Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
13 червня 2014 року Справа №П/811/1566/14
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу
за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача: Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)»
про стягнення заборгованості.
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулася з позовом до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)» про стягнення заборгованості в сумі 28 115,17 грн., у тому числі 27 872,73 грн. основного платежу та 242,44 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач використовує найману працю, однак ним не дотримано нормативу кількості робочих місць для працюючих інвалідів, а тому відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію та пеню за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році.
Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву у відповідності до змісту якого позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів та інформування підприємством уповноважених органів щодо наявності на підприємстві робочих місць для працевлаштування осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не супроводжується обов'язком підприємства займатися пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створених робочих місцях. Відповідач вказує, що у період з 04.03.2013 р. по 12.08.2013 р. ним працевлаштовано одного інваліда, який звільнився з незалежних від відповідача обставин, а подальше працевлаштування на підприємстві інших осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність не відбулося з незалежних від відповідача обставин.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти їх задоволення.
13 червня 2014 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, яке письмово погоджене представником відповідача (а.с.75).
На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 13.06.2014 р. та занесеної до журналу судового засідання (а.с.76), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
У відповідності до ч.1, 3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. №875-ХІІ (далі за текстом - Закон) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з п.2 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», роботодавці реєструються у відділеннях Фонду за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців.
Відповідності до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Судом встановлено, що Державним підприємством «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)» 04.03.2014 р. подано до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (а.с.6), відповідно до змісту якого середньооблікова кількість працівників облікового складу у 2013 році складала 22 особи (із них кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0), фонд оплати праці за 2013 рік становив 613,2 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2013 році складала 27 872,73 грн., а норматив створення робочих місць для інвалідів складає 1 робоче місце (22 х 0,04).
У відповідності до ч.1 ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до п.6.4 Статуту Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області «№37)» джерелом формування майна Підприємства є, зокрема, кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства; цільові кошти, виділені з Державного бюджету України; доходи, одержані від інших видів господарської діяльності, передбачених цим Статутом (а.с.46).
Зважаючи на те, що Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області «№37)» повністю не утримується за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, то на нього поширюються положення ч.1 ст.20 Закону.
Згідно з ч.1, 2 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. №5067-VI роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Натомість на підставі ч.3 ст.181 Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Таким чином, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» покладає на підприємство обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч.1 ст.18 Закону, а ті в свою чергу зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів, а тому суд вважає, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Як встановлено судом відповідачем у період з березня по серпень 2013 року працевлаштовано одного інваліда (а.с.27-35) та у період з вересня по грудень 2013 року подавалися звіти до Устинівського районного центру зайнятості звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» Форми №3-ПН із відміткою щодо наявності робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.50-70).
Натомість відповідачем не надано доказів створення у січні та лютому 2013 року робочих місць для інвалідів, а також доказів подання у січні і лютому 2013 року до територіальних органів Державної служби зайнятості України інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, а тому суд вважає доведеним порушення ДП «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)» вимог ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. №875-ХІІ.
Відтак, приймаючи до уваги, що ДП «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)» своєчасно не створено робоче місце, передбачене нормами чинного законодавства для працевлаштування інваліда, а також зважаючи на те, що працевлаштований інвалід працював на підприємстві лише 5 місяців, тобто меншу частину року, суд дійшов висновку, що відносно відповідача у відповідності до ч.1 ст.20 Закону Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів правомірно застосовано адміністративно-господарські санкції у розмірі 27 872,73 грн. (613 200,00 грн. : 22 х 1).
Згідно з ч.2 ст.20 вказаного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій здійснюється відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року №223, пп.3.4 п.3 якого передбачено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно.
Згідно із пп.3.1. п.3 вказаного Порядку, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Зі змісту розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій та пені встановлено, що одноденний розмір пені з огляду на ставку НБУ в розмірі 9,5% становить 0,03% (9,5 х 120% : 365), кількість днів прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2014 р. по 14.05.2014 р. становить 29 днів, а тому відповідачу розраховано пеню у розмірі 242,44 грн. (27 872,73 грн. х 0,03%) х 29 днів) (а.с.7).
Тобто загальна сума боргу відповідача із адміністративно-господарських санкцій та пені становить 28 115,17 грн. (27 872,73 грн. + 242,44 грн.).
Враховуючи те, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт порушення ДП «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)» вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у частині дотримання нормативу робочих місць для інвалідів, зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 28 115,17 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№37)», код ЄДРПОУ 08680264 (28624, с. Інгульське Устинівського району Кіровоградської області, вул. Центральна, 5) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 27 872,73 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят дві грн. 73 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 242,44 грн. (двісті сорок дві грн. 44 коп.).
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.М. Момонт