10 червня 2014 р. Справа № 635/1132/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Чалого І.С.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації на постанову Харківського районного суду Харківської області від 20.02.2014р. по справі № 635/1132/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації про перерахунок та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
ОСОБА_1 звернулася до Харківського районного суду Харківської області з позовом до управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області, в якій просить визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України "Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" за період з 10.08.2013 року по 10.02.2014 року, судові витрати стягнути з відповідача.
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 20.02.2014р. адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку було задоволено.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 10 серпня 2013 року по 10 лютого 2014 року у розмірі меншому ніж передбачено ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" неправомірними.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати ОСОБА_1 державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 10 серпня 2013 року по 10 лютого 2014 року у розмірі передбаченому ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", та забезпечити виплату цих коштів з урахуванням отриманих сум.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області проводити ОСОБА_1 виплати допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 10 лютого 2014 року та до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", та забезпечити виплату цих коштів.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок у відшкодування судового збору.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського районного суду Харківської області від 20.02.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач надала заяву та зазначила, що з апеляційною скаргою не згодна та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, позивачем надана заява про розгляд справи за її відсутністю.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в позивача народився син - ОСОБА_2.
З 18.10.2012 року позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації та з 19.12.2012 року отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як особі застрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивачу була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн.
Позивач вважає, що з 2012 року відповідач невірно здійснював нарахування та виплату вищевказаної допомоги, чим порушив право позивача на соціальний захист та гарантовану державою матеріальну підтримку материнства.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що на відносини щодо виплати позивачу допомоги такій особі, що є застрахованою особою у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону яким є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (зі змінами в редакції Закону від 22.03.2001 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
З 01.01.2008 року Верховною Радою України внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», виклавши частину першу статті 15 в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень» (пункт 23 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»).
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
До 1 січня 2008 року (дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VІ) правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб незастрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу II Закону № 107-VІ були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Зокрема, змінами до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» було виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VІ, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VІ щодо виключення статей 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VІ було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , а з 01 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України «Про держану допомогу сім'ям з дітьми».
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону України «Про державу допомогу сім'ям з дітьми» (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на виконання статті 45 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» Кабінетом Міністрів України не визначалися.
В подальшому, ані Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік», ані іншими Законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж у Законах України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Отже, на відносини щодо виплати з серпня 2013 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, поширюються норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на дитину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 10 серпня 2013 року до 10 лютого 2014 року, у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом для кожної дитини, з урахуванням фактично виплачених сум.
Разом з цим колегія судів вважає, що судом першої інстанції було неправомірно було задоволено вимоги позивача щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області проводити ОСОБА_1 виплати допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 10 лютого 2014 року та до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", та забезпечити виплату цих коштів, в зв'язку з тим, що вказані вимоги є передчасними.
Так, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Виходячи з вищенаведеного суд апеляційної інстанції робить висновок, що захист прав позивача на майбутнє, є порушенням норм процесуального права. Отже, суд першої інстанції зробив не правильний висновок, задовольнивши позов в даній частині.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, колегія судів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області проводити ОСОБА_1 виплати допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 10 лютого 2014 року та до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", та забезпечити виплату цих коштів та ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 200, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Харківського районного суду Харківської області від 20.02.2014р. по справі № 635/1132/14-а скасувати в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації Харківської області проводити ОСОБА_1 виплати допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 10 лютого 2014 року та до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", та забезпечити виплату цих коштів та прийняти в цій частині нову постанову, якою в позові відмовити.
В іншій частині постанову Харківського районного суду Харківської області від 20.02.2014р. по справі № 635/1132/14-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Чалий І.С.
Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.