05 березня 2014 рокусправа № 185/4077/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.
за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2013 року у справі №185/4077/13-а
за позовом ОСОБА_1
до заявник клопотання про перегляд за нововиявленими обставинами про Заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Гідзули Сергія Олександровича Акціонерний комерційний банк «ТРАНСБАНК» визнання дій неправомірними та скасування акту опису та арешту майна,-
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2013 року у справі №185/4077/13-а заяву Акціонерного комерційного банку «ТРАНСБАНК» про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами задоволено частково. Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до заступника начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Гідзули Сергія Олександровича (далі по тексту - відповідач) про визнання дій неправомірними та скасування акту опису та арешту майна скасовано. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до заступника начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Гідзули Сергія Олександровича про визнання дій неправомірними та скасування акту опису та арешту майна відмовлено. В задоволенні іншої частини заяви - відмовлено. (суддя - Юдіна С.Г.) (а.с.170-172)
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що дії державного виконавця щодо складання акту опису та арешту майна були вчинені відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця.
Позивач - ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2013 року у справі №185/4077/13-а і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. (а.с.177-180)
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що постанова судом першої інстанції прийнята без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, нормам чинного законодавства.
Відповідач та заявник клопотання про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2013 року у справі №185/4077/13-а скасувати і направити справу на новий розгляд.
Відповідно до статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що постановою Павлоградського міськрайонного суду від 24 листопада 2011 року у справі № 2-а-4816/11 позовні вимоги ОСОБА_1 до заступника начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Гідзули Сергія Олександровича про визнання дій неправомірними та скасування акту опису та арешту майна задоволено повністю; визнано протиправними дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Гідзули Сергія Олександровича щодо складення опису від 24.05.2011 року та накладання арешту на майно; скасовано акт опису та арешту майна від 24.05.2011 року (оригінал : серія АА№ 440172) від 28.12.2009 про накладення арешту на майно, а саме: на будівлі та споруди Павлоградської спецбази за адресую м. Павлоград АДРЕСА_2, які складаються з споруд № А - 1 , 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 та належить ? частина ОСОБА_1 на праві власності.
22 червня 2012 року на адресу Павлгоградського міськрайонного суду надійшла заява за вх. № 24069 Акціонерного комерційного банка «ТРАНСБАНК» про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.
Підставою для прийняття постанови Павлоградського міськрайонного суду від 24 листопада 2011 року стало рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2010 року відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та на ? частину Павлоградської спецбази, яка складається з будівель та споруд по АДРЕСА_2 Павлограда Дніпропетровської області; визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та на ? частину Павлоградської спецбази, яка складається з будівель та споруд по АДРЕСА_2 Павлограда Дніпропетровської області.
Відповідно до матеріалів справи рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2010 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, що 06 березня 2007 року між АКБ «ТРАНСБАНК» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 06/03/07 МКГ, згідно з п. 2.1.6 договору АКБ «ТРАНСБАНК» в забезпечення виконання зобов'язань за договором приймає виробничу базу за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, АДРЕСА_1 . На останньому аркуші договору міститься відмітка про те, що ОСОБА_1, зі змістом кредитного договору ознайомлений, дає згоду на його укладання, та заявляє, що даний договір укладається в інтересах сім'ї, про що свідчить його особистий підпис.
Крім того, 06 березня 2007 року між АКБ «ТРАНСБАНК» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 06/03/07 МКЗ, відповідно до п. 1.1 якого ОСОБА_3 передає в іпотеку АКБ «ТРАНСБАНК» нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська області, м. Павлоград, АДРЕСА_1, що є забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором. Тобто, виробничу базу, розташовану за адресою: Дніпропетровська області, м. Павлоград, АДРЕСА_1, яка є предметом сумісного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_3, було передано в іпотеку АКБ «ТРАНСБАНК».
19 лютого 2009 року державним нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: виробничу базу, розташовану за адресою Дніпропетровська області , м. Павлоград, АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3
08 квітня 2011 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Гідзулою С. О. на підставі виконавчого напису № 2-192 від 19.02.2009 року було відкрито виконавче провадження.
24 травня 2011 року відповідачем складено акт опису та арешту майна ОСОБА_3, а саме: будівель та споруд Павлоградської спецбази за адресою м. Павлоград, АДРЕСА_1.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Законом України «Про виконавче провадження»; Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про нотаріат», «Про державну виконавчу службу».
За правилами статті 33 Закону України «Про іпотеку» підставами для звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172, із змінами та доповненнями.
Згідно норм статті 90 Закону України «Про нотаріат»стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу»виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Статтею 2 Закону України «Про державну виконавчу службу»визначено, що правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
Пунктом 4 ст. З Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що виконавчий напис є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Крім того, відповідно до ч. 5, 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, виплат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Виходячи з викладених правових норм та обставин справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що дії державного виконавця щодо складання акту опису та арешту майна були вчинені відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволені позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 29 липня 2013 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області суду від 29 липня 2013 року у справі №185/4077/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено - 11 березня 2014 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: Л.М. Нагорна