Справа № 815/1778/14
02 червня 2014 року
13 год. 02 хв.
У залі судових засідань № 31
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Балан Я.В.
при секретарі судового засідання - Гречаній Ю.Г.
за участю сторін:
представник позивача - Куклін А.О. (за довіреністю)
представник позивача - Козлюк О.С. (за довіреністю)
представник відповідача - Бутрик А.О. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів» (код ЄДРПОУ 30587524) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0006011502 від 30.10.2013 року про визначення штрафу у сумі 75 141 грн. 48 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, № 0006021502 від 30.10.203 року про визначення штрафу у сумі 20 576 грн. 44 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та № 0006031502 від 30.10.203 року про визначення штрафу у сумі 1 000 грн. 00 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовом звернулось Комунальне підприємство «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів» (надалі - КП «ЗКБ при УЗР») до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоході в Одеській області) про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0006011502 від 30.10.2013 року про визначення штрафу у сумі 75 141 грн. 48 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, № 0006021502 від 30.10.203 року про визначення штрафу у сумі 20 576 грн. 44 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та № 0006031502 від 30.10.203 року про визначення штрафу у сумі 1 000 грн. 00 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення № 0006031502 від 30.10.203 року прийнято з порушенням ст.ст. 110, 111, 113 та 116 Податкового кодексу України, оскільки вказана сума штрафу також включена до суми штрафу, нарахованої позивачу згідно податкового повідомлення-рішення № 0006011502 від 30.10.2013 року. Щодо визначення штрафу за порушення граничних строків сплати грошових зобов'язань згідно податкового повідомлення-рішення № 0006021502 від 30.10.2013 року, позивач зазначає, що суму штрафу у розмірі 10% нараховано за прострочення сплати визначених зобов'язань відповідно до декларацій вказаних у додатках до акту є неправомірним, оскільки визначена згідно вказаних у додатку до акту перевірки № 2 декларацій, суми визначених у деклараціях з податку на додану вартість частково погашались позивачем у передбачені Податковим кодексом України терміни. Таким чином, під час розрахунку податковим органом суми штрафу позивачу, було допущено численних неточностей, у зв'язку із чим, неправомірно визначено загальні суми штрафу за порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість, з урахуванням чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення та просили суд позов задовольнити з підстав, викладених у адміністративного позові та додаткових письмових позивача (аркуші справи 4-15, 134-139).
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважав його необґрунтованим мотивуючи тим, що відповідачем у ході проведення перевірки на предмет порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість КП «ЗКБ при УЗР» контролюючим органом встановлено факт несвоєчасного подання платіжних доручень до установи банку на сплату податку на додану вартість згідно податкових декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків, у зв'язку із чим прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про зобов'язання підприємства сплатити визначені суми штрафу згідно додатків №№ 1, 2 до акту перевірки за допущені порушення ст. 57 Податкового кодексу України. суми штрафу вказані у податкових повідомленнях-рішеннях були розраховані відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України. Доводи позивача про своєчасне погашення боргу, який виник у зв'язку із несплатою самостійно визначених у податкових деклараціях зобов'язань з податку на додану вартість не заслуговують на увагу, оскільки під час сплати позивачем податкових зобов'язань, у першу чергу кошти зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. Вказані обставини, під час погашення податкового боргу позивачем не приймались до уваги, у зв'язку із чим, станом на час подання нових податкових декларацій, у позивача існував борг за попередніми деклараціями. Крім того, підприємством також не враховувались суми штрафів та пені, які нараховувались за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань. Вказані обставини підтверджені даними облікових карток платника податку на додану вартість КП «ЗКб при УЗР», у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, з підстав, викладених у запереченнях та додаткових поясненнях до заперечень (аркуші справи 117-118, 196-197).
Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, а також докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2013 року службовою особою відповідача проведено камеральну перевірку на предмет порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 581/15-02 (аркуш справи 20-22).
Вказаним актом зафіксовано факт несвоєчасного подання платіжного доручення до установи банку на сплату податку на додану вартість згідно декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків та зобов'язано сплатити штраф в термін більше 30 календарних днів за ставкою 20% у розмірі 75 141 грн. 48 коп. та у термін до 30 календарних днів за ставкою 10% у розмірі 21 076 грн. 44 коп.
Відповідно до вказаного акту, позивачем порушено термін сплати податкового зобов'язання та фактично сплачено пізніше встановленого законодавством терміну, що суперечить п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. у зв'язку із чим, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, до підприємства застосовано штрафні санкції.
На підставі вказаного акту, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0006011502 від 30.10.2013 року, згідно якого, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, позивача зобов'язано сплатити суму штрафу у розмірі 20% суми узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, сплаченого з затримкою, у розмірі 75 141 грн. 48 коп. (аркуш справи 17);
№ 0006021502 від 30.10.2013 року, згідно якого, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, позивача зобов'язано сплатити суму штрафу у розмірі 10% суми узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, сплаченого з затримкою, у розмірі 20 576 грн. 44 коп. (аркуш справи 18);
№ 0006031502 від 30.10.2013 року, згідно якого, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, позивача зобов'язано сплатити суму штрафу у розмірі 20% суми узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість, сплаченого з затримкою, у розмірі 1 000 грн. 00 коп. (аркуш справи 19).
Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішення, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів в Одеській області та до Міністерства доходів і зборів України (аркуші справи 66-79, 83-96).
Рішенням ГУ Міндоходів в Одеській області № 100/10/15-32-10-02-07 від 16.01.2014 року про результати розгляду первинних скарг, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення (аркуші справи 80-82).
Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 3218/6/99-99-10-01-02-15 від 19.02.2014 року про результати розгляду скарг, оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вищезазначене рішення ГУ Міндоходів в Одеській області залишено без змін, а скарги без задоволення (аркуші справи 97-98).
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що згідно додатку № 1 до акту перевірки розраховано штрафних санкцій за ставкою 20% у загальному розмірі 75 141 грн. 48 коп. на підставі акту перевірки, відповідно до вказаного у додатку № 1 до акту розрахунку, позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення № 0006011502 на суму штрафу 75 141 грн. 48 коп., яка відповідає даним вказаного додатку. Проте, на підставі того ж самого акту перевірки та додатку, податковим органом прийнято ще одне податкове повідомлення-рішення № 0006031502, у відповідності до якого підприємству визначено ще один штраф у розмірі 1000 грн. 00 коп. - 20 % за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 000 грн. 00 коп. Проте, штраф за зазначену затримку у 35 календарних днів вже міститься у рядку 13 додатку № 1 до акту перевірки та контролюючий орган вже врахував вказану суму у податковому повідомленні-рішенні № 0006011502 на загальну суму 75 141 грн. 48 коп. Таким чином. вказані податкові повідомлення-рішення містять суми штрафних санкцій, розраховані за одне й те ж саме порушення, зокрема у зв'язку із чим підлягають скасування. Крім того, при розрахунку штрафних санкцій згідно додатку № 1 до акут податковим органом було допущено ряд неточностей, які призвело до невірного визначення позивачу зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на додану вартість. Щодо додатку № 2 до акту перевірки, згідно якого підприємству розраховано штрафні санкції у розмірі 10% суми грошового зобов'язання, сплаченого із затримкою до 30 календарних днів також допущено ряд неточностей щодо дат здійснення перерахунків до бюджету у рахунок сплати узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість, що у свою чергу призвело до невірного розрахунку штрафу.
Представник відповідача зазначив, що у ході проведення перевірки відповідачем встановлено несвоєчасна сплата податкових зобов'язань за поданими деклараціями з податку на додану вартість та уточнюючими розрахунками, а саме простроченням більш ніж 30 календарних днів на загальну суму сплаченого зобов'язання 375 707 грн. 40 коп., та з затримкою сплати до 30 календарних днів на загальну суму сплаченого зобов'язання 210 764 грн. 40 коп. Так, визначене позивачем податкове зобов'язання по декларації № 9022869130 від 22.04.2013 року на загальну суму 71 860 грн. 00 коп., термін сплати якої закінчився 30.04.2013 року - підприємством погашено у повному обсязі 31.05.2013 року, тобто із затримкою більше ніж 30 календарних днів.
З матеріалів справи вбачається, що за період листопад 2011 - жовтень 2013 року КП «ЗКБ при УЗР» до ДПІ у Київському районі м. Одеси подано ряд податкових декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків, зокрема, за якими встановлено порушення, згідно додатків № 1, 2 до акту перевірки (аркуші справи 21, 22, 177, 195).
Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового Кодексу України № 2755-VII від 02.12.2010 року (надалі - Податковий Кодекс) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суми податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків, згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідальність за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового Кодексу України, яким передбачено, зокрема, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за днем строку сплати суми грошового зобов'язання та 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.
На підставі вищезазначеної норми Податкового кодексу України, відповідачем до КП «ЗКБ при УЗР» застосовано штрафні санкції у розмірі 20% за порушення строків сплати грошових зобов'язань, самостійно визначених платником у податкових деклараціях з податку на прибуток, згідно додатків № 1, 2 до акту перевірки у загальному розмірі 375 707 грн. 40 коп. за затримку на 193, 177, 85, 74, 68, 56, 55, 50, тощо днів, а також самостійно визначеного платником податку зобов'язання у розмірі 5 000 грн. 00 коп. за затримку на 35 днів.
Крім того, за затримку погашення самостійно визначеного грошового зобов'язання у загальному розмірі 205 764 грн. 44 коп. до 30 календарних днів (4, 5, 18, тощо) до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 576 грн. 44 коп. (10% від самостійно визначеного платником погашеного із затримкою зобов'язання).
З матеріалів справи вбачається, що протягом 2011 - 2013 років позивачем сплачувались визначені ним у податкових деклараціях суми узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість на підтвердження чого в матеріалах справи містяться платіжні доручення, які на думку позивача підтверджують своєчасну сплату самостійно визначених грошових зобов'язань згідно поданих до контролюючого органу податкових декларацій (аркуші справи 27-31, 52, 47-54, 61, 156-159, 166-176, 182-185, 193, 194).
Дослідивши надані позивачем платіжні доручення, з урахуванням даних облікових карток платника податку на додану вартість КП «ЗКБ при УЗР», суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності застосування до підприємства штрафних санкцій, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки розраховані суми штрафних санкцій у ході проведення перевірки підтверджуються даними облікових карток платника, які фіксують дати та розміри нарахувань та сплати, що здійснюються підприємством (аркуші справи 198-240).
Так, зокрема, 19.01.2012 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість, згідно якої загальна сума податку яка підлягає сплаті до бюджету задекларовано у розмірі 22 563 грн. 00 коп. Строк сплати за даною декларацією спливав 30.01.2012 року.
У зв'язку із тим, що згідно даних облікових карток підприємства, у позивача вже існував податковий борг на момент подання вказаної декларації у розмірі 11 851 грн. 32 коп., заборгованість по вказаній декларації у повному обсязі було погашено 23.02.2012 року згідно платіжного доручення № 123.
Таким чином твердження позивача про те, що ним було своєчасно сплачено визначені підприємством суми узгодженого зобов'язання відповідно до вказаної декларації на підставі платіжних доручень № 99 від 17.02.2012 року та № 123 від 23.02.2012 року з переплатою у сумі 150 грн. 00 коп. є хибним, оскільки заборгованість, яка існувала до 19.01.2012 року була погашена відповідно до платіжних документів № 51 від 31.01.2012 року у розмірі 5 000 грн., № 73 від 03.02.2012 року у розмірі 1 873 грн. 74 коп. та № 82 від 10.02.2012 року у розмірі 5 100 грн., з яких у погашення основної заборгованості було зараховано 4 977 грн. 58 коп. та у погашення пені, нарахованої після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання у сумі 22 грн. 42 коп.
Далі за платіжними дорученнями № 82 від 10.02.2012 року у розмірі 100 гр. 00 коп., які залишились від загальної суми сплати було частково погашено грошове зобов'язання за декларацією № 9014044659 від 19.01.2012 року, в результаті чого застосовано 10% штрафних санкцій у розмірі 10 грн. 00 коп. за прострочення сплати на 11 днів; № 99 від 17.02.2012 року на суму 5 563 грн. 00 коп., в результаті чого до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% від сплаченої суми із затримкою 18 днів у розмірі 556 грн. 30 коп.; № 123 від 23.02.2012 року у розмірі 17 150 грн., з яких у рахунок погашення податкового боргу за вказаною декларацією зараховано 16 900 грн. 00 коп., залишок коштів за вказаним платіжним дорученням надійшов у погашення суми пені за прострочення сплати податкового боргу. З урахуванням зазначеного, станом на 23.02.2012 року, згідно облікових даних платника, у підприємства існувала переплата у розмірі 33 грн. 59 коп.
З наведеного вбачається, що за прострочення сплати податкового боргу, відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, КП «ЗКБ при УЗР» нараховувалась пеня на суму кожної сплати податкового боргу із затримкою.
Аналогічно викладеному, відповідачем було розраховано штрафні санкції щодо інших зобов'язань платника згідно поданих декларацій з податку на додану вартість, наведених у додатках № 1, 2 до акту перевірки та за прострочення сплати нараховувалась пеня, яка позивачем під час сплати боргу врахована не була.
Виходячи з наведеного, а також згідно з даними зворотного боку облікової картки платника податків - позивача на момент сплати останнім заборгованості з податку на додану вартість та надходження вищезазначених коштів існували несплачені суми грошових зобов'язань, самостійно визначені у податкових деклараціях, з урахуванням штрафних санкцій та пені. Враховуючи наявну у позивача суму податкового боргу, відповідач здійснював зарахування коштів, сплачених згідно з наведеним платіжними дорученнями в рахунок погашення наявного податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, незважаючи на призначення платежу, визначене платником податків.
Згідно з п. 87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналіз наведених положень Кодексу дає підстави вважати, що після набрання чинності Податковим кодексом України, тобто після 01.01.2011 року, податковий орган наділений обов'язком зараховувати кошти платника податків в рахунок погашення наявного у останнього податкового боргу, при чому такий обов'язок суб'єкта владних повноважень не обумовлений періодом виникнення податкового боргу: до чи після дати набрання Податковим кодексом України чинності.
За викладених обставин, враховуючи факт наявності у платника податків податкового боргу на момент сплати переліченими вище платіжними дорученнями, що підтверджується даними зворотного боку облікової картки позивача, суд дійшов висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо зарахування поточних коштів в рахунок податкового боргу, який виник раніше, з урахуванням штрафних санкцій та пені.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Таким чином, оскільки при поданні інших податкових декларації у позивача вже існувала заборгованість, суми, які сплачувались підприємством, зараховувались спочатку у погашення вже існуючого боргу, а потім у погашення зобов'язань за наступними деклараціями.
Щодо твердження позивача про те, що податкове повідомлення-рішення № 0006011502 містить суму штрафу у розмірі 1 000 грн. 00 коп. за порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 5 000 грн. 00 коп., яка також вказана у податковому повідомленні-рішенні № 0006031502, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно наявного в матеріалах справи додатку № 1 до акту перевірки - розрахунок штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань позивача більше ніж 30 календарних днів вбачається, що штрафні санкції у розмірі 1 000 грн. 00 коп. (20% від 5 000 грн. 00 коп.) нараховано двічі: згідно податкової декларації № 9012828813 від 19.03.2012 року та № 9012686252 від 19.02.2011 року (рядки 13 та 14 додатку № 1). Дослідивши вказаний розрахунок та податкові повідомлення-рішення № 0006011502 та № 0006031502, суд встановив, що визначені суми штрафних санкцій у рядка 13 та 14 вказаного додатку розраховані за аналогічні порушення, а саме - порушення граничного терміну сплати узгодженого грошового зобов'язання у розмірі 5 000 грн. 00 коп. більше 30 календарних днів - 35 днів по різним податковим деклараціям позивача. Таким чином, суми штрафу згідно декларації № 9012686252 увійшла до складу податкового повідомлення-рішення № 0006011502, а сума штрафу за порушення граничного терміну сплати узгодженого зобов'язання у розмірі 5 000 грн. 00 коп. згідно декларації № 9012828813 увійшла до податкового повідомлення-рішення № 0006031502, що свідчить про не порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень приписів Конституції України та Податкового кодексу України.
З урахуванням викладеного, суд вважає розрахунки відповідача сум штрафних санкцій позивача згідно наведених у додатках №№ 1, 2 до акту перевірки таким, що вчинено відповідно до норм чинного податкового зобов'язання, що свідчить про правомірне прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що наданими позивачем платіжними документами не підтверджено своєчасне виконання обов'язку платника щодо погашення самостійно визначених узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки під час сплати до бюджету сум податку, підприємством не враховувалась уже існуюча заборгованість, не враховувались суми нарахованої пені за раніше прострочену сплату зобов'язання, тощо, що свідчить про порушення позивачем встановленого ст. 57 Податкового кодексу України строку сплати узгоджених зобов'язань.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову
Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів» про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0006011502 від 30.10.2013 року, № 0006021502 від 30.10.203 року та № 0006031502 від 30.10.203 року є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів» (код ЄДРПОУ 30587524, адреса: 65045, м. Одеса, вул. Новосельського, 81) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування повністю податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0006011502 від 30.10.2013 року про визначення штрафу у сумі 75 141 грн. 48 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, № 0006021502 від 30.10.203 року про визначення штрафу у сумі 20 576 грн. 44 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та № 0006031502 від 30.10.203 року про визначення штрафу у сумі 1 000 грн. 00 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - відмовити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів» (код ЄДРПОУ 30587524, адреса: 65045, м. Одеса, вул. Новосельського, 81) решту суми судового збору у розмірі 1 740 (одна тисяча сімсот сорок) грн. 92 (дев'яносто дві) коп. та перерахувати на р/р 31212206784005, одержувач ГУ ДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, МФО 828011, банк ГУ ДКС України в Одеській області, код класифікації доходів 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35118626, пункт 3.1.
Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 06 червня 2014 року.
Суддя Я.В. Балан