку фіктивного підприємництва, акції, емітовані таким товариством, не є пайовим цінним папером, оскільки не засвідчують корпоративні права їх власника, адже такі права фактично і не виникали.
А відтак у даному разі для того, що дійти обґрунтованого висновку про правомірність (або протиправність) обліку позивачем фінансового результату операцій з придбання та продажу акцій ВАТ «Фабрика технічної кераміки» в порядку пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» судам слід було встановити, які саме обставини стали підставою для прийняття судом рішення про припинення юридичної особи цього емітента та визнання недійсною реєстрації випуску його акцій і свідоцтва про таку реєстрацію.
Лише за наслідками з'ясування вказаної обставини суди могли перевірити і наявність у спірних акцій ознак цінного паперу та, відповідно, їх можливість виступати об'єктом цивільного обороту на момент їх придбання Товариством.
Однак вказані обставини, які входять до предмета доказування у справі, судами досліджені не були, що позбавляє касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень.
Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, то прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно достеменно встановити викладені в цій ухвалі обставини і за наслідками встановленого правильно застосувати норми матеріального права і прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.
2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі № 2а-7550/11/2670 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько