Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 травня 2014 р. Справа №805/7219/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 14 година 45 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. за участю секретаря судового засідання Мандрики К.В.,
за участю представників сторін:
позивача - Заходи О.М.;
відповідача - Кравченко І.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська деревня" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000022341 від 03.01.2013 року та № 0000202201 від 25.03.2013 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Слов'янська деревня" звернулось до суду з адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000022341 від 03.01.2013 року та № 0000202201 від 25.03.2013 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що його заперечення до акту перевірки не розглядалися, рішення про визначення грошових зобов'язань відповідачем прийнято без їх врахування. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, незаконними та такими, що не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства України.
Позивач зазначає про те, що в порушення норм п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України заперечення Товарис тва до акту перевірки Слов'янською ОДПІ не розглядалося, на дату відправлення первинної скарги в процесі адміністративного оскарження відповідь Слов'янської ОДПІ про розгляд заперечень на нашу адресу не надходило, рішення про визначення грошових зобов'язань Слов'янською ОДПІ прийнято без врахування результатів розгляду заперечень Товариства.
Вказує на те, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» передбачають добровільність реєстрації платника податку.
Вказує, що відповідачем не прийнято до уваги норми ст. 4.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої датою збільшення податкового кре диту повіреного є дата перерахування коштів на користь продавця таких товарів, а датою збіль шення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів довірителю. Отже, в серпні місяці 2010 року, після укладання договору доручення з ТОВ «Донагролюкс», у Товариства не виникло обов'язку зареєструватись як платник податку на додану вартість. На виконання норм п.п. 2.3.1 п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» в листопаді місяці 2010 року, після здійснення поставок на суму більше 300 тисяч гривень, Товариство подало заяву про реєстрацію платником податків до Слов'янської ОДПІ. Оригінал заяви вилучений 13 грудня 2012 року під час проведення старшим слідчим СУ ДПС у Донецькій області Якубовичем Я.В. обшуку в приміщенні Товариства.
Таким чином, твердження працівників Слов'янської ОДПІ про заниження Товарис твом свої податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 130 000,00 гривень в жовтні місяці 2010 року, викладені на сторінках 40-43 акту перевірки, є необґрунтованими, помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам й нормам чинного за конодавства України.
Твердження працівників Слов'янської ОДПІ про завищення Товарис твом свої податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 428 759,00 гривень (в тому числі по місяцях: квітень 2012 року - в розмірі 50 331,00 гривень; травень 2012 року
- в розмірі 75 752,00 гривень; червень 2012 року - в розмірі 58 386,00 гривень; липень 2012 року - в розмірі 73 338,00 гривень; серпень 2012 року - в розмірі 83 926,00 гривень; вересень 2012 року - в розмірі 87 026,00 гривень), викладені на сторінках 43-49 акту перевірки, є необґрунтованими, помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам й нор мам чинного законодавства України.
Зазначає про те, що формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Славія Де Люкс» є обґрунтованим, документально підтвер дженим та таким, що відповідає нормам Податкового кодексу України.
У позовній заяві позивач також стверджує, що укладений Товариством договір з ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут» не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Іншого під час прове дення перевірки не доведено. Також під час перевірки не доведено відсутність виконання послуг за вищевказаним договором, та не встановлені інші факти, які можуть свідчити про порушення Товариством норм чинного законодавства України.
Таким чином, формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут» є обґрунтованим, документально підтвердженим, та таким, що відповідає нормам Податкового кодексу України.
Формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «СК Інжиніринг» є обґрунтованим, документально підтвердже ним, та таким, що відповідає нормам Податкового кодексу України.
Формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Факторінг Фінанси» є обґрунтованим, документально підтве рдженим, та таким, що відповідає нормам Податкового кодексу України.
Формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Сінтезпродсервіс» є обґрунтованим, документально підтвердженим, та таким, що відповідає нормам Податкового кодексу України.
Відповідач надав заперечення на позов та додаткові пояснення, відповідно до яких вказує на те, що діяв виключно в межах чинного законодавства України при винесенні спірних податкових-повідомлень рішень та детально вказує на обґрунтування своїх дій.
Ухвалою суду від 13.08.13 року відповідача у даній справі - Слов'янську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби замінено його правонаступником - Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.
Повно та всебічно дослідивши всі обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено відповідний акт від 14.12.2012 р. № 6434/22-1-35831283 (далі - акт перевірки).
Перевірка проводилась з 19.11.2012 р. по 07.12.2012 р. на підставі наказу Слов'янської ОДПІ від 24.10.2012 р. № 860.
Термін перевірки продовжувався з 03.12.2012 р. по 07.12.2012 р. на підставі наказу Слов'янської ОДПІ від 29.11.2012 р. № 1058.
У висновку до вказаного акту відповідачем зазначено про порушення відповідачем п. 2.1, п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.З, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.4, п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами і доповненнями, п. 44.1 ст. 44, п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 636 571 гривень, у тому числі:
- у жовтні 2010 року занижено на суму 130 000 гривень;
- у жовтні 2011 року занижено на суму 8 857 гривень;
- у листопаді 2011 року занижено на суму 3 646 гривень;
- у січні 2012 року занижено на суму 1 045 гривень;
- у лютому 2012 року занижено на суму 48 444 гривень;
- у березні 2012 року занижено на суму 16 872 гривень;
- у квітні 2012 року занижено на суму 101 797 гривень;
- у травні 2012 року завищено на суму 3 393 гривень;
- у червні 2012 року завищено на суму 2 475 гривень;
- у липні 2012 року занижено на суму 128 112 гривень;
- у серпні 2012 року занижено на суму 103 622 гривень;
- у вересні 2012 року занижено на суму 100 044 гривень.
Відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.
За результатами перевірки було складено акт від 14.12.2012 р. № 6434/22-1-35831283.
З метою ознайомлення посадових осіб підприємства з результатами перевірки та вручення їм зазначеного акту перевірки податковою інспекцією за телефоном 0504260901 спрямовано телефонограму № 75/22-313-3 (вих. № 27251/23-313-3 від 13.12.2012 р.) про запрошення директора ТОВ «Слов'янська деревня» Чубенко Сергія Володимировича до Слов'янської ОДПІ на 14.12.2012р. об 16.00 годині за адресою: м. Слов'янськ, пл. Жовтневої Революції, 3, кабінет № 404, 4 поверх. Телефонограма була прийнята бухгалтером ТОВ «Слов'янська деревня» Слободянюк Т.П. У призначений термін посадові особи позивача не з'явились, у зв'язку з чим, на виконання приписів п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу України було складено акт від 14.12.2012р. №154/22-1 «Про неявку посадових осіб підприємства» та рекомендованим листом з повідомленням про вручення акт виїзної планової перевірки від 14.12.2012р. № 6434/22-1-35831283 з додатками було направлено на адресу підприємства (отримано платником 19.12.2013 року).
Пунктом 86.8 ст. 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення - рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень.
Оскільки на визначену цим пунктом ПК України дату заперечення від платника не надходили 03.01.2013 р. відповідач було прийнято у т.ч. податкове повідомлення-рішення № 0000022341 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 795713,75 грн.
Заперечення на акт перевірки надійшли на адресу інспекції лише 09.01.2013 року.
Судом встановлено, що ряд документів було вилучено у позивача згідно з протоколом обшуку від 13.12.2012 р. (арк. справи 236-243, том 1).
Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З наведеної норми процесуального права вбачається, що змагальність сторін полягає у процесі доведення сторонами перед судом своєї позиції у справі. Змагальність реалізується передусім через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються для обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами.
У частині 4 статті 11 КАС України вказано, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною 5 статті 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
З метою з'ясування всіх обставин у справі та сприяння у змагальності сторін судом вживалися заходи, спрямовані на збір доказів у справі. Зокрема, судом виносилися ухвали про витребування доказів у слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Донецькій області, відділу податкової міліції державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, слідчого відділу Калінінського РВ ДМУ ГУМВС України, прокуратури Донецької області.
Також з метою надання сторонами суду доказів провадження у справі не одноразово зупинялося. Сторонам пропонувалося надати докази для підтвердження своєї позиції.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 25.03.2013 року № 0000202201 на суму 510,00 грн. суд зазначає про наступне.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97), який був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин, платником податку є будь-яка особа, яка, в тому числі підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.
Обов'язковій реєстрації як платник податку відповідно до п.2.3 ст.2 вказаного Закону підлягає особа у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Слов'янська деревня» (Постачальник) уклало з ТОВ «Донагролюкс» (Покупець) договір поставки № б/н від 27.08.2010 р. корму для овець (згідно накладних), орієнтовна сума договору складає 1 806 800 грн.
На виконання договору на розрахунковий рахунок ТОВ «Слов'янська деревня» надійшли грошові кошти:
- 02.09.2010 р. п/д № 245 у сумі 400 000 грн. - призначення платежу: оплата за корма для овець згідно договору поставки № б/н від 27.08.2010 р., у т.ч. ПДВ 20% - грн. 66 666,67;
- 21.09.2010 р. п/д № 264 у сумі 550 000 грн. - призначення платежу: оплата за корма для овець згідно договору поставки № б/н від 27.08.2010 р., у т.ч. ПДВ 20% - грн. 91 666,67
В бухгалтерському обліку корма оприбутковувались позивачем на рахунку 281 «Товар на складі». В подальшому, товар реалізовувався ТОВ «Донагролюкс» (Дт. 361 - К. 70), з торговою націнкою.
Дана операція також відображена платником в податковій декларації з податку на прибуток за 2010 рік ( рядок 01.1 - доходи від продажу товарів - 950000 грн.)
За приписами п.п. 3.1.1 ст.3 Закону № 168/97 об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань згідно п.п. 7.3.1 ст. 7 вказаного закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно п. 9.4 ст. Закону № 168/97 якщо особа укладає одну чи більше цивільно- правових угод (договорів), внаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Позивач стверджує, що на виконання норм п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» в листопаді місяці 2010 року, після здійснення поставок на суму більше 300 тисяч гривень, подав заяву про реєстрацію платником податків до Слов'янської ОДПІ. Оригінал заяви вилучений 13 грудня 2012 року під час проведення старшим слідчим СУ ДПС у Донецькій області Якубовичем Я.В. обшуку в приміщенні позивача.
Як вже було зазначено, судом неодноразово було витребувано від органів податкової служби, МВС та прокуратури первинні документи які відносяться до спірних правовідносин, що стали предметом перевірки податкового органу, в тому числі і вказану позивачем заяву про реєстрацію в якості платника ПДВ.
На вказані вимоги СВ Калінінського РВ ДМУ направив суду лист від 15.10.2013 року з копіями документів на 85 аркушах, серед яких вказаної заяви не було та в якому вказав про те, що інших документи у СВ Калінінського РВ ДМУ не має.
Крім цього, до вказаного листа додано супровідний лист на адресу прокурора відділу захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави Вєтрову Д.В., в якому зокрема, значиться "оригінал реєстраційної заяви платника податку на додану вартість на 3 аркушах".
На вимогу суду надати копію вказаної реєстраційної заяви від прокуратури Донецької області надійшла копія заяви про реєстрацію в якості платника ПДВ, що була прийнята відповідачем від позивача 10.01.2011 року та повідомлення про те, що інші реєстраційні заяви платника податку щодо позивача відсутні
Враховуючи викладене позивачем не доведено надіслання відповідачу заяви про реєстрацію в якості платника ПДВ у листопаді 2011 року.
У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.01.2011 р. № 100319284, виданого Слов'янською ОДПІ, індивідуальний податковий номер - 358312805224, був зареєстрований платником ПДВ з 19.01.20011 року по день підписання акту перевірки.
Свідоцтво платника ПДВ від 30.04.2008 р. №1001 14026, анульовано 20.05.2010р. у зв'язку з п.п. «а» п. 9.8 ст. 9 Закону - платник податку, який до місяця якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положенням п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менш за визначені зазначеним підпунктом. Що становлять за останні 12 місяців в гривнах (3500 грн.).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Слов'янська деревня» подало заяву на реєстрацію платником податку на додану вартість до Слов'янської ОДПІ лише 10.01.2011 року, свідоцтво платника ПДВ було видано 19.01.2011 року, що підтверджено матеріалами справи.
Таким чином, позивач при укладанні договору, внаслідок якого планувалось здійснення оподатковуваних операцій на суму 1 806 800 грн. та отримання грошових коштів в сумі 950 000 грн. у вересні 2011 року був зобов'язаний зареєструватися як платник податку на додану вартість, але не зробив цього, не подав заяву на реєстрацію платника податку, ПДВ не нарахував та не сплатив, що спричинило порушення ним п. 2.1, п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.9.4, п. 9.6 ст.9 Закону № 168/97.
У судовому засіданні судом з'ясовано, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0000202201 від 25.03.2013 року на суму 510,00 грн. штрафу винесено саме за неподання позивачем декларацій з ПДВ за жовтень-грудень 2013 року.
Відповідно до п. 120. 1 ст. 120 ПК України, Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000022341 від 03.01.2013 року (в частині 130 000 грн. ПДВ, 32500,00 грн. штрафу (по взаємовідносинах з ТОВ "Донагролюкс") та податкового повідомлення-рішення № 0000202201 від 25.03.2013 року на суму 510,00 грн. є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про скасування спірного податкового повідомлення - рішення в частині 366 037 грн. ПДВ та 91 509,25 грн. штрафних санкцій (по відносинах з ТОВ "Сінтезпродсервіс") суд зазначає про таке.
Відповідно до акту перевірки, в ході перевірки було встановлено, що між ТОВ "Слов'янська деревня" (Покупець) та ТОВ "Сінтезпродсервіс" (Постачальник) було укладено договір поставки від 02.04.2011 № б/н.
Відповідно до п. 1.1 договору: "Постачальник передає у власність покупця продукти харчування (далі Товар), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар".
На виконання умов даного договору позивачем отримано продуктів харчування на суму 2 365 936 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 394 322 грн. 76 коп.
Між ТОВ "Слов'янська деревня" (Покупець) та ТОВ "Сінтезпродсервіс" (Постачальник) укладено договір поставки від 02.04.2011 № б/н.
Відповідно до п. 1.1 договору: "Постачальник передає у власність покупця товарно- матеріальні цінності (далі Товар), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар".
На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Слов'янська деревня" здійснено ^ передплату за товар на адресу ТОВ "Сінтезпродсервіс" у сумі 4 460 000 грн. з ПДВ, а ТОВ "Сінтезпродсервіс" здійснено повернення передплати у сумі 933 000 грн. з ПДВ.
Станом на 30.09.2012 по рахунку № 631 "Розрахунки з постачальниками" обліковується дебіторська заборгованість у сумі 3 527 000 грн. Постачання товару по даному договору не здійснювалось.
Між ТОВ "Слов'янська деревня" (Покупець) та ТОВ "Сінтезпродсервіс" (Постачальник) укладено договір поставки від 10.01.2012 № ДГ-0000001.
Відповідно до п. 1.1 договору: "Постачальник передає у власність покупця товарно- матеріальні цінності (далі Товар), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар".
На виконання умов договору ТОВ "Слов'янська деревня" здійснено передплату за товар на адресу ТОВ "Сінтезпродсервіс" у сумі 2 153 000 грн. з ПДВ. ТОВ "Сінтезпродсервіс" здійснено повернення передплати у сумі 1 386 000 грн. з ПДВ. здійснено постачання товару на суму 23 200 грн. з ПДВ. Станом на 30.09.2012 по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" обліковується дебіторська заборгованість у сумі 743 800 грн.
Між ТОВ "Слов'янська деревня" (Орендатор) та ТОВ "Сінтезпродсервіс"
(Орендодавець) укладено договір оренди від 13.03.2012 № бн.
Відповідно до п. 1.1 договору: "Орендодавець передає в оренду орендарю нежитлове приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. Ходаковського, 5. За період отримано послуг на суму 16 780 грн. 65 коп. з ПДВ.
Між ТОВ "Слов'янська деревня" (Орендатор) та ТОВ "Сінтезпродсервіс" (Орендодавець) укладено договір оренди від 03.11.2011 № ДГ-3 59/1.
За період, що перевірявся отримано послуг на суму 9025 грн. 30 коп. з ПДВ.
Податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем:
- п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185 ПК України, п. 2 ст. 3 Закону № 168/97, в результаті чого не підтверджено задекларовану ТОВ «Слов'янська деревня» суму податкових зобов'язань в сумі 428759,0 грн.;
- п.198.1,п.198.2,п.198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого не підтверджено задекларовану ТОВ «Слов'янська деревня» суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс» на 794796 грн.
Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.
Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.
Водночас при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.
Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.
Суд зазначає, що позивачем не надано суду первинних документів, що підтверджували б факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Сінтезпродсервіс", використання товару, отриманого від контрагента у власній господарській діяльності, продаж третім особам, тощо. На вимоги суду від податкових органів, органів МВС та прокуратури, необхідні для встановлення факту здійснення господарських операцій позивача з контрагентами первинні документи надано не було та було повідомлено суд про їх відсутність.
Враховуючи викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185 ПУ України, п. 2 ст. 3 Закону № 168/97, в результаті чого не підтверджено задекларовану ТОВ «Слов'янська деревня» суму податкових зобов'язань в сумі 428759,0 грн. та про порушення п.198.1,п.198.2,п.198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого не підтверджено задекларовану ТОВ «Слов'янська деревня» суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс» на 794796 грн. є вірним, а прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов'язань позивача з ПДВ щодо відносин з ТОВ "Сінтезпродсервіс" в цій частині є обґрунтованим та законним.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення відповідача № 0000022341 від 03.01.2013 року в частині збільшення грошових зобов'язань позивача з ПДВ щодо відносин з ТОВ "Сінтезпродсервіс" (366 037 грн. ПДВ та 91509,25 грн. штрафних санкцій) - відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року в справі № 7218/13-а (суддя Абукадирова К.Е.), позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 03.01.2013 р. № 0000012341 про збільшення грошового зобов'язання на 976614,00 грн., від 25.03.2013 р. № 0000212201 про збільшення грошового зобов'язання на 1614,00 грн. з податку на прибуток - задоволено частково.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 03.01.2013 р. № 0000012341 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 639343 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 137440,75 грн.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 25.03.2013 р. № 0000212201 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 1398 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 186 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня» витрати по сплаті судового збору у сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 року апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишено без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року в справі № 805/7218/13-а - залишено без змін.
Таким чином, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року в справі № 805/7218/13-а набрала законної сили.
У вказаній постанові судом, зокрема, встановлено наступні обставини.
Позивачем (клієнт) з ТОВ «Факторинг Фінанс» (фактор) був укладений договір факторингу № 051011 від 05.10.2011 р. (арк. справи 46-51, том 2).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору предметом цього договору є здійснення фактором факторингу дебіторської заборгованості (прав вимоги) клієнта по відношенню до третіх осіб (боржників), перелік яких наведений у додатку № 1 до договору, за зобов'язаннями за якими їх сума, строк вказані в реєстрах до цього договору.
В додатку № 1 до вказаного договору в якості покупця (дебітора) визначена Державна пенітенціарна служба України.
У підпункті 1.1.1 вказано, що реєстри розрахункових документів (накладних, товаротранспортних накладних, тощо) прийнятих до факторингу, є додатками до цього договору за умови підписання належним чином уповноваженими на те представниками сторін.
Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору під факторингом за цим договором розуміється: надання фактором грошових коштів клієнту за плату під відступлення ним фактору права вимог, адміністрування прав вимог, надання клієнту звітності по проведеним факторинговим операціям та іншої інформації стосовно обліку відступлених фактору прав вимоги на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.
Пунктом 1.5 вказаного договору передбачено, що за здійснення факторингу за цим договором фактор отримує плату в порядку та розмірі, визначеному пунктом 2.10 цього Договору.
У пункті 2.2 вказаного договору передбачено, що в якості оплати за відступлення клієнтом права вимоги фактор, не пізніше 3 робочих днів з моменту підписання сторонами реєстру переданих документів, сплачує на поточний рахунок клієнта грошові кошти в певному порядку.
Відповідно до пункту 2.10 договору за здійснення факторингу за цим договором клієнт сплачує фактору щомісячно до 5 числа наступного за звітним місяцем плату у певних розмірах.
До матеріалів справи долучені копії актів надання послуг від 28.10.2011 р. № 595824, від 31.10.2011 р. № 603418 (арк. справи 56-57, том 2).
Також до матеріалів справи долучені копії реєстрів розрахункових документів, за якими відступаються права вимоги (прийнято до факторингу) №№ 20-30, 32-35, 47-93, які підтверджують обставину уступки права вимоги (арк. справи 23-87, том 3).
Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з частиною 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 3 статті 1079 ЦК України передбачено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Суд врахував, що економічною сутністю факторингу є надання фактором клієнту фінансових послуг, завдяки яким клієнт може комплексно отримувати: фінансування обігових коштів, покриття ризиків (кредитних, валютних, відсоткових, ліквідних); адміністративне управління дебіторською заборгованістю.
Зміст умов договору № 051011 від 05.10.2011 р. свідчить, що він за своєю сутністю є договором факторингу.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.
Відповідно до пункту 8 розділу I «Загальні положення» Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. № 41 (в редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.01.2007 р. № 6640), документом, що підтверджує статус фінансової установи, є свідоцтво.
29.01.2009 р. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України ТОВ «Факторинг Фінанс» видане свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (арк. справи 133-134, том 3). Відповідно до додатку до вказаного свідоцтва ТОВ «Факторинг Фінанс» як фінансова компанія має право здійснювати без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства факторинг.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Факторинг Фінанс» наділено відповідними повноваженнями на укладення договорів факторингу.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Рішення суду по про визнання договору факторингу № 051011 від 05.10.2011 р. недійсним відсутнє, відтак правовідносин між сторонами договору регулюються положеннями цього договору.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача про отримання позивачем поворотної фінансової допомоги від ТОВ «Факторинг Фінанс», суд визнав цей висновок безпідставним, оскільки він зроблений без розмежування цільового призначення коштів, які отримувалися позивачем.
Грошові кошти, які отримувалися позивачем від ТОВ «Факторинг Фінанс», за своєю правовою природою є платою фактором клієнту за відступлення грошової вимоги.
В той же час, грошові кошті, які отримувалися позивачем від Державної пенітенціарної служби України, за своєю правовою природою є оплатою за договором поставки за відвантажений товар.
Таким чином, вказані кошти мають різне цільове призначення, оскільки у ТОВ «Факторинг Фінанс» та Державної пенітенціарної служби України різні підстави виникнення обов'язку для їх перерахування позивачу.
Відповідач стверджує, що кошти від ТОВ «Факторинг Фінанс» не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до Державної пенітенціарної служби України, а як наслідок позивач отримав поворотну фінансову допомогу від ТОВ «Факторинг Фінанс».
Визначення поворотної фінансової допомоги законодавчо закріплено в підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно з яким поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
З аналізу вказаного визначення вбачається, що ознаками поворотної фінансової допомоги є те, що:
1) на отримані грошові кошти не нараховуються проценти (інші види компенсації);
2) у отримувача грошових коштів наявний обов'язок з повернення грошових коштів.
В свою чергу, у позивача відсутній обов'язок повертати ТОВ «Факторинг Фінанс» отримані від нього кошти, оскільки ці кошти є оплатою за договором за відступлення грошової вимоги.
Таким чином, згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошові кошти, які отримувалися позивачем від ТОВ «Факторинг Фінанс», не можуть вважатися поворотною фінансовою допомогою.
Та обставина, що Державна пенітенціарна служба України самостійно здійснювала сплату за договорами поставки позивачу на думку не може обумовити настання правових наслідків у вигляді визнання грошових коштів, отриманих від ТОВ «Факторинг Фінанс», поворотною фінансовою допомоги.
Частиною 1 статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до частини 2 статті 1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Підпунктом 3.1.1 договору факторингу закріплений обов'язок фактора повідомити дебітора про відступлення права вимоги.
Відповідно до пункту підпункту 3.3.5 договору факторингу клієнт зобов'язаний здійснити відмітки на розрахункових документах про уступку прав вимог або надіслати всім визначеним в ньому дебіторам письмові повідомлення про уступку прав вимог із зазначенням реквізитів відповідного рахунку не пізніше наступного робочого дня від дати підписання сторонами цього договору.
Згідно з підпунктом 3.3.6 договору факторингу клієнт зобов'язаний у разі отримання коштів від дебіторів після уступки права вимоги фактору, перерахувати відповідну суму фактору не пізніше наступного дня від дати отримання.
Таким чином, наведеними положеннями ЦК України та укладеного договору факторингу врегульовані порядок повідомлення боржника про уступку вимоги, сплати боржником коштів, дії клієнта у разі отримання коштів від боржника.
Сплата грошових коштів Державною пенітенціарною службою України клієнту (позивачу у справі) може бути обумовлена тим, що вона була не повідомлена про уступку права вимоги або тим, що фактор не надав їй доказів відступлення права грошової вимоги.
При цьому, незалежно від вказаних причин вони не впливають на податковий облік грошових коштів за відступлення права вимоги, отриманих від ТОВ «Факторинг Фінанс». У платника податків не виникає обов'язку визнавати ці кошти поворотною фінансовою допомогою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що неналежна оцінка відповідачем господарських відносин призвела до невідповідності висновків відповідача фактичним обставинам справи, нормам цивільного законодавства та податкового законодавства.
В акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно включено до складу адміністративних витрат витрати по нарахованим відсоткам за користування факторинговим фінансуванням та комісії за адміністрування дебіторської заборгованості згідно з договором факторингу в загальній сумі 2433867 грн.
Вказаний висновок обґрунтовано аналогічно з висновком про заниження позивачем доходів через не нарахування умовних відсотків на поворотну фінансову допомогу. Відповідач вважає, що отримані позивачем кошти від ТОВ «Факторинг Фінанс» не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до Державної пенітенціарної служби України. Позивачем не підтверджено факт уступки права вимоги та право на отримання фінансових коштів.
На переконання відповідача нараховані відсотки за користування факторинговим фінансуванням та комісія за адміністрування дебіторської заборгованості згідно з договором факторингу не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Разом з тим, з огляду на вищевикладені висновки щодо оцінки господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Факторинг Фінанс», суд вважає твердження відповідача про завищення витрат позивачем в сумі 2433867 грн. безпідставним.
Суд врахував, що згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер, фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта.
Пунктом 1.5 договору факторингу передбачено, що за здійснення факторингу фактор отримує плату в порядку та розмірі, визначеному пунктом 2.10 цього Договору.
Відповідно до підпункту 3.3.8 клієнт зобов'язаний сплачувати фактору винагороду в розмірі та порядку, передбаченому пунктом 2.10 цього договору.
Пунктом 2.10 цього договору передбачена сплата на користь фактора, зокрема, 24% річних за користування факторинговим фінансуванням, 1,5% від номінальної вартості відступленого фактору права вимоги, що авансується, комісії за адміністрування дебіторської заборгованості.
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що ТОВ «Факторинг Фінанс» надана позивачу фінансова послуга - факторинг, який має оплатний характер.
Зв'язок отриманої фінансової послуги з господарською діяльністю позивача полягає у тому, що позивачем отримано фінансування від факторингової компанії.
З огляду на викладене, суд вказав про те, що висновок відповідача про завищення витрат в загальній сумі 2433867 грн. внаслідок включення до складу адміністративних витрат в податковому обліку витрат по нарахованим відсоткам за користування факторинговим фінансуванням та комісії за адміністрування дебіторської заборгованості згідно з договором факторингу є неправомірним.
Таким чином, приймаючи до уваги положення ч.1 ст. 72 КАС України, суд у справі № 805/7219/13-а зазначає, що висновок відповідача про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту витрат комісії за адміністрування дебіторської заборгованості згідно договору факторингу на суму ПДВ 100534 грн. є безпідставним, а податкове повідомлення - рішення № 0000022341 від 03.01.2013 року в цій частині (на суму 100 534 грн. ПДВ та 25 133,50 грн. штрафних санкцій) є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім цього, в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року в справі № 805/7218/13-а (суддя Абукадирова К.Е.) було встановлено, що позивачем (поклажодавець) з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» (зберігач) укладено договір відповідального зберігання товарів № 02/12/х від 01.12.2011 р. (арк. справи 153-154, том 2).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору поклажодавець передає на зберігання зберігачу товар продовольчої групи: цукор кристалічний ІІІ категорії з цукрових буряків урожаю 2011 року в кількості 500 тн. з метою забезпечення його схоронності та наступного його повернення в строк до 4 січня 2012 року.
Місце зберігання товару: Вінницька область, Козятинський район, смт. Бродецьке, вул. Робоча.
Позивачем з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» (зберігач) складено акт № М-00000323 від 30.12.2013 р., за яким проведені роботи (надані послуги) по договору № М-00000004 від 01.12.2011 р.: послуга зберігання цукру - 500 тон, вартістю 50000 грн. без податку на додану вартість (арк. справи 156, том 2).
Відповідач стверджує, що вказаний акт має недоліки: не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також на переконання відповідача розумних, економічно обґрунтованих, необхідних та достатніх ділових (господарських) цілей на укладення договору зберігання з ТОВ «Мар'їнський Укрпромзбут» не має, оскільки позивач орендує нерухоме майно в м. Єнакієве. Крім того, позивачем не надані первинні документи, які підтверджують зв'язок цих витрат з його господарською діяльністю.
Суд визнав, вказані доводи відповідача безпідставними та зазначив, що факт наявності орендованого майна в Донецькій області ніяким чином не може вплинути на те, що у позивача не було необхідності у зберіганні товару у Вінницькій області для забезпечення господарської діяльності.
Суд зазначив, що для доведення наявності податкового правопорушення відповідач повинен був довести обставину того, що позивач не мав у власності вказаної кількості цукру кристалічного на момент отримання послуг зі зберігання або вказана його кількість не знаходилася (не могла знаходитися) за місцем зберігання.
З огляду на наведене, суд зазначив, що вказаний висновок відповідача є припущенням, що обумовлює безпідставність його твердження про завищення позивачем адміністративних витрат в сумі 50000 грн.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги положення ч.1 ст. 72 КАС України, суд у справі № 805/7219/13-а зазначає, що висновок відповідача про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту витрат на зберігання цукру на суму ПДВ 10 000 грн. є помилковим, а податкове повідомлення - рішення № 0000022341 від 03.01.2013 року, в цій частині (на суму 10 000 грн. ПДВ та 2 500 грн. штрафних санкцій.), є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім цього, в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року в справі № 805/7218/13-а (суддя Абдукадирова К.Е.) було встановлено, що позивачем (орендар) з ТОВ «СК ІНЖИНІРИНГ» (орендодавець) був укладений договір оренди № 01/11 від 01.11.2011 р., за яким орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне володіння та користування вбудоване нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: 83114, м Донецьк, вул. Рози Люксембург, буд. 75а, площею 330 кв. м., а орендар зобов'язується прийняти це приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення договору повернути орендоване приміщення орендодавцеві в належному стані (арк. справи 120-124, том 2).
Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору строк оренди розпочинається від дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень та продовжується до 30.06.2012 р. від дати початку.
Майно передано в оренду 01.01.2012 р., повернуто орендодавцеві 30.06.2012 р., що підтверджується актами прийому-передачі нежитлового приміщення стані (арк. справи 125-126, том 2).
Позивачем та ТОВ «СК ІНЖИНІРИНГ» складено акт № ОУ-0000085 від 30.12.2011 р., згідно з яким надані послуги з оренди офісу за листопад 2011 року, грудень 2011 року вартістю 75000 грн. без податку на додану вартість за кожний місяць.
Суд врахував, що право на формування витрат у податковому обліку у платника податків виникає, якщо ці витрати пов'язані з веденням господарської діяльності та документально підтверджені.
Майно орендувалося позивачем з метою розміщення в ньому офісу, тобто для розташування в ньому персоналу позивача. З акту перевірки вбачається, що кількість працюючих у позивача в 4 кварталі 2011 року складало 4 особи. В свою чергу, орендована площа складає 330 кв. м. При цьому, позивачем також орендується інше офісне приміщення.
Жодних доказів, які підтверджують використання орендованого приміщення для забезпечення ведення своєї господарської діяльності позивачем не надано. Не підтверджено, що в орендованому приміщенні розташовувалися робочі місця персоналу позивача, а також інші обставини, які б засвідчили використання орендованого приміщення в якості офісу позивача.
При цьому, визначальне значення має те, що згідно з актом прийому-передачі майна в оренду в листопаді, грудні 2011 року позивач не користувався орендованим майном, оскільки воно йому передано 01.01.2012 р. Враховуючи пункт 3.1 договору, строк оренди розпочався 01.01.2012 р. Отже, акт № ОУ-0000085 від 30.12.2011 р. не може вважатися первинним документом, який підтверджує право позивача право на формування витрат, оскільки в ньому визначена вартість користування майном у періоді, коли позивач не користувався майном.
З огляду на сукупність наведених обставин, суд зазначив, що висновок відповідача про те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту витрати на оренду офісу в сумі 150000 грн., як наслідок, висновок відповідача про завищення позивачем витрат в цій частині є правомірним.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги положення ч.1 ст. 72 КАС України, суд у справі № 805/7219/13-а зазначає, що висновок відповідача про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2012 року витрат на оренду офісу на суму ПДВ 30 000 грн. є обґрунтованим, а податкове повідомлення - рішення № 0000022341 від 03.01.2013 року, в цій частині, прийнято правомірно, що приводить суд до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині скасування вказаного податкового повідомлення-рішення на суму 30 000 грн. ПДВ та 7 500 грн. штрафних санкцій.
Підсумовуючи суд зазначає, що з врахуванням викладених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Судом встановлено, що позивачем, відповідно до платіжного доручення № 119 від 20.05.2013 року було сплачено за подання даного позову судовий збір в розмірі 2 294,00 грн.
Приймаючи до уваги те, що позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 796 223,75 грн., а судом задоволенні позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень на загальну суму 138 167,50 грн. (по взаємовідносинам з ТОВ "Мар'їнський Укрпромзбут" та ТОВ "Факторинг Фінанси") і у задоволенні решти позовних вимог відмовлено, то підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача сума судового збору в розмірі 398, 07 грн.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2.1, п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.4, п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 44.1 ст. 44,, ст. 120, 123, п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська деревня" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000022341 від 03.01.2013 року та № 0000202201 від 25.03.2013 року - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 0000022341 від 03.01.2013 року в частині збільшення ТОВ "Слов'янська деревня" суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 110 534,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 27 633, 50 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська деревня" (код за ЄДРПОУ 35831283) 398 (триста дев'яносто вісім) гривень 07 (сім) копійок судового збору.
Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 22 травня 2014 року.
Постанова складена у повному обсязі 27 травня 2014 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бабіч С.І.