ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 травня 2014 року № 826/3705/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві
про скасування рішення від 18.12.2013, зобов'язати вчинити дії ,
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі-позивач) з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) про скасування рішення державного реєстратора Шпак Ю.В. від 18.12.2013 року №9223341 про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції м. Києва Шпак Ю.В. внести зміни до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно, яка полягає у внесенні змін у відомостях про адресу місця розташування квартири: а саме замість АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем винесено рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.12.2013 року №9223341, яке позивач вважає необґрунтованим та неправомірним, з огляду на те що, згідно договору дарування від 25.02.2011 року, позивачу належить квартира за адресою АДРЕСА_1. Але позивач посилається на те, що у договорі дарування міститься технічна помилка, а саме різниця адреси місця розташування квартири, замість АДРЕСА_2 вказано АДРЕСА_1. Дану помилку у договорі дарування вчинено, оскільки ця технічна помилка містилась в правовстановлюючих документах дарувальника, тому що не враховано рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів про проведення історичних назв, найменування та перейменування площ і вулиць в м. Києві, а також впорядкування нумерації Ромена Роллана на будинок АДРЕСА_2 замість АДРЕСА_1, прийнятого 13.02.1990 року.
У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
До суду надішли заперечення від представника відповідача, в яких викладено позицію щодо заявлених позовних вимог. Представник відповідача обґрунтовує свої заперечення тим, що рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів про проведення історичних назв, найменування та перейменування площ і вулиць в м. Києві було прийнято ще до укладання договору дарування квартири, посвідченого нотаріальною конторою, тобто після проведення державної реєстрації права власності змін відомостей про нерухоме майно не відбувалось, а тому підстави для внесення змін до запису Державного реєстру прав відсутні. Представник відповідача також звертає увагу, що позивач вибрала не той орган, який допустив помилку. А тому, з огляду на вищезазначене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Судом встановлено, що згідно договору дарування квартири від 25.02.2011 року ОСОБА_1 належить квартира за адресою АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Фещук Н.І. Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори (а.с.10).
Відповідно до витягу від 31.03.2011 року №29504339 про державну реєстрацію прав Комунальним підприємством Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєстровано право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1. (а.с.11)
Як вбачається з рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.02.1990 року №149 «Про проведення історичних назв, найменування та перейменування площі і вулиць в м. Києві, а також впорядкування нумерації окремих будинків» вирішено по АДРЕСА_1 замінити на АДРЕСА_2. (а.с.14)
З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталась до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявами про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішеннями Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 18.12.2013 року та від 23.10.2013 року відмовлено у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, аргументуючи це тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та прийнятим на виконання цього закону Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 22.06.2011 №703 (далі - Порядок, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.3, 2.5 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 р. №3502/5, для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.
Для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв'язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права, інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, заявник подає документ, що є підставою для зміни відомостей, копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, та документ про внесення плати за внесення змін до запису Державного реєстру прав.
Згідно до п.п. 2.9, 2.10 Порядку, під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.
За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.
Пунктом 2.14 та підпунктом 2.14.1. цього пункту Порядку встановлено, що Державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав: у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав: органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна; подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами; відповідні зміни до записів Державного реєстру прав уже внесені; із заявою звернулась неналежна особа; відсутній запис, щодо якого подано заяву; документи подані не в повному обсязі.
Згідно з ст. 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
З матеріалів справи вбачається, що реєстраційною службою було відмовлено позивачу у внесені змін до запису про нерухоме майно з тих підстав, що в поданих позивачем документах подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують - згідно рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №149, згідно якого змінено нумерацію будинку АДРЕСА_1 на будинокАДРЕСА_2 було прийнято 13.02.1990 року, тобто ще до укладення договору дарування квартири, посвідченого Двадцятою київською державною нотаріальною конторою 25.02.2011 року за №6-518, на підставі якого виникло право власності у заявниці - ОСОБА_1, та яке було зареєстровано 31.03.2011 року КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна». Тобто після проведення державної реєстрації права власності змін до відомостей про нерухоме майно не відбувалось, а тому підстави для внесення змін до запису Державного реєстру прав відсутні.
Суд погоджується з доводами відповідача, що адреса об'єкта нерухомого майна чітко зазначена в нотаріально посвідченому договорі дарування, тобто права власності позивача на квартиру за адресою АДРЕСА_1 виникло задовго до того, як ОСОБА_1 звернулась до реєстраційної служби.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі виявлення у свідоцтві про право власності на нерухоме майно та/або витязі з Державного реєстру прав технічної помилки, допущеної державним реєстратором, заінтересована особа письмово повідомляє у п'ятиденний строк про це державного реєстратора, який перевіряє відповідність відомостей Державного реєстру прав інформації, що міститься у заяві про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень. Якщо факт невідповідності підтверджено, державний реєстратор безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення.
Отже, з наданих позивачем документів для внесення змін до запису про нерухоме майно не можна встановити форму власності нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, а тому у відповідача не було законних підстав задовольнити подану заяву позивача про зміну запису в державному реєстрі прав.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, суд наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що оскільки відповідачем доведена правомірність прийнятого рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова