Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
11 червня 2014 р. № 820/8192/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Східного казенного підприємства пробірного контролю про стягнення санкцій та пені, -
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Східного казенного підприємства пробірного контролю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені працевлаштування інвалідів у сумі 60395,16 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (на далі -Закон) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно звіту відповідача за 2013 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2013 році становила 62 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2 осіб, тоді як чисельність фактично працюючих інвалідів - 1 особа. Крім того, Харківським міським центром зайнятості направлялись інваліди для працевлаштування, проте відповідачем було відмовлено у прийнятті вказаних інвалідів. Відповідач за не зайняті робочі місця інвалідами повинен був сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 60395,16 грн. У зв'язку із чим просив позов задовольнити.
В судове засідання 11.06.2014 року представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач, Східне казенне підприємство пробірного контролю, у судове засідання 11.06.2014 року не прибув, проте, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, а також письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що на думку відповідача, обов'язок особи, яка використовує найману працю по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується її обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. Згідно з даними статистичного звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік середньооблікова чисельність працюючих у відповідача за звітний період склала 62 особи, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 1 особа. Відповідачем протягом 2013 року на вимогу постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року направляв звіти по формі №3-ПН до Харківського міського центру зайнятості звіти про наявність вакантних робочих місць на підприємстві. Таким чином, відповідач, керуючись Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вжив всі передбачені діючим законодавством заходи щодо працевлаштування інвалідів на підприємство та відсутні підстави для застосування до нього санкцій. У зв'язку із чим, просив у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи, що представники надали обґрунтування своєї позиції по справі в судовому засіданні 28.05.2014 року, та те, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на положення ч. 6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всі наявні та допустимі докази суд дійшов висновку про те, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Частиною 3 ст.20 вищевказаного Закону визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ст. 18 Закону України №875-XII від 21.03.1991 року забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Так, відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом державного комітету статистики №420 від 19.12.05 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості (в редакції чинній до 31.05.2013 року).
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та порядку її подання (чинний з 31.05.2013 року ).
Згідно форми № 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2013 рік, що наданий ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників складу підприємства у 2013 році становила 62 особи. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників фактично працюючих на підприємстві становить 1 осіб, а також кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2 особи.
Також, судом встановлено, що на адресу Харківського міського центру зайнятості відповідачем вчасно направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій. Так, вказаними звітами підприємство інформувало орган державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Викладене вище свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Крім того, з 06.08.2013 року на підприємстві працює два інваліди, що підтверджується копіями трудових книжок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та штатним розписом Східного Казенного підприємства пробірного контролю.
Щодо посилань позивача на те, що Харківським міським центром зайнятості у 2013 році було направлено для працевлаштування на Східне Казенне підприємство пробірного контролю два інваліди - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та відповідачем відмовлено їм у працевлаштуванні суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Харківським міським центром зайнятості до Східного Казенного підприємства пробірного контролю було направлено для працевлаштування ОСОБА_3, проте підприємством було відмовлено у працевлаштуванні оскільки, вказана особа не відповідає вимогам на посаду хіміка-аналітика, у зв'язку із недостатністю досвіду роботи, оскільки з відповідно до наданих звітів за формою 3-ПН про наявність вакансій, однією з вимог до вакансії хіміка-аналітика - наявність стажу роботи за професією на посаді 2 роки. Проте, як вбачається із трудової книжки у ОСОБА_3 відсутній вказаний стаж роботи
Також, Харківським міським центром зайнятості до Східного Казенного підприємства пробірного контролю було направлено для працевлаштування ОСОБА_4, проте підприємством відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку із тим, що вказана особа не відповідає вимогам на посаду експерта з пробірного контролю.
Як вбачається із диплому про вищу освіту серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 отримав кваліфікацію фахівця зі стандартизації, сертифікації та якості у Національному фармацевтичному університеті. Проте, вказана кваліфікацію не відповідає вимогам, що необхідні для виконання роботи на посаді експерта з пробірного контролю, оскільки ОСОБА_4 закінчив Національний фармацевтичний університет, а відповідно до статуту Східного Казенного підприємства пробірного контролю основною діяльністю підприємства є технічні випробування та дослідження дорогоцінних металів, виробів з них та металів, що містять дорогоцінний метал. Таким чином, за кваліфікацією ОСОБА_4 не відповідає вимогам на посаду експерта з пробірного контролю.
Згідно ч.1 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів. А посилання позивача на те, що відповдіачем було відмовлено у працевлаштуванні двом особам-інвалідам є необгрунтованими, оскільки ці особи не відповідали основним вимогам до претендента на вакансію, які були зазначені у відповідних звітах, направлених протягом 2013р. центру зайнятості.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Східного казенного підприємства пробірного контролю про стягнення санкцій та пені - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.О. Чудних