ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 травня 2014 року № 826/3052/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
проВизнання нечинними акти перевірки від 04.10.2013 року №/26-53-17-01/НОМЕР_1 та від 13.02.2014 року №247/26-53-17-01/НОМЕР_1, скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №0014821701,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання нечинним акт від 04.10.2013 року №/26-53-17-01/НОМЕР_1, скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №0014821701 та акт від 13.02.2014 року №247/26-53-17-01/НОМЕР_1.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 04.10.2013 року №/26-53-17-01/НОМЕР_1 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Кіх-Буд», прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №0014821701, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню. Також позивач вважає нечинним акт від 13.02.2014 року №247/26-53-17-01/НОМЕР_1.
У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях та пояснень, наданих в судових засіданнях. Відповідач звертає увагу на обґрунтованість висновків актів перевірки від 04.10.2013 року №/26-53-17-01/НОМЕР_1 та від 13.02.2014 року №247/26-53-17-01/НОМЕР_1 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №0014821701. Так, відповідачем вказано на нікчемність господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Кіх-буд" як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків за відсутності підтвердження господарських операцій первинними документами.
В судовому засіданні сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Керуючись ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи зазначене, на підставі наявних у справі доказів суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, зареєстровано як фізичну особі-підприємець Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією від 03.07.2000 року №20670170000000906, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2 (т.1 а.с.191). Згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.11.2013 року до видів діяльності відносяться: виробництво металевих дверей і вікон, оброблення матеріалів та нанесення покриття на метали, електромонтажні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи, торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, надання інших індивідуальних послуг, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, вантажний автомобільний транспорт, допоміжне обслуговування наземного транспорту, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, спеціалізована діяльність із дизайн, будівництво житлових і нежитлових будівель. (т.1 а.с.193)
На час розгляду справи ФОП ОСОБА_1 зареєстроване як платник податку на додану вартість з 26.11.2007 року (індивідуальний податковий номерНОМЕР_1), згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3. (т.1 а.с.190)
Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету держави податків, зборів та інших платежів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та складено акт перевірки від 04.10.2013 року № /26-53-17-01/НОМЕР_1.
Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення вимог п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 17125,17 грн., в тому числі за березень 2012 року на суму 2812,00 грн., за квітень 2012 року на суму 2812,50 грн., за червень 2012 року на суму 937,50 грн., за липень 2012 року на суму 2812,50 грн., за серпень 2012 року на суму 937,50 грн., за вересень 2012 року на суму 937,50 грн., за листопад 2012 року на суму 3250,17 грн., за грудень 2012 року на суму 2625,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №0014821701, яким збільшено податок на додану вартість на загальну суму 21406,46 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 17123,17 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 4281,29 грн. (т.1 а.с.27)
Також Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності та дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Кіх-Буд» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та складено акт перевірки від 13.02.2014 року №247/26-53-17-01/НОМЕР_1.
Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення вимог п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ч.1, ч.4 та ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 та ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435- IV зі змінами та доповненнями (згідно остаточних перерахунків донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 15441,68 грн.); порушення вимог ст.185, ст..198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ч.1, ч.4 та ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 та ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435- IV зі змінами та доповненнями (згідно остаточних перерахунків донараховано до сплати податку на додану вартість в сумі 18166,84 грн.)
Щодо позовних вимог про визнання нечинними акти перевірки від 04.10.2013 року №/26-53-17-01/НОМЕР_1 та від 13.02.2014 року №247/26-53-17-01/НОМЕР_1 суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
У відповідності до п. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Суд звертає увагу, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки, чи камеральної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти, висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Згідно ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Підпунктами 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 22 грудня 2010 року №984 встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Суд дійшов висновку, що проведення перевірки та оформлення акту з висновками за результатами її проведення є обов'язком відповідача. При цьому, під час складання акту перевірки посадова особа органу податкової служби викладає висновки на підставі наявних матеріалів, які досліджувались під час перевірки та є підставою для висновків згідно ст.83 Податкового кодексу України, щодо порушень законодавства, які, на його думку, мають місце, відображає думку з питань, що входять до об'єкту перевірки, однак, вищенаведене не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків, зокрема, не робить зазначені особою, що здійснювала перевірку, угоди автоматично нікчемними (недійсними) та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у т.ч. зі сплати податків).
Отже, контролюючий орган зобов'язаний скласти за результатами перевірки акт та не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень. Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
За таких обставин, суд вважає, що оспорюваний позивачем акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розмінні статті 17 КАС України, оскільки акт перевірки не встановлює права та обов'язки позивача.
Акт від 04.10.2013 року №/26-53-17-01/НОМЕР_1 та від 13.02.2014 року №247/26-53-17-01/НОМЕР_1 про результати перевірок позивача не несе ніяких правових наслідків для позивача, та за своєю сутністю є інформаційною довідкою (та висновок, який є невід'ємною частиною акта), то вони не породжують будь-яких юридичних наслідків для позивача. Крім того, сам по собі оспорюваний акт перевірки безпосередньо не тягне для позивача несприятливих наслідків, не є обов'язковим для нього чи його контрагентів.
Отже, акт перевірки є лише засобом документування перевірочних дій і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не встановлює та не змінює правовідносини, акт перевірки є підставою для прийняття рішення суб'єктом владних, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.
Наведені у позовній заяві доводи не містять обґрунтованих посилань на конкретні блага, які може здобути позивач внаслідок задоволення позову. Акт перевірки не змінює, не породжує та не припиняє правовідносини, які об'єктивно та безпосередньо впливали на позивача як на юридичну особу.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним акту від 04.10.2013 року №/26-53-17-01/НОМЕР_1 та акту від 13.02.2014 року №247/26-53-17-01/НОМЕР_1 задоволенню не підлягають.
Стосовно позовної вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №0014821701 суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Кіх-Буд» з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.
З матеріалів справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбавало у ТОВ «Кіх-Буд» товар, на підтвердження цих обставин до матеріалів справи надано рахунки від 26.03.2012 року №К-00000073, від 23.03.2012 року №К-00000071, від 12.03.2012 року №К-00000059, від 05.04.2012 року №К-00000084, від 23.04.2012 року №К-00000090, від 28.04.2012 року №К-00000094, від 06.09.2012 року №К-00000189, від 08.10.2012 року №К-00000200, від 07.11.2012 року №К-00000214, від 27.11.2012 року №К-00000221, від 06.12.2012 року №К-00000225; видаткові накладні від 27.03.2012 року №К-00000042, від 27.03.2012 року №К-00000041, від 20.03.2012 року №К-00000033, від 06.04.2012 року №К-00000063, від 25.04.2012 року №К-00000064, від 28.04.2012 року №К-00000065, від 26.06.2012 року №К-00000085, від 06.07.2012 року №К-00000094, від 21.08.2012 року №К-00000105, від 21.08.2012 року №К-00000099, від 06.09.2012 року №К-00000106, від 09.10.2012 року №К-00000128, від 08.11.2012 року №К-00000145, від 30.11.2012 року №К-00000146, від 10.12.2012 року №К-00000154.
На ім'я позивача спірним контрагентом ТОВ «Кіх-Буд» виписано податкові накладні від 26.03.2012 року №18, від 23.03.2012 року №17, від 20.03.2012 року №16, від 05.04.2012 року №2, від 25.04.2012 року №10, від 28.04.2012 року №14, від 25.06.2012 року №2, від 06.07.2012 року №2, від 21.08.2012 року №14, від 06.09.2012 року №3, від 09.10.2012 року №12, від 07.11.2012 року №5, від 27.11.2012 року №10, від 30.11.2012 року №13, від 10.12.2012 року №2.
Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, на підтвердження руху коштів позивачем надано до матеріалів справи платіжні.
Таким чином, у позивача згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати отримання товарів.
Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Кіх-Буд», вказано на висновки акту від 13.06.2013 року №32/2210/36825401 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Кіх-Буд», яким встановлено відсутність факту реальності господарських операцій підприємства з контрагентом та порушення підприємством податкової дисципліни. При цьому, жодних первинних документів по господарським взаємовідносинам цього товариства із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.
Окрім того, під час перевірки ТОВ «Кіх-Буд» Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.
Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Кіх-Буд» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання тим вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Кіх-Буд» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №0014821701 підлягають задоволенню.
Також відповідачем в акті перевірки вказується на те, що встановлено наявність анулювання свідоцтва платника ПДВ від 12.07.2013 року, водночас, суд звертає увагу, що це вже після спірних правовідносин, які досліджувались в акті перевірки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.10.2013 року №0014821701 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів з ТОВ «Кіх-Буд» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним акт від 04.10.2013 року №/26-53-17-01/НОМЕР_1, скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №0014821701 та акт від 13.02.2014 року №247/26-53-17-01/НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.10.2013 року №0014821701.
В решті позовних вимог-відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 недосплачений судовий збір в розмірі 318 (трьохсот вісімнадцяти) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова