Справа: № 826/17190/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
22 травня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС-КОНДИТЕР» до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕТРУС-КОНДИТЕР» (надалі за текстом - «ТОВ «ПЕТРУС-КОНДИТЕР») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003752250 від 12 липня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 617 452 грн. 25 коп., податкового повідомлення-рішення № 0003762250 від 12 липня 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 493 944 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0003772250 від 12 липня 2013 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10 173 грн. і зобов'язано сплатити штраф у розмірі 4 826 грн. 25 коп.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Святошинському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 13.05.2013 р. по 19.06.2013 р. посадовцями ДПІ у Святошинському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ПЕТРУС-КОНДИТЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.
Результати перевірки оформлено актом № 460/22-509/34999908 від 27.06.2013 р.
Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 4, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 3, 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 138, 139, 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 316 864 грн., заниження податку на додану вартість на 335 013 грн. та завищенню суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 10 173 грн.
Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.
Протягом періоду, що перевірявся ТОВ «ПЕТРУС-КОНДИТЕР» надавало в оренду власні автомобілі.
Згідно даним оборотно-сальдових відомостей, журналів-ордерів по рахунку № 361 та актів виконаних робіт, позивачем здійснювались амортизаційні нарахування на передане в оренду майно, з подальшим їх включенням до складу витрат.
Разом з тим, на думку контролюючого органу, передача автомобілів в оренду є лізинговою операцією, а відтак сума амортизаційних відрахувань мала бути включена до складу орендної плати.
Наведене призвело до заниження валового доходу на загальну суму 407 953 грн. та, відповідно, до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 91 797 грн. та податкових зобов'язань з податку вартість на 81 592 грн.
Крім того, у IV кварталі 2012 р. ТОВ «ПЕТРУС-КОНДИТЕР», за відсутності первинних документів (подорожніх листів), включило до валових витрат 444 398 грн. в результаті списання паливно-мастильних матеріалів, що потягло за собою заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 93 324 грн. та завищення податкового кредиту на 88 879 грн. 60 коп.
Також, згідно картки рахунку № 94 до складу витрат віднесено 74 830 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Композіум-Груп ТНТ», однак первинних документів до перевірки не надано.
Згідно договору про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів № 12 від 01.12.2011 р. ТОВ «Арк-Профі» зобов'язалось здійснювати організацію перевезень вантажів позивача або для позивача автомобільним транспортом.
Відповідно до договору про надання експедиційних послуг № 1 від 10.06.2012 р. ТОВ «Арітекс-Компані» взяло на себе зобов'язання із забезпечення здійснення перевезень вантажу ТОВ «ПЕТРУС-КОНДИТЕР» автомобільним транспортом у міжміському сполученні.
За умовами договору про надання експедиційних послуг № 9 від 01.04.2012 р. ТОВ «Хетнор-Ак» зобов'язалось забезпечити здійснення перевезень вантажу позивача автомобільним транспортом у міжміському сполученні.
01 вересня 2012 р. між позивачем та ТОВ «Хепінес» укладено договір № 18 про надання інформаційно-консультаційних послуг.
Згідно договору № 01/11/12/КП від 01.11.2012 р. ТОВ «Кінгсбурі Венчур Україна» зобов'язалось надати ТОВ «ПЕТРУС-КОНДИТЕР» комплекс інформаційно-консультаційних послуг.
Відповідно до договору № 2 від 17.06.2012 р. ТОВ «Бальдер» взяло на себе зобов'язання із надання позивачеві інформаційно-консультаційних послуг.
На підставі договору № 33 від 01.09.2012 р. ТОВ «ДСМ-Консалт» надало позивачеві послуги із передпродажної підготовки товарів.
За умовами договору № 5 від 01.08.2012 р. ТОВ «Компанія «Деас» зобов'язалось надати ТОВ «ПЕТРУС-КОНДИТЕР» послуги з проведення маркетингових досліджень, а також надати спеціалізовану (інформаційно-консультаційну) інформацію за напрямками, які цікавлять позивача.
На підставі цих договорів були складені акти виконаних робіт на загальну суму 4 416 515 грн., яку позивач включив до валових витрат, а за договором з ТОВ «Кінгсбурі Венчур Україна» 64 890 грн. - до податкового кредиту.
Разом з тим, надані акти перевірки не містять розшифровки отриманих ТОВ «ПЕТРУС-КОНДИТЕР» послуг, що дає підстав для висновку, що ці послуги використані у господарській діяльності підприємства.
Також, по взаємовідносинах з ТОВ «ІК Агросоюз РП» позивач відніс до податкового кредиту 136 931 грн.
Однак, названий контрагент не задекларував податкові зобов'язання у розмірі 96 062 грн., а податкові накладні на загальну суму 40 869 грн. складені з порушенням чинного законодавства (не містять даних про місцезнаходження юридичної особи та підпису уповноваженої особи).
На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про заниження позивачем податку на прибуток на 1 316 864 грн., заниження податку на додану вартість на 335 013 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на 10 173 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003752250 від 12 липня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 617 452 грн. 25 коп., у тому числі 1 316 864 грн. за основним платежем та 300 588 грн. 25 коп. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0003762250 від 12 липня 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 493 944 грн., у тому числі 335 013 грн. за основним платежем та 158 931 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0003772250 від 12 липня 2013 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10 173 грн. і зобов'язано сплатити штраф у розмірі 4 826 грн. 25 коп.
У період спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових доходів та витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту, регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР»), Законом України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР»), Податковим кодексом України (надалі за текстом - «ПК України»).
Підпункт 1.18.2 пункту 1.18 статті 18 Закону № 334/94-ВР визначає фінансовий лізинг (оренду) - як господарську операцію фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.
Згідно з пп. 1.18.1 п. 1.18 ст. 1 Закону № 334/94-ВР оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно зі ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачено фінансовим лізингом (орендою).
Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР визначено, що під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 названої статті Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.
Згідно підпункту 8.5.1 пункту 8.5 статті 8 Закону № 334/94-ВР балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду).
Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР платник має право витрати на поліпшення основних фондів у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, включати до складу валових витрат звітного періоду. Частина витрат, що перевищують 10-відсотковий бар'єр, збільшує (створює) балансову вартість основних фондів відповідної групи, за якою проводилися поліпшення, і амортизується починаючи з кварталу, наступного після проведення ремонту.
Підпунктом 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону № 334/94-ВР встановлено, що оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
Аналогічні за змістом норми закріплено у підпункті 14.1.97 пункту 14.1 статті 14, підпункті 138.8.5 пункту 138.8 статті 138, пункті 153.7 статті 153 ПК України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при здійсненні операції з передачі автомобіля в операційну оренду вартість переданого майна залишається на балансі орендодавця, який і надалі продовжує нараховувати на нього амортизацію.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 названої статті Закону № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
На підтвердження товарності укладених угод, використання їх результатів у господарській діяльності та обґрунтованості списання паливно-мастильних матеріалів позивачем було надано копії: наказу № 4 від 26.10.2012 р. «Про затвердження норм витрат палива транспортними засобами товариства», акту списання палива (Бензин - А 95) за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р., подорожні листи службових легкових автомобілів, акту списання палива (газ) за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р., подорожніх листів службових легкових автомобілів, акту списання палива (Дизельне паливо) за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р., подорожніх листів вантажного автомобіля, підтверджують використання в 4 кварталі 2012 року паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності підприємства, а також договору про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів № 12 від 01.12.2011 р., договору про надання експедиційних послуг № 1 від 10.06.2012 р., договору про надання експедиційних послуг № 9 від 01.04.2012 р., договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 18 від 01.09.2012 р., договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/11/12/КП від 01.11.2012 р., договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 2 від 17.06.2012 р., договору про надання юридичних послуг № 4 від 01.07.2012 р., договору про надання послуг з передпродажної підготовки товарів № 33 від 01.09.2012 р., договору про надання маркетингових послуг № 5 від 01.08.2012 р., договору про надання клінінгових послуг № 6 від 01.08.2012 р., договору про надання послуг № 3 від 01.06.2012 р., договору про надання послуг з передпродажної підготовки товарів № ДГ-Комп від 01.04.2012 р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів приймання-передачі виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, звітів до названих договорів, податкових накладних, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.
Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «ПЕТРУС-КОНДИТЕР» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Композіум-Груп ТНТ», ТОВ «Арк-Профі», ТОВ «Арітекс-Компані», ТОВ «Хетнор-Ак», ТОВ «Кінгсбурі Венчур Україна», ТОВ «ДСМ-Консалт», ТОВ «Компанія «Деас», ТОВ «Кінгсбурі Венчур Україна», ТОВ «ІК Агросоюз РП».
Твердження відповідача про те, що податкові накладні ТОВ «ІК Агросоюз РП» оформлено з порушеннями законодавства обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки із наданих позивачем копій накладних вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити.
Помилковим є посилання ДПІ у Святошинському районі на наявність розбіжностей між податковим кредитом, задекларованим ТОВ «ПЕТРУС-КОНДИТЕР» та податковими зобов'язаннями ТОВ «ІК Агросоюз РП».
Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком окружного адміністративного суду про те, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Ухвала складена в повному обсязі 29 травня 2014 р.
.
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.