Справа: № 810/825/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С. В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
11 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л. М.,
Міщука М. С.
при секретарі: Корінець Ю. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч.1 ст. 41 КАС України справу за апеляційною скаргою відповідача - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
У лютому 2014 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_3 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просила (з урахуванням зменшення позовних вимог) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.11.2013 р. № Ф-2419 в частині боргу (недоїмки) на суму 7066,67 грн за серпень 2011 р. по лютий 2013 р. (а. с. 53).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправною та скасовано вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.11.2013 № Ф-2419 в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 обов'язку зі сплати боргу (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 7066, 67 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, у зв?язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем та згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 з 01.01.2012 р. перебуває на спрощеній системі оподаткування (а. с. 11,12).
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 позивач є громадянином, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) (а. с. 10).
Відповідно до копії пенсійного посвідчення, виданого 18.09.2008 р., серії НОМЕР_3, позивач отримує пенсію за віком (а. с. 9).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 01.01.2011 р. шляхом придбання відповідного патенту позивачем обрано спосіб оподаткування доходів, одержаних від господарської діяльності, за фіксованим розміром податку, а з 01.01.2012 р. позивач зареєстрований в якості платника єдиного внеску (а. с. 52).
21 листопада 2013 року Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2419 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі у розмірі 9378,74 грн (а. с. 13).
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За приписами ст.ст. 19, 41 ПК України та Порядку нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. № 455 «Про затвердження Інструкції про Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 р. за №1622/24154, органи доходів і зборів є контролюючими органами, що забезпечують формування та реалізацію державної політики, зокрема, з адміністрування єдиного соціального внеску.
Відтак, саме на органи податкової служби покладено обов'язок щодо вжиття заходів стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску у порядку та спосіб визначений законодавством.
Виходячи з положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 та норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, судом першої інстанції вірно встановлено, що платниками єдиного внеску, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, вважаються фізичні особи-підприємці, якими обрано особливий спосіб оподаткування власних доходів шляхом заміни сплати податків і зборів на сплату у 2011 р. фіксованого або єдиного податку, а з 2012 р. - виключно єдиного податку.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати і повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Приписами п. 2 ч. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону України платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи зазначені у пункті 4 частини 1 цієї стані, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, зазначеною нормою встановлено пільги для пенсіонерів за віком у вигляді звільнення сплати за себе єдиного внеску.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В частині 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного
фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 вищевказаного Закону передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Проте, ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено категорії осіб, яким знижено пенсійний вік.
Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що надання позивачу законодавчо визначеної пільги вираженої у заниженні віку, необхідного для призначення пенсії, не змінює виду пенсійного забезпечення та не позбавляє права особи на призначення пенсії (пенсії за віком) передбаченої законом. Тому пенсію, яку отримує позивач, є пенсія за віком.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач у відповідності до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» уклав з органами Пенсійного фонду договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2013 р. № Ф- 2419 у сумі 7066, 67 грн за серпень 2011 р. по лютий 2013 р. є обґрунтованими.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Л.В.Бєлова
Судді: Л. М. Гром,
М. С. Міщук
.
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.