05 червня 2014 р. Справа № 804/3929/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Військової частини НОМЕР_1 ВВ МВС України про зобов'язання вчинити певні дії, -
20.03.2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (далі - ДФІ в Дніпропетровській області, позивач) з адміністративним позовом, в якому просить зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ВВ МВС України (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) виконати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 13.01.2014 р. №04-08-05-15/224 на загальну суму 1445377,63 грн. шляхом визначеним у вимозі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Військова частина НОМЕР_2 МВС України в добровільному порядку у повному обсязі не виконала пункти вимоги від 13.01.2014 р. №04-08-05-15/224, що є не скасованими, тобто чинними та такими, що обов'язкові до виконання. А тому Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області змушена звернутись до суду.
Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначив, що пункти вимоги від 13.01.2014 р. №04-08-05-15/224 суперечать вимогам законодавства, у зв'язку із чим відсутні підстав для їх виконання, отже й для задоволення позову.
Сторони подали до суду клопотання про розгляд справи в поряду письмового провадження.
Суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні"передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Судом встановлено, що у період з 02.09.2013р. по 21.11.2013р. відповідно до п.2.32 Плану роботи Державної фінансової інспекції України на III квартал 2013 року та п.1.1.6.2 Плану роботи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, на підставі направлення від 02.09.2013 №1395-13, виданого начальником ДФІ в Дніпропетровській області Качаном Р.В., головним державним фінансовим інспектором ДФІ в Дніпропетровській області Царан А.М. проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2011р. по 01.08.2013р., якою встановлено ряд порушень, що відображені в Акті ревізії від 29.11.2013р. №08-22/15.
За наслідками проведеної ревізії на адресу Військової частини НОМЕР_1 з метою усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому ДФІ в Дніпропетровській області направлено лист-вимогу від 13.01.2014 р. №04-08-05-15/224 щодо відшкодування та усунення виявлених порушень із встановленням терміну до 01 березня 2014 року.
Матеріали справи свідчать, що позовні вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області стосуються лише пунктів 2, 9, 10 вимоги від 13.01.2014 р. №04-08-05-15/224 на загальну суму 1445377,63 грн., які полягають у такому.
Ревізією наявності фактів покриття видатків, пов'язаних з наданням платних послуг в/ч НОМЕР_1 , за рахунок коштів загального фонду кошторису встановлено покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду на загальну суму 49486,90 грн., чим порушено п.4 ст. 13, п.9 ст.51 Бюджетного кодексу України, п.п. 19, 23, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог ло виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 №228 та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
У зв'язку з наведеним, військову частину зобов'язано відшкодувати за рахунок коштів спеціального фонду видатки загального фонду та перерахувати їх до загального фонду державного бюджету.
Відповідач з даною вимогою не погоджується, посилаючись на положення Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», якою, зокрема, передбачено, що господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. А також на те, що видатки на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, які задіяні до виконання договорів щодо надання послуг по забезпеченню безпеки за спеціальним фондом не проводилися у зв'язку з тим, що дані військовослужбовці знаходяться на штатних посадах у військовій частині і виплата їм грошового забезпечення передбачена за загальним фондом та профінансована в повному обсязі, а інші потреби для функціонування військової частини, які не забезпечені, або лише частково забезпечені коштами загального фонду проводяться за рахунок коштів спеціального фонду від надання платних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Бюджетного кодексу України cкладовими частинами спеціального фонду бюджету є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування.
Поняття «власні надходження бюджетних установ» визначено у пункті 15 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України та включає кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності.
Як визначено ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності.
При цьому, власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на: покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи); організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи).
З аналізу вищезазначених норм Бюджетного кодексу України слідує, що власні надходження бюджетної установи, які вона отримує від здійснення своєї основної або додаткової діяльності, спрямовуються до спеціального фонду бюджету та використовуються, в першу чергу, на покриття витрат пов'язаних з наданням платних послуг.
В даному випадку Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою та надає платні послуги відповідно до укладених договорів, які відповідно до статті 2 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) не входять до основної діяльності внутрішній військ. Таким чином, доходи отримані від надання вказаних послуг відносяться до другої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ - «надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності».
Отримавши кошти від надання послуг з прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів, складуванню товарно-матеріальних цінностей, забезпечення безпеки, Військова частина 3054 на підставі частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України зобов'язана спрямувати їх до спеціального фонду бюджету на покриття витрат, пов'язаних з наданням цих послуг, тобто на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, закупівлю амуніції, пального тощо.
З матеріалів справи вбачається, що кошти спеціального фонду бюджету були використані військовою частиною на капітальний ремонт приміщень, ремонт автомобілів, придбання палива, витрати на відрядження, інші комунальні послуги, придбання автозапчастин, продуктів харчування, основних засобів, придбання канцелярії, обладнання і предметів довгострокового користування, а також на підставі розпоряджень командира в/ч НОМЕР_1 проводилась виплата премії військовослужбовцям, задіяним при наданні платних послуг.
Одночасно, як визначено у статті 8 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України.
Проте у даному випадку, відсутня суперечність між правилами використання власних надходжень бюджетних установ, які визначені у Бюджетному кодексі України, та правилами використання коштів військових частин, які визначені у статті 8 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», оскільки спрямування військовою частиною власних надходжень на грошове забезпечення військовослужбовців саме і є спрямуванням їх на потребу національної оборони.
Фінансовою інспекцією під час ревізії встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, які залучаються до надання платних послуг, виплачується відповідачем за рахунок коштів загального фонду бюджету, а не за рахунок спеціального фонду, що є порушенням приписів частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України та призвело до надмірного бюджетного запиту за загальним фондом.
Враховуючи наведене, п. 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 13.01.2014 р. №04-08-05-15/224 відповідає вимогам законодавства та є таким, що повинен бути виконаний.
Ревізією законності використання власних надходжень встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 перераховано кошти, отримані за надання платних послуг, до ГУВВ МВС України у розмірі 15 % від господарської діяльності на загальну суму 123320,67 грн. (в т.ч. за 2011 рік - 32970,67 грн.; 2012 рік - 59462,00 грн.; січень - липень 2013 року 30888,0 грн.), чим порушено вимоги п.4 ст.13 Бюджетного кодексу України, яким передбачено, що власні надходження бюджетних установ використовуються лише на покриття витрат, пов'язаних з організацією й наданням цих послуг та на організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ.
В зв'язку з зазначеним установу зобов'язано відшкодувати перераховані до ГУВВ МВС України всупереч законодавству кошти на загальну суму 123320,67 грн. шляхом звернення до ГУВВ МВС України щодо повернення коштів, перерахованих всупереч законодавству.
В іншому випадку стягнути з осіб, винних у перерахуванні до МВС України коштів всупереч законодавству, у порядку та розмірі, встановленому законодавством.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до пояснень щодо порушення начальника фінансової служби, перерахування коштів до ГУ ВВ МВС України здійснювалось на підставі наказу ГУВВ МВС України від 14.03.2011 року №115.
Відповідно до п.4 ст. 13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ використовуються лише на покриття витрат, пов'язаних з організацією й наданням цих послуг та на організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ.
Стосовно Наказу командувача внутрішніх військ "Про затвердження Інструкції про порядок укладення та погодження договорів, обліку та використання коштів, отриманих від господарської діяльності військових частин" від 14 березня 2011 р. № 115 суд зазначає наступне.
Згідно Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.1992 р. №731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії.
Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади здійснює Міністерство юстиції України.
Судом встановлено, що Наказ командувача внутрішніх військ "Про затвердження Інструкції про порядок укладення та погодження договорів, обліку та використання коштів, отриманих від господарської діяльності військових частин" від 14 березня 2011 р. № 115 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не є обов'язковим для виконання відповідачем.
Слід також звернути увагу на те, що даним пунктом вимоги від відповідача зобов'язано усунути вказане вище порушення шляхом звернення до ГУВВ МВС України щодо повернення коштів, перерахованих всупереч законодавству. Доказів такого звернення відповідач не надав, отже цей пункт вимоги є невиконаним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Враховуючи наведене, п. 9 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 13.01.2014р. №04-08-05-15/224 відповідає вимогам законодавства та є таким, що повинен бути виконаний.
Ревізією стану збереження майна, використання оборотних та необоротних активів встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 продукти харчування та товарно - матеріальні цінності придбані за децентралізованим постачанням протягом періоду, що підлягав ревізії, на загальну суму 1272570,06 грн. (у 2011 - на суму 521400,84 грн., у 2012 - на 684290,09 грн., за 7 місяців 2013 року - на 66879,13 грн.), тобто за кошти загального фонду державного бюджету та віднесені на власні витрати, передані іншим військовим частинам.
На підтвердження чого позивачем надано Інформацію щодо централізованих закупівель товарів військової частини НОМЕР_1 за 2011-2012 роки та по завершений місяць 2013 року; Інформацію щодо укладених договорів на закупівлю товарів за 2012 рік, які було передано іншим установам внутрішніх військ; Інформацію щодо укладених договорів на закупівлю товарів на 01.08.2013р., які було передано іншим установам внутрішніх військ
Внаслідок виділення бюджетних асигнувань в завищених обсягах, за рахунок коштів загального фонду військової частини НОМЕР_1 покрито витрати на харчування та інші витрати інших бюджетних установ на суму 1272570,06 грн., чим порушено вимоги п. 20, 29, 46 Порядку 228.
В зв'язку з цим відповідача зобов'язано відшкодувати витрати сторонніх юридичних осіб на загальну суму 1272570,06 грн. шляхом повернення матеріальних цінностей та продуктів харчування, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
В іншому випадку стягнути з осіб, винних у покритті витрат сторонніх юридичних осіб за рахунок коштів загального фонду військової частини НОМЕР_1 , у порядку та розмірі, встановленому законодавством.
Як вбачається зі змісту вимоги передача продуктів харчування та товарно-матеріальних цінностей іншим військовим частинам здійснювалась на підставі розпоряджень ГУ ВВ МВС України та Управління центрального територіального командування.
Як вбачається з матеріалів ревізії, списання продуктів харчування по бухгалтерському обліку в/ч 3054 відбувалось на підставі актів на списання наданих іншими військовими частинами.
Відповідно до Наказу Державного казначейства України від 18.12.2000 № 130 «Про затвердження типових форм обліку та списання запасів бюджетних установ та інструкції про їх складання» меню-вимога на видачу продуктів харчування застосовується для оформлення відпуску продуктів харчування зі складу (комори). Меню-вимога складається щоденно на підставі норм розкладки продуктів харчування та даних про кількість осіб, що одержують харчування. Меню-вимога разом із розписками осіб про видачу та отримання продуктів харчування передається до бухгалтерії у терміни, встановлені графіком, але не менше ніж тричі на місяць. Дані меню-вимоги записуються в щомісячну накопичувальну відомість з витрачання продуктів харчування форми N З-13.
Згідно п.п. 56 Інструкції з обліку запасів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 08.12.2000 № 125 видача запасів з місць відповідального зберігання(знаходження) проводиться за документами встановленої форми, що затверджуються керівником установи. Для бюджетних установ, поряд з формами, встановленими наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 N 193 ( v0193202-96 ) "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", застосовуються наступні форми, зокрема, меню-вимога на видачу продуктів харчування, яка призначена для видачі продуктів харчування зі складу.
Відповідно п.74 наведеного Порядку для обліку операцій з вибуття та переміщення продуктів харчування призначено Зведення накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування ф. 411 (бюджет) - меморіальний ордер 12.
Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.1999 N 114 та Положення №611 на субрахунку 683 «Внутрішні розрахунки за операціями з внутрішнього переміщення за загальним фондом» ведеться облік розрахунків, що виникають у процесі виконання кошторисів між вищестоящими розпорядниками коштів і підвідомчими їм установами за операціями з централізованого постачання (внутрішнього переміщення) за рахунок коштів загального фонду кошторису.
Відповідно до п.20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. №228 під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідностіпогашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.
Відповідно пункту 21 наведеного Порядку бюджетні асигнування на централізовані заходи, які здійснюються головними розпорядниками, включаються до кошторисів тільки у разі, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету не суперечить законодавству.
Пунктом 36 Порядку визначено, що кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, передбачені на проведення централізованих заходів, затверджуються окремо на кожний захід керівниками міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, держадміністрацій та виконавчих органів місцевих рад, що запланували зазначені заходи. Такі кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду можуть бути затверджені за загальним обсягом видатків бюджету та надання кредитів з бюджету.
Суд зазначає, що військова частина не є головним розпорядником коштів і жодним нормативним документом на неї не покладені функції з централізованого постачання продуктами харчування інших військових частин або передача до інших військових частин продуктів харчування, придбаних за рахунок бюджетних асигнувань загального та спеціального фонду кошторису. Вищезазначене суперечить вимогам п.п. 20, 21, 36 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ».
Як вбачається з матеріалів справи та відповідачем не заперечується, продукти харчування придбавались за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, які виділені згідно кошторисних призначень для потреб в/ч НОМЕР_1 , а не для інших установ та в розрахунок потреби за КЕКВ 1133 «Продукти харчування» та 2230, КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» взагалі не включались видатки на придбання продуктів харчування та товарно - матеріальних цінностей для інших військових частин.
Із загальної кількості придбаних за рахунок бюджетних асигнувань загального фонду кошторису в/ч НОМЕР_1 продуктів харчування, товарно- матеріальних цінностей за децентралізованим постачанням передано іншим військовим частинам ВВ МВС України, які не знаходяться на продовольчому забезпеченні у в/ч НОМЕР_1 , продуктів харчування та товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1272570,06 грн (у 2011- на 521400,84 грн, у 2012 - на 684290,09 грн, за 7 міс. 2013 - на 66879,13 грн) без внесення відповідних змін до кошторису, що також не заперечується відповідачем.
Таким чином, п. 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 13.01.2014р. №04-08-05-15/224 відповідає вимогам законодавства та є таким, що повинен бути виконаний.
Також суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів оскарження пунктів вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 13.01.2014р. №04-08-05-15/224, а тому вони є чинними і підлягають виконанню Військовою частиною 3054 ВВ МВС України.
Зважаючи на викладене, висновок про нанесення збитків Військовою частиною НОМЕР_1 в сумі 1445377,63 грн. є обґрунтованим та підтверджуються матеріалами справи.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що встановлені під час ревізії порушення були підтверджені в ході судового розгляду, суд задовольняє адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Військової частини 3054 ВВ МВС України про зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 86, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Військової частини НОМЕР_1 ВВ МВС України про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ВВ МВС України виконати вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 13.01.2014р. №04-08-05-15/224 на суму 1445377,63 грн., а саме :
-відшкодувати за рахунок коштів спеціального фонду видатки загального фонду у сумі 41096,51 грн - на грошове забезпечення; 8390,39 грн - сплату єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду та перерахувати їх до загального фонду державного бюджету. В іншому випадку стягнути кошти з осіб, винних у покритті видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду у порядку та розмірі встановленому законодавством;
-відшкодувати перераховані ГУВВ МВС України всупереч законодавству кошти на загальну суму 123320,67 грн. шляхом звернення до ГУВВ МВС України щодо повернення коштів, перерахованих всупереч законодавству. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у перерахуванні до ГУВВ МВС України коштів всупереч законодавству, у порядку та розмірі встановленому законодавством;
-відшкодувати витрати стороніх юридичних осіб на загальну суму 1272570,06 грн. грн. шляхом повернення матеріальних цінностей та продуктів харчування, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у покритті витрат стороніх юридичних осіб за рахунок коштів загального фонду Військової частини НОМЕР_1 , у порядку та розмірі встановленому законодавством.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський